Економічні науки

Економіка сільського господарства

УДК 338.45

Гладун Л. І.

Газіна О. М.

(Обласний центр “Черкасагропромпродуктивність”
Українського науково-дослідного інституту продуктивності
агропромислового комплексу)

Стан та перспективи розвитку аграрного сектора Черкаської області

Нинішній економічний стан аграрного сектора зумовлює активізацію пошуку шляхів виходу з економічної кризи та розвитку агропромислового комплексу.

Аналіз та оцінка стану й розвитку тваринництва в Черкаській області на сучасному етапі свідчить, що останніми роками виробничо-економічні показники ведення галузі значно погіршились.

Унаслідок кризового стану в агропромисловому комплексі України, диспаритету цін на промислову й сільськогосподарську продукцію, а також скорочення обсягів заготівлі кормів у 2005 році поголів’я великої рогатої худоби порівняно з 1990 роком в усіх категоріях господарств області зменшилося в 3,1 раза, у тому числі корів – 2,1 раза, а в сільгосппідприємствах – більш як у 5 разів при стабілізації його в особистих господарствах населення.

Знизилась і продуктивність громадського стада худоби. Надій молока на корову зменшився у 2000 році до 1849 кг, а середньодобові прирости великої рогатої худоби – до 301 г. Незадовільні також показники відтворення стада. При аналогічному порівнянні вихід телят на 100 корів зменшився з 89 до 74 гол.

Усе це призвело до скорочення в усіх категоріях господарств області обсягів виробництва основних продуктів тваринництва, зокрема, молока та м’яса – в 2 раза, у тому числі в сільгосппідприємствах – відповідно 3,6 і 4,1 рази при збільшенні обсягів їх виробництва в особистих господарствах населення: м’яса на 12,9 і молока на 85 %.

Головною причиною спаду обсягів виробництва тваринницької продукції є незадовільний за кількістю та якістю рівень забезпечення тваринництва кормами.

За останні п’ять років у середньому на умовну голову в підприємствах області заготовляли кормів за поживністю в межах 15,1-22,5 ц корм.од, а у 2002 році лише 12,2 ц корм.од при потребі не менше 28 ц. На кожну кормову одиницю припадало в середньому по 70-80 г перетравного протеїну при потребі 100-110 г.

Загальна кількість кормів, які заготовляли у сільгосппідприємствах, скоротилася у 3, а концентрованих – у 4 раза.

Враховуючи сучасний стан тваринництва в області необхідно стабілізувати поголів’я й створити умови для нарощування його кількості в сільськогосподарських підприємствах, а також вирішити питання щодо підвищення продуктивності тварин на основі росту загального рівня й поліпшення повноцінності годівлі.

Економічна стабілізація в галузі практично неможлива без істотного здешевлення виробництва яловичини за рахунок використання внутрішніх резервів господарств, насамперед підвищення продуктивності худоби. Тому продуктивність худоби була й залишається одним із найважливіших факторів формування економічної ситуації у галузі. Бюджет не здатний підтримати здавальну ціну на яловичину при продуктивності худоби, яка склалася в останні роки.

Для забезпечення населення продуктами скотарства за науково-обґрунтованими нормами (390 кг молока і 33 кг яловичини в забійній масі на душу населення за рік) частка корів у стаді повинна становити 40%, а молодняк великої рогатої худоби треба реалізувати на м’ясо в 16-місячному віці живою масою однієї голови близько 400 кг.

Загальною вимогою до господарств усіх форм власності на даному етапі є необхідність збільшення обсягів продажу молока для створення відповідних державних і регіональних товарних ресурсів продукції та здійснення експортних поставок. Для цього необхідно збільшити питому частку продажу молока через заготівельні організації – молокопереробні підприємства, організації споживчої кооперації та за прямими зв’язками у торгівельну мережу і власні фірмові магазини. Це дозволило б навіть за умови існуючих обсягів виробництва молока, але підвищеного рівня товарності, збільшити його ринкові ресурси майже у 2,3 раза порівняно з фактичними обсягами 1998 року.

Такого показника можна досягнути за рахунок зменшення витрат молока на виробничі потреби (випоювання телят) до рівня науково обґрунтованих норм годівлі. За даними статистичної інформації, у 1990 році в державі було одержано приплоду телят 9,3 млн. гол. і на їх вирощування витрачено 3,5 млн.т молока, а у 1997 році приплоду одержано менше – 6,7 млн.гол., а молока витрачено 3,4 млн.т, або майже таку ж кількість.

Поліпшення економічної ситуації у тваринництві, підвищення конкурентоспроможності продукції галузі можливе за рахунок інтенсифікації ведення тваринництва, зростання продуктивності худоби та птиці, здешевлення виробництва продукції.

У сучасній економічній ситуації важко розраховувати на нове будівництво тваринницьких приміщень та розвиток виробничої інфраструктури ферм. Треба максимально використати створену матеріальну та інформаційну бази галузі (виробничі й допоміжні приміщення, банк даних). Тому в кожному районі потрібно визначити список тваринницьких ферм і комплексів, які здатні швидко відновити проектні обсяги виробництва продукції, для надання їм реальної державної підтримки через виділення пільгових кредитів. Таку підтримку доцільно надавати тим господарствам, які в теперішніх складних умовах найменше скоротили виробництво продукції, зуміли знайти ефективні канали її реалізації, довели здатність та вміння господарювати в ринкових умовах.