Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Гайдей С.В., Слободянюк А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ

ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Ефективне економічне зростання, становлення нових та успішний розвиток діючих фінансових інститутів, поліпшення стану і результативності нашого господарства сьогодні істотно залежить від інвестиційної привабливості нашої країни. Саме за допомогою іноземних інвестицій виникає можливість оновлення та модернізації виробництва, задоволення потреб як внутрішнього, так і зовнішнього ринку, створення додаткових робочих місць, збільшення податкових надходжень, ефективне використання місцевих ресурсів, сприяння структурній перебудові економіки, підвищення конкурентоспроможності національної економіки тощо. Тому питання підвищення обсягу припливу іноземного капіталу в державу є досить актуальним та вимагає значної уваги.

Проблеми інвестиційної привабливості нашої країни, ролі інвестицій в економіці загалом знайшли висвітлення у працях багатьох науковців. Зокрема можна зазначити праці І.Ю. Бережної, А. Дрич, В. Гурочкіної. Різні аспекти інвестиційного клімату досліджувалися в роботах О. А. Малайя, Т. Г. Детюка.

Метою дослідження є аналіз проблем інвестиційної діяльності в Україні, визначення додаткових можливостей залучення інвестицій та з’ясування основних шляхів покращення інвестиційного клімату держави.

 На сучасному етапі розвитку Україна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності і встановлення економічної, правової і соціальної структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних витрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни мають потребу в залученні капіталів колосального масштабу. На жаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування [4, с.103-104].

В Україні наявні об’єктивні й суб’єктивні чинники, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

- залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшій співпраці;

- нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

- повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансові організації під час вкладання коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

- темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

- низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції;

- невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв’язок України з іншими країнами

Серед причин невисокої інвестиційної привабливості регіонів України виділяють: недостатня ємність внутрішнього ринку; високий податковий тиск на бізнес та його адміністративна зарегульованість; нерозвинутість ринку цінних паперів, землі, нерухомості, інших ринкових інститутів і корпоративного сектору в цілому; низька конкурентоспроможність багатьох українських товарів на світових ринках, що робить невигідними вкладення в їх виробництво; інертність місцевої влади, значною мірою викликана відсутністю стимулів і механізмів для залучення інвестицій у реальну економіку [3, с.40-41].

Інвестиційний рейтинг регіонів України свідчить, окрім іншого, про низький професійний рівень місцевих чиновників та їх недостатню відповідальність за створення сприятливого інвестиційного клімату. Це одна з причин низької ефективності їхніх зусиль, спрямованих на підвищення зацікавленості інвесторів вкладати капітал у розвиток територій, що стримує розширення виробництва. Відповідно не розвивається соціальна сфера. Регіони залишаються, так би мовити, утриманцями держави. Вони не мають надійних економічних стимулів розвивати свій господарський комплекс.

Взагалі, інвестиційна привабливість України на регіональному рівні являє собою наступне. До регіонів, що стали найбільш привабливішими для іноземних інвесторів та характеризуються зростанням обсягів прямих іноземних інвестицій відносяться Донецька, Харківська, Запорізька та Луганська області, які утворюють східний регіон, що має найрозвиненішу промисловість, питома вага якої в економіці України є найвищою. Подальше залучення іноземних інвестицій у цей регіон дозволить здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, хімічних та металургійних виробництв на базі екологічно чистих технологій та сприятиме розвитку машинобудування, автомобіле- та літакобудування, активно стимулюватиме енергозбереження. [1, с.52].

В областях, що утворюють південний регіон, а саме: Одеській, Херсонській та Миколаївській, вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. Щодо західного регіону, то приплив іноземних інвестицій у Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Тернопільську, Рівненську, Волинську та Чернівецьку області сприятиме створенню ефективних виробництв з використанням місцевих природних ресурсів та розвитку туристичних комплексів. Черкаська, Полтавська та Biнницька області, що утворюють центральний регіон, належать до аграрно-промислових, для яких характерне середнє значення інвестиційного ризику. Залучення інвестицій до даного регіону дозволить реконструювати підприємства, що виробляють електроенергію, мінеральні добрива, засоби автоматизації та обчислювальної техніки, технологічне устаткування [1, с.52].

Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу і передовий досвід керування. Приплив закордонних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких, як вихід із сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, природно, українські суспільні інтереси не збігаються з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не позбавити їхніх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей. Статистика свідчить, що економіка України в цілому і передусім її фінансовий сектор становлять певний інтерес для іноземних інвесторів. Наприклад, чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку нашої країни щорічно зростає. Однак ці обсяги ще непорівнянні з потенціалом нашої держави, про що свідчать хоча б такі аргументи:

- Україна є ринком споживання більш як сорока п’яти мільйонів громадян;

- вона має стратегічне розташування в Європі; звідси виробник може експортувати свою продукцію безпосередньо в країни Центральної Європи, на Балкани, в Росію, на Кавказ, у Центральну Азію;

- наша країна має найродючіші сільськогосподарські землі у світі і багата на інші природні ресурси;

- у нас працюють добре освічені і висококваліфіковані кадри [3, с.41].

Станом на 1 січня 2011 року загальний обсяг іноземних інвестицій в Україну склав 44708,0 млн. дол. Найбільша частка іноземних інвестицій в економіку України припадає на Кіпр – 22,2%, Німеччину – 15,8%.. У порівнянні із 2006 р. (обсяги іноземних інвестицій 16890,0 млн. дол. США) спостерігається поступове збільшення іноземних інвестицій, що є позитивним для нашої країни [1, с.51]. У напрямі галузевих пріоритетів Україна, як і багато інших країн світу, може стимулювати залучення іноземних інвестицій в галузі, що мають особливо важливе значення для зростання її економіки. Насамперед, це - металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Водночас дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, виробництво біопалива, логістика й ін. Проте, незважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування країна.

Для корінної зміни ситуації із залученням іноземних інвестицій в ці галузі можна використовувати «податкові канікули» та зниження ставок податку на прибуток. При цьому зниження ставок податку може диференціюватися за періодами. Наприклад, упродовж перших 5 років з моменту початку їх діяльності податок на прибуток для підприємств з іноземною участю, що створюються в цих галузях, може не стягуватися, а на подальших 5 років - величина податку може бути знижена на 50% [2, с.30-31].

Іншою умовою підвищення притоку іноземних інвестицій у вказані галузі може бути необхідність одночасного застосування як заходів загального характеру, так і спеціальних пільг. Наприклад, іноземний капітал не піде в інформаційні технології навіть за наявності спеціальних пільг при збереженні в країні високого рівня «піратства», незахищеності прав інтелектуальної власності. Завданням держави є розробка правової бази та проведення заходів щодо забезпечення захисту прав власності інвесторів, у першу чергу в сфері інтелектуальної власності та захисту результатів приватизації.

Наступним напрямом підвищення ролі іноземних інвестицій в національній економіці є пріоритети відносно країн. У середньостроковому періоді слід виходити з того, що ключовими краї-нами-інвесторами залишаться Кіпр і Німеччина, що мають найміцніші інтереси в українській економіці та великі інвестиційні можливості. Успішна робота з компаніями цих країн може служити важливим сигналом для інвесторів з інших країн, що переконуватиме їх у привабливості українського інвестиційного клімату та спонукатиме їх розглядати можливості здійснення капіталовкладень в економіку України.

Завдання стимулювання інвестицій з компаній - технологічних лідерів, а також дрібних і середніх компаній, що займають передові позиції у виробництві окремих видів продукції, вимагає активізації зусиль із залучення інвестицій з таких країн, як Японія та країни-члени ЄС, в першу чергу Франція, Італія і Швейцарія [2, с.32].

Необхідним є проведення цілеспрямованої політики у сфері інноваційної діяльності з широким використанням передового іноземного досвіду - схем, що добре зарекомендували себе, способів підтримки інновацій (амортизаційна та податкова політика). Для цього потрібне формування великих виробничих корпорацій і потужних банківських структур. Також з боку держави необхідна допомога в реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на технічну реконструкцію виробничого процесу.

Крім того, ключовою проблемою інноваційної діяльності є відповідний кадровий потенціал як в науці, так і в реальному секторі економіки. Тому необхідна масова підготовка менеджерів, що спеціалізуються на роботі в інноваційній сфері, а також створення інноваційних служб на підприємствах.

Сьогодні іноземні інвестиції є тим ресурсом який, в найближчій перспективі може найвагоміше сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а значить і розвитку відповідних територій та міст, поліпшенню соціального захисту громадян. Нагромадження капіталу у регіонах є основним засобом забезпечення інноваційного розвитку економіки, інвестування у інфраструктуру, соціальну сферу.

Література:

1. Бережна І. Ю. Інвестиційна діяльність України в контексті інтеграційних та глобалізацій них процесів // Економіка та держава. – 2011. - №2. – С. 50-53.

2. Гурочкіна В. Підвищення ролі іноземних інвестицій у підвищенні міжнародної виробничої спеціалізації країни // Економіст. – 2010. - №11. – С. 30-33.

3. Дрич А. Основні способи досягнення інвестиційної привабливості України // Вісник НБУ. – 2010. - №4. – С. 40-41.

4. Малай А. О. Шляхи поліпшення інвестиційного клімату країни // Економіка та држава. – 2011. - №9. – С. 102-105.

5. Марцин В. С. Значення іноземного інвестування для інтегрування України в світовий економічний простір в умовах глобалізації // Регіональна економіка. – 2009. - №1. – С. 74-78.