Шипов М.В.

Національний університет харчових технологій

АПК України очима держави

Аграрний сектор (сільське господарство і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує її 17 – 18 відсотків валового внутрішнього продукту та близько 60 відсотків фонду споживання населення. Крім того, аграрний сектор є одним з бюджетоформуючих секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить 9 – 10 відсотків, а також займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту. Починаючи з 90 – років прийнято цілу низку законодавчих та інших нормативно – правових актів, направлених на створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки. Дуже важливим Законом України для підтримки розвитку агропромислового комплексу є Закон «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», який регламентував створення умов для прибуткового господарювання сільськогосподарських товаровиробників і підвищення рівня життя людей в сільській місцевості, забезпечення продовольчої безпеки і утвердження України, як аграрної держави на світових ринках продовольства. Зокрема, передбачалися заходи по удосконаленню оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, державної підтримки та кредитування сільськогосподарського виробництва, розвитку інфраструктури аграрного ринку та інші. Проте, здійснення зазначених заходів без належної фінансової державної підтримки не давало змогу зупинити спад виробництва в галузі. У 1991 – 1999 роках виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося в 2,1 рази, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – в 3,4 рази. Обсяг виробництва продукції харчової і переробної промисловості теж знизилося практично у 2 рази. З метою подолання негативних тенденцій та створення умов для позитивної динаміки розвитку аграрного сектора Мінаграрноїполітики разом з іншими міністерствами та відомствами, науковими установами були напрацьовані і прийняті Верховною Радою базові закони «Про державну підтримку сільського господарства України (2004 рік)» та «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» (2005 рік), а також законодавчі акти щодо запровадження спеціальних режимів оподаткування сільськогосподарських виробників податком на додану вартість та фіксованим сільськогосподарським податком.

На основі положень вищезазначених та інших законів України у вересні 2007 року Кабінетом Міністрів України затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року. Таким чином, в основному, було законодавчо забезпечено системний комплексний підхід у реалізації державної аграрної політики на даному етапі розвитку всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, що значно покращило інвестиційну привабливість та умови господарювання в аграрному комплексі.

Особливо важливе значення для позитивного розвитку аграрного сектору мало збільшення обсягів його державної фінансової підтримки, яка зокрема, в 2008 році становила 6,4 млрд. грн..(в 33 рази більше ніж у 2000 році та в 1,7 рази більше ніж у 2007 році), та удосконалення програм бюджетного фінансування та спеціальних режимів оподаткування і кредитування. Покращення інвестиційної привабливості сприяло збільшенню підприємствами агропромислового комплексу обсягів залучених кредитів та інвестицій. Зокрема, в 2008 році їх обсяги зросли відповідно в 1,7 та 1,3 рази до рівня 2007 року. Практично 50 відсотків залучених кредитів – це довгострокові, які працюють на майбутній розвиток. Це дало можливість значно активізувати впровадження сучасних технологій, що сприяло раціональному використанню наявних ресурсів – землі, техніки, добрив, засобів захисту рослин, насіння, переробка і виробництво продуктів харчування, тощо. Завдаки послідовності державної аграрної політики, незважаючи на загострення негативних явищ пов’язаних із фінансовою кризою у світовій економіці, аграрним сектором в останні роки забезпечувалося виробництво продукції в обсягах, що гарантують продовольчу безпеку держави та зміцнюють позиції України на світових ринках продовольства.

Основні позитиві тенденції – зросли обсяги виробництва валової продукції сільського господарства в порівнянні з 2007 роком на 17,5 відсотків, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах на 35,2 відсотка. Тобто, суттєво зростає питома вага крупно товарного виробництва у загальних обсягах виробництва.

В 2008 році отримано найбільший за всю історію аграрного виробництва урожай зернових – 53,3 млн. тонн. та порівняно з 2007 роком його виробництво збільшилося в 1,8 рази.

У 1,6 рази збільшено виробництво соняшника (6,5 млн. тонн), у 2,7 рази ріпаку (2,9 млн. тонн). Більше минулого року вироблено сої, картоплі, овочів, плодово-ягідної продукції, винограду.

Зростання виробництва сприяло стабізації цінової ситуації на основні продукти харчування та в цілому дозволило в значній мірі уповільнити інфляційні процеси в державі.

Харчова та переробна галузь займає одне із чільних місць в економіці України, її питома вага в загальному обсязі реалізованої промислової продукції у 2008 році склала 14,2 відсотки та становить 108 млрд. гривень.

На протязі останніх років стабільно збільшувалося виробництво продуктів харчування. При цьому, в 2008 році не дивлячись на розгортання фінансової кризи та зменшення переробки тваринницької продукції, олії та цукру обсяги виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, у порівнянні з 2007 роком склали 99,1 відсотки.

За останні роки постійно покращується якість продуктів харчування та її упаковка, в харчовій промисловості розроблено 453 національних стандартів та 13 технічних регламентів на харчову продукцію, гармонізованих до міжнародних та європейських стандартів.