Ковальчук Г. Л.

Національний університет державної податкової служби України

ПОДАТКОВИЙ КОНФЛІКТ ТА ПОДАТКОВИЙ СПІР: СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ

 

Складність, різноманітність та протиріччя правового регулювання податкових відносин на су­часному етапі безпосередньо впливають на стан правопорядку у сфері оподаткування. Стабільність цих відносин, попередження й вирішення податкових конфліктів є основою здійснення необхідних для країни перетворень, ефективного впровадження та реалізації адміністративної реформи.

Слід зазначити, що окремих аспектів досліджуваної проблеми в своїх працях торкалися М.П. Кучерявенко, І. Є. Криницький, А.К. Саркісов, однак спеціальних досліджень співвідно­шення таких понять, як податковий конфлікт та податковий спір, на сьогодні практично немає.

Метою цієї статті є дослідження співвідношення таких понять, як податковий конфлікт та податковий спір, виявлення схожих та відмінних ознак цих податково-правових категорій.

Як ми уже знаємо, протистояння сторін податкових правовідносин як призводить до формалізації, породжує податковий конфлікт, так і вимагає врегулювання та вирішення податкового спору, який ви­ник внаслідок цього. З певними обмеженнями можна вважати податковий конфлікт передумовою вини­кнення податкового спору. Але, виходячи з цього, слід мати на увазі, що податковий конфлікт  має подвійний характер. З одного боку, в його статичному вигляді він, дійсно, виступає по­штовхом для виникнення податкового спору і необхідністю його вирішення, фактично є різновидом юридичного факту, який породжує правовідносини з урегулювання спору в галузі оподаткування. З іншого боку, виникнувши, податковий конфлікт не завершується з появою податкового спору. Останній розвивається та вирішується в межах конфлікту між владною та зобов'язаною сторонами податкових відносин. У цьому сенсі ми акцентуємо увагу на динамічному характері податкового конфлікту, який завершується з прийняттям рішення стосовно предмету податкового спору та набуттям ним чинності.

А. К. Саркісов слушно зазначає, що податковий конфлікт виявляє ефективність базової право­вої моделі, яка регулює конституційне відношення «платник - суспільство - держава» [1, с. 14]. В цілому з цим можна погодитись, але хотілося б зробити два зауваження. По-перше, навряд чи подат­ковий конфлікт слід пов'язувати з конституційним відношенням. Те, що він обумовлений конститу­ційним приписом, ще не означає, що він розвивається та регулюється конституційним відношен­ням. Норма Конституції, породжуючи податковий обов'язок, переводить його в режим податково-правового регулювання та з цього приводу визначає сферу податкового правовідношення, а не кон­ституційного. До того ж навряд чи безумовно можна погодитись з поглядом цього автора стосовно підходу до суб'єктного складу таких відносин: платник - суспільство - держава. Здається, що у суспільства в цьому випадку надто узагальнююча роль, щоб виступати окремим суб'єктом. Податковий конфлікт виникає та розгортається між платником та державою (в особі контролюючих органів), а інтереси суспільства тут представлені опосередковано через державні. Тому навряд чи логічно роз­глядати суспільство як окремого, самостійного суб'єкта податкового конфлікту.

Не викликає сумніву і твердження цього автора, що податкові конфлікти не можна ототож­нювати з податковими спорами. Але при цьому він звертає увагу на процесуально-змагальну спря­мованість останніх [1, с. 34]. Дійсно, податковий конфлікт та податковий спір – різні речі, але в ре­жимі податково-правового регулювання складно спиратися на всебічну реалізацію принципу змагальності при вирішенні його. Змагальність передбачає певну рівність сторін, наявність у них схожих зустрічних прав та обов'язків, яке характерне для диспозитивного регулювання суспільних відносин. В умовах упорядкування та розвитку імперативного наказу щодо сплати податків та зборів і виникнення на цій підставі спору обґрунтувати змагальність рівноправних сторін податкових відносин дуже складно, виходячи з того, що спір виникає в межах відносин, де одна сторона вико­нує імперативний наказ другої, що регулюється владними розпорядженнями.

Податковий конфлікт як передумова податкового спору виникає в ме­жах відносин, які регулюються виключно імперативними засобами, коли справляються податки та збори. Тобто це етап імперативного регулювання. Виникнувши, податковий спір припускає застосу­вання і окремих засобів диспозитивного впорядкування. Ідеться перш за все про апеляційне адмініст­ративне узгодження сторін спору - платника та податкового органу. Безумовно, навряд чи спостеріга­ється абсолютна рівність сторін, але певні засади узгодження, пошуку компромісу вже не виступають як виключно імперативне коло відносин, коли одна сторона командує іншій, як остання повинна по­водитись. І наприкінці домовленість у межах податкового спору, узгодження позицій сторін спору знову повертає регулювання в межі імперативного. Коли рішення прийняте, спір завершився, логіч­ним є забезпечити його виконання, знов-таки, за рахунок методу влади та підпорядкування.

Податковий конфлікт, переведений в процесуально-правові рамки, стає податковим спором, який, на відміну від конфлікту, завжди має вирішення. У самому узагальненому вигляді податкові спори пов'язані з виконанням податкового обов'язку. Податковий обов'язок - це класичний різновид публічного обов'язку (саме обов'язок, а не зобов'язання), всі аспекти та стадії виконання і з'ясування якого мають регулюватися виключно публічно-правовими методами; він завжди виражає відносини, однією із сторін в яких є суб'єкт владних повноважень, який ні в якому разі не може розглядатися рівноправним щодо особи, яка сплачує податок чи збір [2, с. 123]. В цілому можна погодитись з такою позицією і, дій­сно, виходити з того, що йдеться про імперативне регулювання таких відносин.

Список використаної літератури:

1.      Саркісов А.К. Конфликты в сфере налоговых отношений: теория и практика правового разре­шения: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук. - М., 2008.

2.      Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: В 6 т. - Харьков, 2009.