Економічні науки

Економіка підприємства

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ І РОЗМІРІВ ВИРОБНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВ

Мушеник І.М.

Кам’янець-Подільський державний аграрно-технічний університет

Проблема формування оптимальної структури виробництва сільськогосподарських підприємств пов’язана з вирішенням цілої низки методологічних і практичних питань. Для наукового розв’язання зазначеної проблеми необхідно, насамперед, враховувати ту обставину, що головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. У цьому зв’язку земельні ресурси підприємства, їх раціональне використання визначають по суті ефективне функціонування сільськогосподарського виробництва в цілому.

Економічне обґрунтування оптимальної структури виробництва сільськогосподарських підприємств передбачає, насамперед, аналіз розмірів і структури сільськогосподарських угідь, сучасного стану родючості ґрунтів, продуктивності природних кормових угідь, а також аналіз економічного стану підприємства, його територіальне розміщення, особливості транспортних умов, забезпеченості трудовими і матеріально-технічними ресурсами.

Задачу формування оптимальної структури і розмірів виробництва сільськогосподарських підприємств можна розв’язати за допомогою двох груп взаємозв’язаних економіко-математичних моделей: 1) інформаційні моделі; 2) оптимізаційні моделі.

Інформаційна група моделей є основою для побудови оптимізаційних моделей і включає в себе моделі ефективності використання ресурсів сільськогосподарських підприємств та моделі ефективності виробництва продукції за галузями. До моделей ефективності використання ресурсів віднесено моделі фондовіддачі, матеріаловіддачі і продуктивності праці. До моделей ефективності виробництва продукції за галузями віднесено моделі урожайності культур і продуктивності тварин.

В процесі оптимізації провідну роль відіграє ефективність. Виробничий оптимум передбачає повне використання залучених у виробництво ресурсів протягом усього його циклу. За однакових умов більша сукупна економія ресурсів виробництва, затрачених на отримання певного економічного результату, тобто більша ефективність, означає наближення процесу виробництва до оптимального режиму, менша економія, тобто менша ефективність, визначає відхилення від такого режиму. У свою чергу, оптимізація виробничих структурних пропорцій є визначальним фактором, що забезпечує неперервне зростання ефективності. При цьому процес оптимізації буде проходити на основі співставлення фактично досягнутої ефективності виробництва з ефективністю, яка б могла бути при оптимальній структурі виробництва.

Значення ефективності як фактору оптимізації визначається, зокрема, тим, що на її основі здійснюється динамічна оптимізація. Відмітимо також, що оптимізація за економічною ефективністю дозволяє врахувати не тільки величину економії трудових ресурсів і праці минулого, що пов’язана з повнотою дослідження виробничих фондів у поточному періоді, але й врахувати додаткову економію праці в минулому, обумовлену зміною фондовіддачі. Таким чином, при оптимізації можливе співставлення додаткових витрат (економії) праці в минулому періоді в результаті зміни фондоємності з додатковою економією (витратами) трудових ресурсів в поточному періоді, що пов’язана зі зміною їх продуктивності, і визначення сукупної економії праці за декілька років. Це дозволяє в процесі динамічної оптимізації досягати максимальної економії сукупних витрат праці на протязі певного періоду.

Здатність ефективності бути основою оптимізації економічного процесу визначає її особливу функцію у процесі формування структури і розмірів виробництва сільськогосподарських підприємств.

При формуванні моделі оптимізації структури і розміру виробництва сільськогосподарських підприємств задаються змінні, що виражають економічні категорії їх функціонування та обмеження: за земельними, трудовими ресурсами, за агротехнічними вимогами, по кормовому балансу, по визначенню кількості необхідної техніки, за капітальними вкладеннями, а також обмеження для меж, в яких можна визначати значення окремих змінних. Формування обмежень здійснюється за допомогою інформаційного блоку моделей. При виборі критерію оптимальності перевагу надано максимуму чистого прибутку.

Розв’язок задачі оптимізації вирішує проблему максимізації прибутків, дозволяючи при цьому сільськогосподарським підприємствам сформувати оптимальну стратегію розвитку структури і розмірів виробництва.

Важливим чинником забезпечення оптимальності структури сільськогосподарського виробництва є наявність комплексної, економічно обґрунтованої системи цін і ціноутворення, оскільки ціновий механізм є визначальним у регулюванні взаємовідносин між всіма учасниками ринку. У цьому зв’язку запропоновано механізм цінової компенсації коливань обсягів виробництва, що враховує типові природні умови та структуру виробництва.

Для формування оптимальної структури і розмірів виробництва сільськогосподарських підприємств необхідна інформація про динаміку та прогноз зміни економічної ситуації в сільськогосподарському виробництві.

Методика обчислення прогнозних значень показників ефективності використання основних виробничих ресурсів при оптимальних розмірах виробництва базується на основі використання степеневих економетричних залежностей в рамках запропонованих інформаційних моделей та трендових моделей.