Економічні науки/2. Зовнішньоекономічні відносини

 

Магістр Чаган М.М.

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського, Україна

Напрямки вдосконалення механізму включення України у глобалізаційні процеси

Нині важко знайти яку-небудь іншу проблему сучасності, яка б викликала такий суспільний резонанс, як проблема глобалізації. Дійовість впливу глобалізаційних процесів на економіку залежить, насамперед, від ступеня адаптації національних світогосподарських механізмів до об'єктивного процесу світової глобалізації, від ступеня її економічного й суспільного розвитку країн, досконалості механізмів регулювання глобалізації. Обов'язок державних органів у цьому діалектичному зв'язку глобалізації та діяльності національних органів її регулювання - забезпечити динамізм національної економіки, сприяти розвитку діючих на її теренах вітчизняних, іноземних та спільних підприємств.

Метою даної статті є дослідження специфіки, завдань та інструментарію процесу формування стратегії входження України до світового економічного простору.

Умови, в яких сьогодні розгортаються у світі процеси глобалізації, відзначаються пев­ними обмеженнями у сфері торгівлі, руху капіталів, технології і особливо робочої сили. Але ці загаль­носвітові негативні тенденції доповнюють і суто внутрішні недоліки перетворень в Україні, що утруд­нюють її участь у глобалізаційних процесах. Адаптація України до всесвітньої глобалізації наштовхується на ряд перешкод, пов'язаних як із соціальними умовами, так і нерозвиненістю ринкових засад, політико-правових регуляторів та інстру­ментів. Негативно позначаються і причини гальмування реформ в Україні протягом 1990-х років, пов'я­зані з відсутністю національної концепції системних перетворень, недостатньою глибиною та обґрун­тованістю реформаційних заходів, їх непослідовним втіленням у практику господарювання, недооцін­кою ролі та функцій держави в перехідний період, корумпованістю влади, низьким рівнем менеджмен­ту, нехтуванням стратегією на користь вирішення тактичних завдань тощо. Враховуючи ці проблеми та труднощі, викликані як зовнішніми, так і, в більшій мірі, внутрішніми умовами входження України у міжнародне співробітництво, подальша її адаптація до глобалізаційних процесів може розглядатися на шляху подолання ще існуючих елементів автаркії, пристосування внутрі­шнього інституційного середовища (і середовища зовнішньоекономічного механізму) до міжнародних норм. Лише таким чином можна буде забезпечити вплив глобалізації на розвиток зовнішньоекономіч­них відносин в Україні при блокуванні негативних наслідків цього процесу. Участь у глобалізаційних процесах повинна не виключати, а, навпаки, передбачати регіональну інтеграцію з сусідніми країнами, спільно зацікавленими в розвиткові ринко­вих відносин.

До основних напрямків подальшого реформування як економіки в цілому, так і зовнішньоеконо­мічного механізму слід від­нести:

-   вдосконалення законодавства щодо режиму інвестування, нормативно-правових регуляторів зовнішньоекономічної діяльності та спільного підприємництва;

-   вдосконалення роботи апарату управління, в тому числі й у галузі зовнішньоекономічної дія­льності на шляху його оптимального скорочення, поглиблення галузевого принципу управління, залу­чення комерційних структур до участі в управлінні;

-   використання політичних, економічних та юридичних заходів для регулювання участі України в трудових міжнародних міграційних процесах, недопущення дискримінації українських громадян, зму­шених працювати за межами України.

Виходячи з державних пріоритетів, запровадження принципової експортоорієнтованої політики щодо вітчизняних виробництв на основі розвитку найновіших технологій, виправлення перекосів у де­мографічній політиці, всілякого стимулювання зростання кваліфікації та зростання інвестицій у людсь­кий капітал.

Отже, процес входження України до світового економічного простору потребує вирі­шення низки проблемних питань. Так, необхідно використовувати у ставленні до світових ТНК реко­мендацій ООН, які націлюють на усунення крайнощів щодо них. Водночас обов'язково треба зважати й на економічні показники діяльності ТНК (розмір обороту, активів, зайнятості, виду діяльності). Важливо оптимізувати діяльність спільних підприємств, враховуючи, що вони є основною формою залучення прямих іноземних інвестицій в національну економіку. Напрямки такого вдосконалення поліпшення законо­давчого забезпечення інвестиційної діяльності, вирівнювання інвестиційної привабливості регіонів та галузей, усунення низки негативних факторів, пов'язаних із невеликим розміром статутних фондів, орієнтацією виключно на внутрішній ринок, можливості задоволення потреб ринку "низькою ціною" за­стосуванням морально застарілих у країні інвестора технологій та техніки тощо. Необхідно привести до міжнародних норм інфраструктуру національного фондового ринку з тим, щоб поліпшити умови залучення іноземних портфельних інвестицій. Важливо застосовувати такі за­ходи стимулювання закордонних інвестицій, як встановлення податкових ставок на рівні середньосвітових, звільнення від податків для нових інвестицій, встановлення податкових канікул на декілька ро­ків (саме такі канікули встановили деякі країни Центральної та Східної Європи в конкуренції за інозем­ні інвестиції), надання додаткових субсидій та кредитів під низькі проценти для іноземних інвесторів. Перспективним є і надання податкових стимулів для проведення наукових розробок, спрямованих на створення сучасних техно­логій, а також грантів та кредитів, що покривають частину витрат на їх розробку.

Література:

1. Беседін В.Ф. Прогноз розвитку економіки на довгострокову перспективу //Формування ринкових відносин в Україні - Спец. вип. №7-8 - К., 2003. - С. 7-11.