Берг І.С., Нефедова Ю.В., старший викладач кафедри інвестиційного менеджменту

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Принципи та методи оцінки ефективності

інвестиційних проектів

Інвестиційний проект (ІП), як правило, пов'язаний з заходами (організаційними, технічними та ін.), націленими на досягнення певних цілей (економічних, соціальних, екологічних тощо) і потребуючими для свого здійснення використання капітальних ресурсів.

Інвестиційна діяльність є одним з основних факторів у досягненні підприємством стабільного економічного розвитку. Слід підкреслити, що важливою проблемою оцінки інвестиційної діяльності будь-якого підприємства є визначення кількості компенсованих майбутніх прибутків від інвестицій у первісних та майбутніх витратах від реалізації проектів.

У цьому й полягає актуальність обраної теми дослідження. Адже відмовившись від використання однієї гривні сьогодні, з метою одержання доходів у майбутньому інвестор іде на ризик пов'язаний з інвестиціями: "великий ризик" - високі доходи або "малий ризик" - низькі доходи, та в праві вимагати крім доходу від інвестицій додаткову компенсацію за ризик.

У процесі аналізу та оцінки ІП стосовно до кожного з них або їх сукупності необхідно вирішувати наступні основні завдання:

1. оцінка реалізуємості проекту, тобто можливості його здійснення з обліком усіх наявних обмежень технічного, фінансового, економічного та іншого характеру;

2. оцінка абсолютної ефективності проекту - перевірка виконання умови: значимість результатів, які досягаються, вище значимості необхідних витрат (витрати ресурсів);

3. оцінка порівняльної ефективності проектів (оптимізація), тобто зіставлення альтернативних проектів (варіантів) з метою відбору більш доцільних, визначення переваг одних проектів (варіантів) над іншими. В рамках даного завдання може здійснюватися ранжирування проектів або їх сукупностей, яке використовується при оптимізації прийняття інвестиційних рішень, варіації екзогенних параметрів (наприклад, розміру інвестиційних можливостей);

Раціональне складання проекту неможливо, якщо його оцінка не опирається на використання несуперечливої системи принципів, освячених теорією ефективності та успішно перевірених практикою.

Слід підкреслити, що в системі принципів оцінки ефективності інвестиційних проектів виділяють три структурні групи:

1. Методологічні принципи, які є загальними. Вони ставляться до концептуальної сторони справи і мало залежні від специфіки розглянутого проекту. Характеристика цих принципів полягає в наступному:

1.1 результативність проекту означає позитивність ефекту його здійснення, одже перевищення оцінки результатів, які складаються, над оцінкою сукупних витрат, необхідних для реалізації проекту;

1.2 адекватність і об'єктивність: необхідно при оцінці результатів і витрат забезпечити правильне відбиття структури та характеристик об'єкта, стосовно до якого розглядається проект c обліком ступеня невірогідності та невизначеності, об'єктивно властивих майбутньому;

1.3 коректність: використовувані методи оцінки повинні задовольняти певним загальним формальним вимогам, до яких належать:

1.3.1. монотонність, тобто при підвищенні результатів і зменшенні витрат оцінка ефективності проекту за інших рівних умов повинна підвищуватися;

1.3.2. антисиметричність - при зіставленні двох проектів кількісне вираження величини переваг одного з них повинне збігатися c вираженням величини недоліків іншого;

1.4 транзитивність, тобто якщо перший проект краще другого, a другий краще третього, то перший повинен бути краще третього;

1.5 системність: облік того, що проект "вписується" у складну соціально-економічну систему та при його реалізації можуть мати місце внутрішні, зовнішні, a також синергетичні (обумовлені цілісністю системи і взаємодією її підсистем) ефекти;

1.6 комплексність: при оцінці ефективності проектів необхідно враховувати різнобіччя унаслідку їх реалізації - не тільки в економічній, але й у соціальній, екологічній та в ін. позаекономічних сферах і визначати відповідні види й величини результатів і витрат.

2. Методичні принципи - ті, які безпосередньо пов'язані з проектом, його специфікою, економічною та фінансовою привабливістю проекту. Вони характерні наступним:

2.1 специфіка проекту і його "оточення": необхідно враховувати особливість діючого господарського механізму, його вплив на оцінку проекту різними учасниками з метою вибору "компромісного" рішення на основі узгодження їх інтересів;

2.2 наявність різних учасників проекту визначає розбіжність їх інтересів, із чого випливає необхідність оцінки ефективності проекту з позицій кожного учасника;

2.3 динамічність процесів: при оцінці ефективності проекту необхідно враховувати, що й структура, і характеристики вхідних у нього об'єктів не залишаються постійними; великий вплив виявляє інфляція. Тому потрібно перевіряти динаміку фінансової забезпеченості проекту протягом усього життєвого циклу, для чого будуються таблиці руху готівки;

2.4 нерівноцінність несинхронних витрат і результатів припускає приведення їх величин до порівнянного виду з використанням методу дисконтування;

2.5 погодженість: необхідно враховувати масштабність проектів, які у відповідності c цією ознакою бувають "малі", "великомасштабні" і "глобальні"; "добре" і "слабоструктуровані";

2.6 обмежена керованість, у т.ч. минулими, вже здійсненими та безповоротними витратами;

2.7 неповнота інформації, яка зустрічається як у вигляді ризику, так і невизначеності, що вимагає застосування спеціальних методів оцінки;

2.8 структура капіталу: звичайно капітал ділиться на власний (акціонерний) і позиковий. Вони мають різний ступінь ризику (позиковий менш ризиковий), який визначає вибір норми дисконту.

3. Операційні принципи - ті, які полегшують процес оцінки ефективності проекту з інформаційно-обчислювальної точки зору. Характеристика цих принципів полягає в наступному:

3.1 моделювання, тобто складання (імітаційної або оптимізаційної) економіко-математичної моделі оцінки ефективності. У найпростішому випадку - це моделі прямого рахунку;

3.2 комп'ютерна підтримка - формування бази даних, використання програмних комплексів ("Кому-Фар", "Альт-Инвестинцест", " Проджект-Експерт" та ін.) і проведення різноманітних розрахунків;

3.3 інтерактивний режим - діалог з метою уточнення впливу різних факторів;

3.4 сімпліфікація, тобто вибір найбільш простого з інформаційно-обчислювальної точки зору методу оцінки [1].

Створення прогресивних систем управління інвестиційними проектами вимагає вдосконалювання контрактних систем, зміни організаційних структур, розвитку інфраструктур по обслуговуванню проектів на всіх етапах їх реалізації (консультаційні, інженеренгові, інформаційні та інші служби), удосконалення технології проектування. В цей час в економічному механізмі управління інвестиційним циклом існують досить різноманітні організаційні та контрактні системи. Форми цих систем можна віднести по двом типам: прогресивним і традиційним.

Традиційна форма управління проектом характеризується відносною роз'єднаністю фаз і етапів його життєвого циклу як організаційно, так і в часі. Об'єднуючою ланкою тут виступає замовник, який бере на себе функції управління, тим самим активно впливаючи на хід реалізації проекту. Такий тип організації управління проектами скорочується, все більше витісняючись прогресивною формою управління.

Прогресивна форма управління інвестиційним циклом, названа інтегрованою. Вона дозволяє поєднувати сучасні тверді вимоги замовників до технічного рівня і якості об'єктів ступінь, який збільшується, індивідуалізації запитів c оптимізацією рівня вартості та строків реалізації інвестиційних проектів. Ефективне управління розглядається в якості самого коштовного капіталу підприємства, виступаючи як обмежувач і контролер на всіх етапах інвестиційного циклу, дозволяючи забезпечувати його безперервність, з'єднувати окремі організаційні структури та направляти їх на оптимальне досягнення мети [2].

Основними принципами такої прогресивної концепції управління проектами є:

1) поглиблення рівня обґрунтованості прийнятих інвестиційних розв'язків за допомогою різноманітних і багатофакторних оцінок (технологічних, економічних);

2) високий ступінь координації і контролю в процесі реалізації інвестиційного проекту;

3) систематичний аналіз і постійне "відстеження" зовнішніх змін (кон'юнктури ринку по всіх видах ресурсів, різних непередбачених обставин і негативних факторів, які виникають на шляху інвестиційного циклу) [3].

Таким чином, проблема, яка пов’язана з практичним впровадженням у практику діяльності інвесторів оцінки ефективності інвестиційних проектів, є наслідком відсутності в Україні загальноприйнятої формалізованої концепції оцінки ефективності інвестиційних проектів. Більшість з існуючих методичних рекомендацій, стосовно оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів є об’єктно орієнтованими в залежності від галузі народного господарства (невиробнича сфера, промисловість, транспорт, сільське господарство), що відображає застаріле сприйняття структури національної економіки у рамках міністерств, відомств та комітетів. Для інвестора, напрямки інвестиційної діяльності якого є теоретично необмеженими, отримані за різними вузькоспеціалізованими методиками результати можуть виявитися такими, що не можуть бути порівняні між собою, що ускладнює, а в окремих випадках робить неможливим вирішення задачі з формування ефективного інвестиційного портфелю.

В умовах розвитку ринкової економіки підприємствам України доцільно застосовувати наведені принципи оцінки ефективності інвестиційних проектів для забезпечення стабільного росту та розвитку їх діяльності.

Література:

1. Иванов Г.И. Инвестиции: сущность, виды, механизмы функционирования: Учеб. пособие для вузов.- Ростов н/Д.: Феникс, 2002.- 350с.

2. Лимитовский М.А. Инвестиции на развивающихся рынках.- М.: ДеКА, 2002.- 459 с.

3. Шарп У.Ф., Александер Г.Дж., Бэйли Дж.В. Инвестиции: Учеб. пособие для студ. вузов по экон. спец.- М.: ИНФРА-М, 2006.-  1028 с.