Кашпрук Ю. А.

Львівська комерційна академія

Сутність та складові елементи інституційного середовища банківської діяльності

На ефективність функціонування банківської системи впливає низка внутрішніх та зовнішніх чинників. Зовнішні чинники (фактори середовища) формують загальні умови функціонування банків. У їх складі виділяють чинники економічного та інституційного середовища. Інституційне середовище банківської діяльності – це чіткий упорядкований набір інститутів, що впливають на процеси інституційного банківського регулювання. Вони визначають рівень розвитку відносин в банківській діяльності, правила взаємодії банків з іншими господарюючими суб’єктами та державними органами, а також обмеження для банківських установ, які формуються в межах тієї чи іншої системи координації банківської діяльності. Найбільш повно сутність інституційного середовища банківської діяльності розкривається у виконуваних ним функціях:

· Регулюючій. Полягає в забезпеченні сталого та безпечного функціонування банків і передбачає розробку та видання нормативно-правових актів, що регулюють банківську діяльність, встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків та надання їм рекомендацій.

· Регламентуючій. Полягає у формуванні структури та ієрархії управління в банках, делегуванні повноважень певним категоріям працівників і визначенні орієнтирів їх діяльності.

· Інформаційній. Зводиться до надання фізичним та юридичним особам доступу до результатів дослідження банків.

· Захисній. Передбачає безпеку банківської діяльності та захист інтересів вкладників.

· Контролюючій. Полягає у проведенні перевірок банків з метою дотримання вимог розумного ведення банківської справи, запобіганню виникненню кризових ситуацій в роботі банку, додержання банківського законодавства та нормативних документів.

Інституційне середовище банківської діяльності складається з макро- та мікросередовища. Макросередовище включає: банківське законодавство і нормативно-правову базу, Антимонопольний комітет, Державну податкову адміністрацію, Державне казначейство, Державну митну службу, Національний банк України. Банківське законодавство – це система впорядкованих нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності. До них відносяться загальні закони (Конституція України, Цивільний кодекс, Господарський кодекс, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, міжнародні правові акти) та спеціальні акти банківського законодавства.

Національний банк України є особливим центральним органом, який за допомогою інструментів грошово-кредитної політики здійснює державне регулювання банківської діяльності. Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) контролює за додержанням банками податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків та зборів й інших платежів, передбачених чинним законодавством. Вона веде Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому реєструють банківські установи для набуття ними статусу юридичної особи. ДПАУ в банківській діяльності вживає заходи для боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом, забезпечує виявлення фактів приховування від оподаткування, незаконного походження доходів, здійснює контроль за проведенням різноманітних операцій з коштами, операцій з рухомим та нерухомим майном, ввезенням в Україну і вивезенням за її межі грошей у великих розмірах.

Державна митна служба України (ДМСУ) здійснює заходи, спрямовані на забезпечення повноти справляння податків і зборів, зокрема посилення контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через кордон. Найпоширенішим видом доставки товарів до митниці є застосування фінансових гарантій. Гарантом при цьому виступає уповноважений ДМСУ банк, який бере на себе зобов’язання щодо сплати митним органам суми фінансової гарантії у випадку недотримання перевізником зобов’язань. Банк зобов’язаний надавати митним органам доступ до банківської інформації про валютні операції окремих суб’єктів, діяльність яких перевіряється митними органами. Антимонопольний комітет України (АМКУ) забезпечує державний захист конкуренції у банківській діяльності. Державне казначейство України (ДКУ) забезпечує організацію виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів, контролює за використанням бюджетних коштів, веде облік касового виконання бюджету і складання відповідної звітності. Казначейська система виконання бюджету передбачає акумуляцію всіх коштів на єдиному рахунку ДКУ. Казначейство оплачує усі рахунки, які виставляються розпорядниками бюджетних коштів, здійснює контроль за виконанням бюджетних повноважень, веде бухгалтерський облік та складання звітності про виконання бюджету. Для касового виконання бюджету ДКУ укладає договори з комерційними банками, у яких відкриваються реєстраційні рахунки всім розпорядникам державних коштів.

До мікросередовища банківської діяльності належать такі інститути: інкасація, зовнішній аудит банків, рейтингові компанії, освіта в банку, фірми, які гарантують безпеку банківської діяльності. Інкасація – це збирання і доставка коштів до каси банку. Її здійснює підрозділ перевезення валютних цінностей та інкасації коштів установи банку. Зовнішній аудит банків проводиться аудиторською фірмою для перевірки банківської звітності та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність банків. Рейтингові компанії здійснюють оцінку ступеня надійності банку за результатами його діяльності протягом останніх п’яти років, його ролі в банківській системі України, а також перспектив подальшого розвитку. Основною метою діяльності фірм, які гарантують безпеку банківської діяльності є усунення можливостей нанесення банку збитків або упущення ним вигоди, забезпечення його ефективної роботи та якісної реалізації операцій і угод. Система розвитку персоналу кожної банківської установи також повинна передбачати підвищення кваліфікації працівників банку. Для цього банки повинні тісно співпрацювати з навчальними закладами. Для ефективної співпраці у банківських установах повинні створюватися свої навчальні приміщення, забезпечені спеціальною літературою, а також філії кафедр.

Таким чином, інституційне середовище банківської діяльності є її визначальним чинником і складається з низки інститутів, які регулюють банківську діяльність, визначає принципи та умови взаємодії її учасників та забезпечує стабільність і розвиток банківської системи.

Література:

1. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Норт Д. / Пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Основи, 2000. – 198 с.

2. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку / Бальцерович Л. / Пер. з польської. – Львів, 2000. – 332 с.

3. Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / За ред. З. Ватаманюка. – Львів: «Новий світ – 2000», 2005. – 648с.

4. Безклубий І.А. Операції банку та класифікація цивільних право чинів у банківської діяльності / Безклубий І.А. // Право України. – 2002. – №6. – С. 57-61.

5. Постанова Правління НБУ від 3 грудня 2003р. №520 «Про затвердження інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України» / [Електронний ресурс] – Режим доступу: www. rada. gov. ua.