Корягін М.В., Гончарук І.В., Гринкевич С.С.

Львівська комерційна академія

Докейнсіанські погляди на роль та функції податків

Одними з перших науково обґрунтовану характеристику податків дали ще представники англійської класичної політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо. А. Сміта часто називають фундатором наукової теорії податків. Одним з перших він вивів чотири основоположні принципи оподаткування, суть яких полягає у такому:

1. «Піддані держави повинні брати участь у її підтримці відповідно до своєї політичної спроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони

користуються під заступництвом держави.

2. Податок, який кожен платник платить, повинен бути чітко

визначений, а не довільний. Повинні бути визначені час, місце і

обсяг платежу.

3. Податки повинні стягуватися у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що їх сплачує.

4. Кожний податок повинен бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави» [1, с. 588-589].

Логічно завершив теорію податків англійської класичної політичної економії Д. Рікардо. На його думку, “податки складають ту частку продукту землі та праці країни, яка надходить у розпорядження уряду: вони завжди сплачуються або з капіталу, або з доходу країни” [2, с. 87]. Він ще чіткіше, ніж А.Сміт, визначив завдання та особливості податків і довів, що податкове регулювання повинно заохочувати нагромадження та розширення виробництва. Д. Рікардо, як і А. Сміт, підкреслював необхідність звільнення капіталу від оподаткування і виступав проти непрямих податків, як таких, що збільшують витрати виробництва, зменшують прибуток і скорочують споживання.

Вагомий внесок у розвиток наукової теорії податків вніс А. Вагнер. Він один з перших зазначив, що “податки як примусові платежі окремих господарств стягуються державою частково для державних видатків, частково - для змін у розподілі суспільного продукту” [3, с.42]. Іншими словами, А.Вагнер до суто фіскального призначення податків додає і регулюючу спрямованість цих обов’язкових платежів.

На відміну від професора А.Вагнера, який природу податків обґрунтовував обов’язком особи сплачувати тій державі, в якій ця особа проживає, кошти для виконання покладених на державу функцій, Е. Сакс обґрунтовує сутність податку з огляду на лише економічні явища. “Держава задовольняє визначені потреби особи, а особа, своєю чергою, за це сплачує їй певну суму грошових коштів у вигляді податків” [3, с. 64]. Отже, Е. Сакс сутність податків виводить з поняття обміну між державою та юридичними й фізичними особами, наголошуючи при цьому на безеквівалентності такого обміну. На рубежі ХІХ–ХХ ст. в економічній теорії набув широкого розвитку новий напрям – суб’єктивно-психологічний або маржиналістичний. Представники цієї школи будували свої теорії оподаткування на суб’єктивно-психологічних концепціях.

Істотний внесок у розвиток фіскальної науки зробили представники шведської школи – К. Віксель і його учень Е. Ліндаль. К. Віксель у своїй роботі “Новий принцип справедливого оподаткування” розглядає податки не лише як канали поповнення доходів бюджету, як це робили представники маржиналістичної теорії, а й як засіб фінансування державних видатків. Він, зокрема, зазначає: “Я застосовую сучасну концепцію граничної корисності та суб’єктивної вартості до суспільних послуг і податків індивідуальних осіб на ці послуги” [3, с. 72]. На наш погляд, відкриття К. Вікселя в тому, що він уперше пов’язав податкові принципи з формою податкового управління, й насамперед із процесом затвердження податків парламентом. У працях Е. Ліндаля податки розглядаються як своєрідна плата за державні суспільні послуги. Так само, як і К. Віксель, він вважав, що головною проблемою оподаткування є досягнення справедливості. В основу економічної рівноваги Е. Ліндаль поклав суб’єктивну корисність суспільного товару. Завдання фінансової політики, на його думку, полягає в підтриманні пропозиції суспільних товарів на певному рівні попиту за допомогою раціональної податкової структури [3, с. 170-185]. Фіскальна теорія, долучена до концепції добробуту та справедливості, найповніше розкривається в працях англійського економіста А. С. Пігу. Він вважав, що справляння податків відбувається поза ринковими відносинами і в оподаткуванні не можна використовувати поняття граничної корисності. Основний принцип податків, за Пігу, – принцип найменшої сукупної пожертви [3, с. 85-104].

З’ясовуючи сутність податків, не можна не зупинитися на дослідженні поглядів основоположника російської фінансової науки І. Х. Озерова. У своїй фундаментальній праці “Основи фінансової науки” він зазначає: “…податки – це обов’язкові платежі, що сплачуються підданими держави для виконання покладених на неї функцій” [4, с. 42].

Таким чином, уже в докейнсіанський період розвитку економічної науки були закладені основні підвалини сучасної фіскальної політики, зокрема щодо економічної природи та функцій податків, принципів та економічної справедливості оподаткування.

Література

1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А.Смит. – [Вступ. статья и коммент. канд. экон. наук В. С. Афанасьєва]. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 684 с.

2. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения / Д.Рикардо. – М.: Госполитиздат. – 1955. – Т. 1: Соч. 1. – С. 50-120.

3. Суторміна В. М. Держава – податки – бізнес: [із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки] / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко– К.: Либідь, 1992. – 328 с.

4. Озеров И. Х. Основы финансовой науки. / И. Х. Озеров – М.: Тип. Т-ва Сытина, 1914. – 364 с.