Коваль Л.В. Павлюк Д.Є.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

Державні органи регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності, незважаючи на різну компетенцію, в сукупності повинні доповнювати один одного, створюючи дієвий механізм контролю зовнішньо­економічних відносин держави. Однак, такий механізм на сьо­годні має деякі недоліки, спричи­нені коротким часом розвитку держави та недоскона­лістю правового регулювання.

Чинна нормативна база України у сфері зовнішньоекономічної діяльності має ще досить суперечливий характер. Численні поправ­ки, доповнення все глибше ускладнювали механізм кон­тролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, що спричинило виникнення певних проблем [3].

Одним із факторів підвищення ефективності правового регулювання та державного управ­ління у зазначеній сфері є дослідження основних ас­пектів розвитку законодавства України про зовнішньоеконо­мічну діяльність. Визначення місця та ролі зовнішньоекономічного законодавства у системі права України дозволяє більш чітко визначити проблеми пра­вового регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності та визначити шля­хи його вдосконалення. Слід зазначити, що вивченням проблем розвитку законодавчої бази з питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності України займались такі науковці, як А. Бузгаліна, Б. Зарицький, Б. Олін, М. Пебро, О. Білорус, А. Мокій та інші. Однак, незважаючи на це, дане питання потребує подальших досліджень.

Розглядаючи проблеми удосконалення законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність, підкреслимо, що воно виступає комплексною підгалуззю господарського законодавства України. Господарський кодекс України (роз­діл VII), Податковий кодекс України, Митний кодекс України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ та П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» є основними нормативно-правови­ми актами, які регулюють зовнішньо­економічну діяльність в Україні. Однак, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні поряд із ГК України та Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», повинні врахо­вувати також положення цілого ряду інших нормативних актів. Так, на сьогодні, із нормами Закону України «Про зо­внішньоекономічну діяльність» корес­пондують положення 554 нормативно-пра­вових актів України різної галузевої належності. Даний правовий масив потребує свого вдосконалення шляхом упорядкування, ліквідації недоліків та суперечностей.

Слід зазначити, що в процесі формування господарського законодавства останнім часом досить явно проявляється тенденція до кількісного зростання законодавчих актів, що охоплюють різні сфери регульованих відносин. Фактично законодавець пов’язує ефективність правового регулювання не з якістю нормативних актів, а з їх кількістю, в зв’язку з чим ще більше посилюється неузгодженість як між законодавчими актами, так і між окремими їх нормами [2].

Ще однією проблемою законодавства в сфері зовнішньоекономічних відносин є його надмірна деталізація. Так, останніми роками почала спостерігатися тенденція до прийняття за­конів, присвячених окремим вузько направленим сферам зовнішньоеко­номічної діяльності («Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину», «Про ставки ви­візного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів», «Про особли­вості державного регулювання діяль­ності суб'єктів господарювання, по­в'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про ставки вивізно­го (експортного) мита на брухт легова­них чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх викори­станням», «Про державне регулюван­ня імпорту сільськогосподарської про­дукції»). Тому, слід зазначити, що законодавство із зібрання загальних правил поведінки перетворюється на таке, яке розраховане лише на окремі казуси, випадки. Натомість у них відсутні нові правила поведінки загального ха­рактеру. Замість цього даються посилання на інші закони [1].

Виходячи з аналізу законодавства України та науково-монографічних джерел, на сьогодні розроблено деякі пропозиції подальшого розвитку законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На думку Омельченко А., в процесі подальшого вдосконалення законодавства України, що регулює зовнішньоекономічні відносини, слід йти шляхом консолідації даної галузі законодавства у межах Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, автор пропонує багаторівневу (щодо нормативних актів різної юридичної сили) та комплексну (стосовно нормативних актів різної галузевої приналежності) систематизацію законодавства України [1].

Одним з етапів такої систематизації є здійснення консо­лідації норм зовнішньоекономічного законодавства України в межах чин­ного Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність». Оскільки в ряді нормативних актів містяться положення, які вже ча­стково відображені у чинній редакції зазначеного закону, існує можливість здійснення такої консолідації.

Консолідації також потребує митне законодавство України. Так, порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України при перетині митної території України товарами та іншими предметами встановлюється у Митному кодексі України, а також Законі України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. № 2097-XII. У порядку, передбаченому зазначеним законом, Єдиний митний тариф був затверджений Декретом Кабінету Міністрів України «Про Єдиний мит­ний тариф України» від 11 січня 1993 р. № 4-93. Чинний на сьогодні Митний тариф України було затвер­джено Законом України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-ПІ, згідно з яким втратила чинність ст. 1 Декрету Кабінету Міні­стрів України «Про Єдиний митний тариф України» (тобто втратив чин­ність Єдиний митний тариф України, прийнятий у 1993 р.). Однак при цьо­му ряд норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про Єдиний мит­ний тариф України» від 11 січня 1993 р. № 4-93 щодо окремих аспектів порядку сплати мита на сьогодні є чинними. Тому, пропонуєть­ся консолідувати норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про Єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993 р. № 4-93, що продовжу­ють діяти, до Митного кодексу України, а також Закону України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-III, визнавши зазначе­ний Декрет недійсним [2].

Другим напрямом ком­плексної систематизації законодавства про зовнішньоекономічну діяльність є його кодифікація, тобто погодження змісту консолідованого закону про зовнішньоекономічну діяльність із змістом розділу VII Господарського кодексу України про зовнішньоеко­номічну діяльність. При цьому Господарський кодекс України слід розши­рити низкою загальних норм щодо  регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності шляхом перенесен­ня їх із консолідованого закону про зовнішньоекономічну діяльність до за­значеного кодексу. Зокрема йдеться про норми, що визначають предмет та метод правового регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності; норми про види зовнішньоекономічної діяльності, суб'єктів та організаційно-правові основи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо[3].

Отже, з метою подальшого розвитку законодавства про зовнішньоекономічну діяльність слід використовувати такі форми систематизації як кон­солідація та кодифікація. При цьому, слід викорис­товувати також ревізію законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, що дасть змогу «прорідити» та впо­рядкувати цей нормативний масив.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.                 Омельченко А. Місце та роль законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність в системі законодавства України // Право України. – 2011. - № 7. – С. 36-40.

2.                 Омельченко А. Шляхи вдосконалення та розвитку законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність // Право України. – 2011. - № 6. – С. 23-29.

3.                 Шевченко Л.В. Напрями розвитку законодавчої бази механізму державного управління українських зовнішньоекономічних відносин // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. - № 23. – С. 139-141.