Экономічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

О.Шубіна

Донецький Національний Університет імені М.Туган-Барановського,Україна

Порівняльний аналіз методичних підходів до оцінки міжнародної конкурентоспроможності держави.

Зростання економіки будь-якої держави повинно забезпечувати умови для розвитку бізнесу, підключенню різноманітних інноваційних факторів, що в свою чергу сприятимуть надходженню все більшої кількості прямих іноземних інвестицій, формуванню конкурентних переваг держави. Поняття конкурентоспроможності економіки досить давно є об’єктом досліджень багатьох економістів та урядовців, оскільки якість оцінок і ступінь їх відповідності економічним реаліям досить чітко позначається на прийнятті стратегічних рішень держави на всіх рівнях економіки.

Наукове підґрунтя для сучасних досліджень конкурентоспроможності країни закладено Майклом Портером у «Стратегії конкуренції», який запропонував нову методику аналізу конкуренції, що дозволяє підприємцям та уряду найповніше скористатися своїми перевагами. Проблемам оцінки й управління конкурентоспроможності країни присвячені праці провідних вітчизняних учених , серед яких: З.Адамова, Л.Антонюк, С. Аптекар, Я.Базилюк, Ю.Макогон, Ю. Мацейков, В.Новицький, Я.Жалібко, В. Павлова, О.Шубін, А.Садеков, А.Стрілець, О.Чернега, М. Шарко.

На сьогоднішній день створено ґрунтовну теоретичну базу, яка дозволяє визначити сутність, принципи, механізми та особливості управління конкурентоспроможністю національної економіки. Не дивлячись на те, що даній темі приділено досить багато уваги, деякі підходи та аспекти залишаються недостатньо обґрунтованими, вчасності порівняльний аналіз методичних підходів до оцінки міжнародної конкурентоспроможності держави.

Міжнародна конкурентоспроможність держави – це це здатність країни створити таке національне бізнес-середовище за умов вільного справедливого ринку, в якому вітчизняні товаровиробники можуть постійно розвивати свої конкурентні переваги, займати й утворювати стійкі позиції на певних сегментах світового ринку, завдяки потужному економічному потенціалу.

Для оцінки конкурентоспроможності національної економіки застосовують кількісні (hard data) та якісні (survey data) методи, зокрема кількісні методи базуються на використанні математичних та статистичних методах аналізу показників, в свою чергу якісні методи використовують соціологічні і експертні.

Найавторитетнішими інститутами, що займаються дослідженням конкурентоспроможності країн світу є Інститут менеджменту та розвитку (IMD; Лозана, Швейцарія) та Світовий економічний форум (СЕФ; Давос, Швейцарія), результати оцінки яких публікуються в Щорічнику світової конкурентоспроможності IMD та Доповіді про глобальну конкурентоспроможність СЕФ. Кожен з інститутів при складанні повної картини конкурентоспроможності економіки країн та регіонів користується власною методологією дослідження. Тому трапляється певне розходження між дослідженими показниками та результатами оцінки.

Оцінювання конкурентоспроможності країни Інститутом менеджменту та розвитку , яке проходить щорічно з 1989 року, передбачає визначення параметрів більше ніж за 321 критерієм і використання інформації 52 дослідницьких інститутів світу, які є партнерами IMD. Інститут використовує наступні показники, які застосовуються в процесі оцінювання:

· ефективність бізнесу (business efficiency- група критеріїв, за якими аналізуються показники конкурентоспроможності країни через огляд частки національних підприємств, прибуток яких пов'язаний із запровадженням інноваційних технологій, які вважаються головними чинниками прогресу) 69 показників ;

· стан економіки (economic performance - група критеріїв, за якими аналізуються показники конкурентоспроможності країни через огляд макроекономічних показників національної економіки ) 75 критеріїв;

· стан інфраструктури (infrastructure - група критеріїв, за якими аналізуються показники конкурентоспроможності країни через огляд залежності науки, технологій, та суспільства від бізнесу) 96 критеріїв;

· ефективність уряду (government efficiency - група критеріїв, за якими аналізуються показники конкурентоспроможності країни через огляд ефективності діяльності уряду ) 77 показників;

Сьогодні Інститут менеджменту та розвитку здійснює свою діяльність більш ніж у 60 країнах світу.

Стосовно оцінки конкурентоспроможності країни СЕФ базується на таких показниках: загальні показники конкурентоспроможності країни – ефективність державного управління, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я та шкільна освіта; показники ефективності економіки країни – вища та після вузівська освіта, рівень розвитку інформаційно – комунікативних технологій,ринок товарів, ринок приці, фінансовий ринок, розмір ринку, ефективність ринку; показники інноваційного потенціалу економіки країни – розвиненість бізнесу, інновацій, що визначають індекс зростання конкурентоспроможності(Growth Competitiveness Index, GCI). В подальшому індекс зростання буде замінено М. Портером на індекс конкурентоспроможності бізнесу (Business Competitiveness Index, BCI), що базується на детальному дослідженні мікроекономічних аспектів в тій чи іншій країні, та в 2006 році за методикою професора Колумбійського університету Ксав’є Сала-і-Мартіна розраховується індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI), який поєднує як макро-, так і мікроекономічні фактори.

Таким чином, на даний час обидві методики розрахунку конкурентоспроможності країни, вдало виконують своє призначення та застосовуюься при складанні всесвітньовідомих рейтингів The World Competitiveness Yearbook та The Global Competitiveness Report та передбачають визначення місця кожної з країн відносно інших. Результати оцінки створюють підґрунтя для формування національних стратегій розвитку. Крім того, міжнародні організації використовують рейтинги при формуванні програм допомоги країнам, що розвиваються, та з перехідною економікою.

Список літератури

1.www.imd.org

2.www.wef.org