Тарасова О.О.
Визначення галузевої
спрямованості регіону за допомогою кластерів.
В останні роки все більш широко застосовують методи і термінологію
кластерного аналізу. Ця теорія широко використається в розвинених країнах.
Класичними прикладами успішних кластерів є групи компаній в області
інформаційних технологій у Силіконовій долині, телекомунікації у Хельсінкі,
виробництва кінофільмів у Голівуді.
Термін кластер став популярний серед економістів з кінця 80-х років.
Концепція кластера являє собою перспективний інструмент для аналізу економіки
регіону, що формує новий погляд на роль регіональних органів влади, підприємств
й інших організацій, що прагнуть до підвищення своєї конкурентноздатності.
Враховуючі досвід зарубіжних країн, на Україні все частіше розглядається
питання щодо піднесення економіки регіонів на основі кластерних моделей. Перші
кроки на шляху впровадження кластерної моделі регіонального розвитку в Україні
вже зроблено. В 1998 р. Україна вперше намагалась застосувати концепцію
бізнес-кластерів. Ця концепція була абсолютно новою для України в той час. Для
того, щоб покращити концептуальні економічні та методологічні знання про
кластери, їхній розвиток та управління, потрібно прикласти багато зусиль для
просування кластерної концепції. Українські кластери, що функціонують, (в
регіонах) включають наступне [3]:
·
Хмельницький – одяг; будівельні
матеріали; зелений туризм;
·
Івано-Франківськ – туризм; декоративний
текстиль;
·
Черкаси – транспортні перевезення;
·
Житомир – каменедобування та каменепереробка;
·
Одеса – виробництво вина;
·
Харків – машинобудування;
·
Рівне – деревообробка.
Якщо скласти алгоритм для формування кластера, то його можна представити в вигляді
схеми (рис.1).
Для визначення галузевої спрямованості нами пропонуються наступні групи
коефіцієнтів локалізації:
І група. Рівень спеціалізації
економіки регіону:
1)
коефіцієнт локалізації виробництва;
2)
коефіцієнт галузевої спеціалізації
експорту;
3)
коефіцієнт галузевої спеціалізації
імпорту;
4)
коефіцієнт продуктивності економіки
регіону;
5)
коефіцієнт локалізації зайнятості;
6)
коефіцієнт локалізації продуктивності
праці.
Рис.1.
Алгоритм формування кластера.
ІІ група. Рівень розвитку малого та середнього підприємництва:
1)
коефіцієнт зайнятості в спільному
підприємстві;
2)
коефіцієнт локалізації продуктивності
праці спільних підприємств регіону;
ІІІ група. Рівень розвитку інвестиційної діяльності:
1)
коефіцієнт локалізації інвестицій в
основний капітал за галузями економіки;
2)
коефіцієнт локалізації іноземних
інвестицій;
3)
коефіцієнт платоспроможності регіону[1].
ІV група. Рівень імпорту / експорту в економіці регіону:
1)
коефіцієнт локалізації імпорту;
2)
коефіцієнт локалізації експорту.
В якості допоміжних коефіцієнтів, які дозволять так само отримати додаткову
інформацію про рівень соціально - економічного розвитку регіону й визначити
пріоритетні напрямки розвитку є коефіцієнт внутрішньогалузевої торгівлі та індекс Грубела-Ллойда, який дозволяє
оцінити рівень розвитку зовнішньої торгівлі по товарних групах, індекс порівняльної
переваги (RCA), розроблений французьким економічним науково-дослідним
інститутом, він розраховується як по експортним, так і по імпортних
товарах, хоча останній можна вважати коефіцієнтом локалізації
експорту або імпорту.
Література:
1. Портер М.Э. Конкуренция: Учебное
пособие. Пер. с англ. – М.:
Издательских дом «Вильямс», 2001. – 495 с.
2.
Enright
M.J. The geographical Scope of Competitive Advantage // Stuck in the Region?
Changing scales for regional identity / Edited by E.Dirven,
J.Groenewegen and S. van Hoff.
3.
Чевганова В., Брижань І. Кластери та їх
економічне значення // Економіка України. — № 4.— 2002. — С. 35—41.