Секція – „Економічні науки”

Підсекція № 12 – Економіка сільського господарства

Сегеда С.А.

Вінницький державний аграрний університет

насіннінєва продукція соняшнику

на зовнішньому ринку

Постановка проблеми. Ринок насінництва соняшнику функціонує як всередині держави, так і за її межами, залежно від чого складається його кон’юнктура. Тому стан зовнішньоекономічної діяльності на ринку селекційно-насінницької продукції соняшнику може розглядатись як один з важливих чинників розвитку насінництва в Україні.

У вітчизняній економічній літературі різноманітні аспекти розвитку зовнішньоекономічної діяльності, або надаються пропозиції щодо усунення невідповідностей чинного законодавства України з метою вступу держави до СОТ. Проте в науковій літературі не знайшло відображення впливу чинного законодавства на здійснення експортно-імпортних операцій товаровиробниками, в тому числі і насіннєвої продукції.

Мета статті – визначити вплив чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності на розвиток експортно-імпортних операцій з насіннєвою продукцією соняшнику.

Основна частина. Становлення системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (імпорту та експорту) в Україні розпочалось з моменту набуття нею незалежності і прийняттям Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року. Правовою основою митно-тарифного регулювання імпорту став Закон України “Про Єдиний митний тариф” № 2097-ХІІ, який був прийнятий 5 лютого 1992 року.

Розпочинаючи з 1993 року зовнішньоторговельний режим в Україні був дещо лібералізований, чому неабияк сприяли прийняті в тому ж році декрети Кабінету Міністрів України “Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності” та “Про режим іноземного інвестування”. Відповідно до Єдиного митного тарифу, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України № 4-93 від 11 січня 1993 року було встановлено імпортні тарифи (ставки ввізного мита) на більшість товарних позицій груп товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) 1–24. Так, ставка ввізного мита на насіння соняшнику для посіву – насіння сортів, гібридів та батьківських ліній соняшнику – (код за ТН ЗЕД–120600100) була встановлена на рівні “0” відсотків. Протягом 1994-1996 років було прийнято ще декілька постанов Кабінету Міністрів України, якими вносились зміни до митного тарифу (ставки ввізного мита переважно підвищувались), але ставка ввізного мита на насіння соняшнику для посіву залишалась незмінною. Тобто, в цілому можна відзначити, що імпортний режим в 1993-1996 роках був досить ліберальним і сприятливим для активного завозу насіннєвої продукції селекції країн далекого зарубіжжя на територію України.

Зовнішньоторговельна політика України починаючи з 1996 року зазнала суттєвих змін. Так, відсутність опрацьованої концепції становлення і розвитку зовнішньоекономічної діяльності України, в тому числі і її агропромислового комплексу, сприяла тому, що був прийнятий висновок про передчасність лібералізації зовнішньої торгівлі. У прийнятті такого рішення вирішальну роль відіграли два чинники: необхідність розвитку конкурентного середовища на внутрішньому ринку і різке падіння обсягів внутрішнього виробництва, що було обумовлено неможливістю конкуренції з іноземними товарами, у тому числі поставленими за демпінговими цінами. Тому, при регулюванні митно-тарифних ставок посилюються протекціоністські заходи (підвищення ставок ввізного мита на цілий ряд товарів), спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника. Закон України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” № 468/97-ВР, прийнятий 17 липня 1997 року, фактично став основним законодавчим актом щодо регулювання імпорту в Україну продукції груп ТН ЗЕД 1–24.

Але прийняті законодавчі акти ніяк не стосувались насінницької галузі соняшнику. Невідповідність рівнів зростання попиту та пропозиції посівного матеріалу призвело до дефіциту насіння сортів і, особливо, гібридів соняшнику на внутрішньому ринку. Це посприяло прийняттю Кабінетом Міністрів України постанови “Про перелік товарів критичного імпорту, ввезення яких здійснюється без сплати податку на додану вартість” № 1106 від 7 жовтня 1997 року. Відповідно до постанови до товарів критичного імпорту відносяться товари, виробництво яких або відсутнє в країні, або є недостатнім для задоволення внутрішніх потреб. Серед таких товарів було затверджено й насіння сортів і гібридів соняшнику. Ввезення товарів критичного імпорту на митну територію України регламентувалось Указом Президента України від 30 червня 1995 р. N 499 “Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів”. Згідно названих указу і постанови ввезення насіння гібридів соняшнику з-за кордону звільнялось від сплати мита та податку на добавлену вартість.

Період з кінця 1998-го року і до сьогоднішніх днів характеризується як початок удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі України відповідно до вимог Світової організації торгівлі. З метою захисту національного товаровиробника від недобросовісної конкуренції з боку іноземних країн 22 грудня 1998 року Верховною Радою України були прийняті закони “Про захист національного виробника від демпінгового імпорту”, “Про захист національного виробника від субсидованого імпорту” та “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”. Що стосується селекційно-насінницької продукції соняшнику, то згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1145 від 27 липня 1998 року дія постанови № 1106 “Про перелік товарів критичного імпорту” була припинена. Це означає, що після відміни цієї постанови, при ввезенні на митну територію України насіннєвого соняшнику необхідно було сплачувати податок на додану вартість в розмірі 20 %, хоча митна ставка і досі залишається незмінною – “0” відсотків. Такий підхід сприяв зменшенню обсягів ввезення зарубіжного насіннєвого матеріалу вже з 1999 року і в 2005 році вони склали 3270 ц, що в 4,9 рази менше, ніж в 1998 році.

Крім вищеназваних причин звуженню імпортних операцій сприяв прийнятий урядом Закон України “Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур” № 1033-ХІV від 10 вересня 1999 року, в якому була затверджена ставка експортного мита на насіння товарного соняшнику на рівні 23% від його митної вартості. Прийняття цього закону передбачало зменшення вивозу як вітчизняними, так і зарубіжними трейдерами товарного соняшнику за межі України. Варто також відмітити, що Законом України “Про внесення змін до деяких законів України” № 2555-ІІІ від 21 червня 2001 року ставку експортного мита на насіння товарного соняшнику було зменшено до 17%, але це не змінило становища в розвитку зовнішньої торгівлі посівним матеріалом соняшнику.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі позитивно вплинуло на експортні операції з насіннєвою продукцією соняшнику. Так протягом 1996-2005рр. відбулося збільшення обсягів експорту посівного матеріалу соняшнику в зарубіжні країни більш ніж в 2 рази, а також відбулось підвищення ціни одиниці продукції майже в 7 разів. Основними перешкодами нарощування обсягів експорту вітчизняного посівного матеріалу до країн далекого зарубіжжя є невідповідність українського законодавства світовим нормам.

Висновки. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі протягом 1998-2005 рр. мало позитивні наслідки для експортно-імпортних операцій з насіннєвою продукцією соняшнику. Зменшення обсягів імпортованого посівного матеріалу в Україну за досліджуваний період (майже в п’ять разів) супроводжувалось збільшенням обсягів експорту насіння сортів і гібридів соняшнику (більш ніж в два рази) з країни.

Експорт насіннєвої продукції вітчизняного виробництва відбувається в основному до країн СНД й незначна частина – в країни далекого зарубіжжя. Стримуючими чинниками є невідповідність існуючого законодавства світовим нормам, відсутність сучасних світових метод визначення якості насіння.