Право/ 3. Охорона авторського права

Луніна Олена Олександрівна

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Ульяницька О. В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Механізми захисту прав у сфері інтелектуальної власності та напрямки їх удосконалення

Існуюча в Україні державна система правової охорони інтелектуальної власності в цілому відповідає міжнародним нормам і стандартам. Однак механізми реалізації захисту прав все ж таки потребують удосконалення. Проблема полягає насамперед у необізнаності авторів щодо інших об'єктів авторського права, а також у досить складному, в деяких випадках, процесі збирання доказів порушення прав та довготривалих судових процесах. Крім того, у багатьох випадках автори не бажають витрачатися на захист інтелектуальної власності в суді. Це говорить про те, що створені механізми є недосконалими і потребують доробок для більш повного виконання своїх функцій. Це й визначає актуальність теми дослідження.

Проблемам інтелектуальної власності, її сучасному стану та розвитку у своїх працях відповідну увагу приділяють такі зарубіжні вчені, як Г. Беккер, Г. Боуен, Е. Брукінг, Л. Едвінсон. Вагомий внесок у дослідження проблем механізмів захисту прав у сфері інтелектуальної власності зробили вчені: С. Клімов, Ж. Коен, Б. Леонтьєв, П. Лернер, У. Мартін, О. Сергєєв, М. Требілкок. В працях цих науковців достатньо глибоко досліджено механізми захисту прав, проте ще досить велика кількість компонентів цих механізмів потребують доробок та вдосконалення.

Для досягнення мети дослідження визначимо головні його цілі:

- короткий огляд норм цивільного, адміністративного, кримінального, митного законодавства та спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, які передбачають судовий та адміністративний способи захисту прав інтелектуальної власності та відповідальність за порушення цих прав;

- визначення слабких сторін та заходів удосконалення механізмів захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Виклад основного матеріалу.

В Україні захист прав інтелектуальної власності виконується уповноваженими державою органами виконавчої та судової влади, які визнають, поновлюють та усувають перешкоди, що заважають суб’єктам права інтелектуальної власності реалізації їх прав та законних інтересів [1].

Судовий захист прав інтелектуальної власності здійснюється судами загальної юрисдикції, господарськими судами України, а в сфері публічно-правових відносин — адміністративними судами, система яких сьогодні формується і в якій уже активно працює Вищий адміністративний суд України.

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання визначена в Господарському кодексі України, відповідно до якого застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. У спеціальному законодавстві України з питань інтелектуальної власності також визначено чимало способів захисту прав інтелектуальної власності. Як правило, власник порушених прав інтелектуальної власності може скористатися не будь-яким, а якимось конкретним засобом захисту цих прав [4].

Кримінальним кодексом України встановлено кримінальну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, конфіскації майна, обмеження або позбавлення волі [2].

Держдепартаментом інтелектуальної власності постійно здійснюється співпраця із судовою гілкою влади, яка спрямована на вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку.

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Захист прав здійснюється шляхом проведення адміністративних процедур, таких як: вилучення або конфіскація контрафактної продукції та обладнання, виправні роботи, адміністративний арешт або накладання адміністративних штрафів.

Для забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку на реалізацію державної політики в означеній сфері спрямована діяльність таких органів державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України та інших. Ці державні органи вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм [3].

В Україні створено сучасну законодавчу базу щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка в основному відповідає міжнародним нормам, зокрема вимогам Угоди ТРІПС, та запроваджено механізми реалізації норм цього законодавства [5].

Але процес вдосконалення законодавства в цій сфері триває. Державним департаментом інтелектуальної власності розроблений законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері інтелектуальної власності", яким удосконалюється процедура набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності.

Удосконалення механізмів захисту прав у сфері інтелектуальної власності полягає в:

- посиленні державного контролю та координації дій правоохоронних і контролюючих органів щодо боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності;

- забезпеченні представництва Міністерства освіти і науки України та/або органів і установ державної системи правової охорони інтелектуальної власності в усіх судах на всій території України, в яких зазначені особи є стороною процесу;

- ініціюванні питання щодо доцільності створення спеціалізованого Патентного суду (Суду з питань інтелектуальної власності) для розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності;

- сприянні запровадженню альтернативних способів вирішення спорів;

- скороченні термінів та покращення якості розгляду звернень юридичних і фізичних осіб, що надходять до закладів та установ державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

- розширенні повноважень Апеляційної палати Держдепартаменту, забезпечення відкритості прийнятих нею рішень, надання можливості третім особам подавати заперечення проти рішень Держдепартаменту.

Висновки.

Удосконалення системи регулювання прав інтелектуальної власності в Україні має ґрунтуватись як на його універсальних напрямах (система протидії недобросовісній конкуренції, забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах), так і спеціальних, що обумовлені наявністю таких проблем як недосконалість законодавчо-нормативної бази щодо розподілу прав у сфері охорони і використання результатів науково-технічної діяльності, незначний попит національної промисловості на продукцію винахідницької діяльності тощо. Розвиток національної системи регулювання прав інтелектуальної власності буде відбуватися в умовах посилення впливу багатосторонніх домовленостей ТРІПС, що обумовлює необхідність реалізації комплексу заходів на законодавчо-нормативному, інституціональному та підприємницькому рівнях.

Література:

1. Конституція України, від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР;

2. Кримінальний кодекс України від 01.09.2001, із змінами і доповненнями включно до 01.12.2005 року

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X зі змінами та доповненнями включно до 19 жовтня 2010 року

4. Господарський кодекс України вiд 11.03.2007 року

5. Еременко А.В. Защита прав интеллектуальной собственности в информационных системах. – Харьков: ХНУРЭ, 2003. – С. 325 (0,1 друк. арк.).