Мегера А.А

Науковий керівник: Пентелейчук О.О

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Процедура банкрутства в сучасних умовах трансформаційної економіки України

Практика свідчить, що трансформаційна економіка не обходиться без банкрутств. Проте у розвинених країнах гідно вийти зі складної ситуації допомагають надійні закони. Деякі з їх положень не завадило б перейняти й Україні[1].

В сучасному кризовому становищі економіки України однією із найскладніших проблем, з якою зіштовхуються вітчизняні підприємства, є банкрутство підприємства, тобто не здатність підприємства-боржника погасити свої зобов’язання перед кредиторами.

З плином часу постійно змінювалися погляди до трактування «банкрутство» і на цей день у науковій літературі не існує єдиного комплексного підходу до його визначення, що призводить до невизначеності та нерозуміння сукупності даного поняття.

Поняття банкрутства запроваджено законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури[4].

Окремим питанням банкрутства присвячено праці вітчизняних і зарубіжних учених, а саме: Левченко З. [1], Матвієць М. В [2], Румянцева С. [3], Проніна В. [4] та інших.

Банкрутство з часів його виникнення як інститут господарських відносин пройшло довгий і складний шлях. Основними цілями функціонування інституту банкрутства в сучасних умовах можна назвати такі: справедливе й ефективне врегулювання випадків неспроможності при забезпеченні захисту інтересів усіх кредиторів та інших зацікавлених сторін, включаючи боржника; захист і максимальне підвищення вартості активів боржника; сприяння збереженню підприємств, що перебувають у тяжкому фінансовому становищі, заради захисту інвестицій та збереження робочих місць.

Однією з важливих проблем законодавства про банкрутство в Україні є слабка позиція боржника, доля якого практично залежить від дій кредиторів та арбітражного управляючого.

Отже, чинне законодавство України необхідно переорієнтувати так, щоб усіх учасників процедури банкрутства стимулювати до дій, спрямованих на відродження підприємств-боржників, на відновлення їх платоспроможності, а не на ліквідацію, як це відбувається зараз.

Згідно з дослідженням Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації під назвою «Ведення бізнесу-2009», Україна посіла 145 місце серед 181 країни світу за показником «закриття бізнесу», а згідно з дослідженням «Ведення бізнесу-2010» - 145 місце серед183 країн[3].

Слід зазначити, що у порівнянні з країнами Східної Європи та Центральної Азії наша країна має також низький рейтинг за показником «закриття бізнесу». Так згідно з дослідженням «Ведення бізнесу - 2010», вона зайняла 26 позицію з 27 країн, випереджаючи лише Албанію.

Фахівці запевняють, що одним з найкращих законів про банкрутство є німецький. У Німеччині немає спеціального органу виконавчої влади, який би займався питаннями банкрутства. Справи про банкрутство розглядаються виключно у судовому порядку. Державні виконавчі органи мають право проголосувати на зборах кредиторів з питання податкових платежів. Держава та її інститути беруть участь у процедурах банкрутства, як і будь який інший кредитор[1].

Щодо боргів урядовими та іншими державним органам не існує жодних загальних привілеїв. У німецькому законі про банкрутство відсутні спеціальні положення щодо цього. І немає ніякого значення, чиї вимоги боржник не в змозі задовольнити – приватного кредитора чи держави.

У багатьох випадках наявна заборгованість не є економічно обґрунтованою. При цьому збільшення заборгованості може відбуватися двома шляхами. Перший – це втрата ринків збуту та об’єктивна стійка платоспроможність підприємств, нестача коштів на оновлення виробничих потужностей . Другий шлях – використання схем доведення підприємства до банкрутства.

Таким чином підійшовши до висновку, можна стверджувати, що поняття банкрутство є дуже багатогранним. Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності; відносини банкрутства виникають не з моменту настання умов неплатоспроможності підприємства, а з моменту порушення справи про банкрутство.

В економічній ситуації, яка склалася сьогодні в Україні, потрібно удосконалювати механізм банкрутства шляхом спрощення самої процедури банкрутства, створення інституту професійних ліквідаторів, розпорядників майна і відповідних спеціалістів господарських судів, що дозволить на належному рівні та в оптимальні терміни вирішувати всі питання, пов’язані з банкрутством суб’єктів господарювання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Левченко З. Цивілізоване банкрутство // Цінні папери України, - 2008р, - №3 – с – 18 -20.

2. Матвієць М. В Організаційно-економічний механізм регулювання та запобігання банкрутству суб’єктів господарювання // Держава та регіони, - 2009р, - №3 – с -109-113.

3. Румянцева С. Вдосконалення процедур банкрутства // Цінні папери України, -2009р,- №46 – с – 20.

4. Проніна В. Поняття та ознаки банкрутства // Вісник податкової служби України, - 2009р, - №37-38 – с – 24 -27.