Экономические науки/10. Экономика предприятия

Шако Олена Анатоліївна, студентка 4 курсу

Науковий керівник: Марченко Ольга Іванівна, старший викладач

Національний університет державної податкової служби України

Актуальні проблеми у формуванні державної підтримки інноваційної політики

Постановка проблеми. На сьогодні в Україні вже не існує бачення нової альтернативи суспільного розвитку, ніж впровадження інноваційного виду продукту та переорієнтації чинників, які впливають на економічне зростання в цілому. Державна підтримка на сьогодні, є досить вагомим чинником щодо розвитку та виходу інноваційно-нових та конкурентоспроможних підприємств на світовий ринок. Саме це дасть змогу Україні відкрити для «товарів-новаторів» нові канали збуту продукції.

Мета тезисів. Обґрунтування необхідності державної підтримки щодо впровадження інноваційного типу розвитку виробництва, для подальшого забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання.

Аналіз останніх досліджень. Питанням фінансування інновацій та інноваційного розвитку займалися такі науковці: Оскольський. В., Поясник Г., Каракай Ю. , Денисенко М., Сизоненко В., Таряник О.

Основний зміст. Економічний розвиток будь-яких систем, у тому числі й соціально-економічної, неможливий без використання певної новизни в виготовлені того чи іншого матеріалу. Згідно статистичних даних(досвід розвинених країн світу, таких як: Японія, Китай та Південна Корея, котрі, зробивши ставку на впровадження інтенсивних технологічних змін, за короткий період забезпечили своє потужне економічне зростання та рейтинг на світовому економічному ринку), нововведення здатні суттєво вплинути на перебіг економічних процесів і значно прискорити їх.

Інноваційний чинник - є основоположним засобом розвитку суспільств та економік. Так, порівнюючи з початком XX ст. внесок науки і технології у суспільний розвиток оцінювали у 33%, то наприкінці – у 70-80%. На Сучасному етапі розвитку рівень конкурентоспроможності економіки країни забезпечують насамперед науково-технічні інновації. Інноваційна діяльність створює передумови для продукування сучасних наукомістких технологій у тих сферах діяльності, які є визначальними на даному етапі науково-технічного та історичного розвитку суспільства. Світовий ринок високих технологій становить майже 2 трильйони дол., з яких на США припадає 39%, Японію – 30%, Німеччину – 16%.[7,с.68]

За таких умов, динаміка впровадження інноваційного розвитку сучасного світового господарства, яка формується за рахунок науково-технічного прогресу, ставить перед державою наступні завдання – перехід на інноваційних шлях розвитку(впровадження досягнень науки ). Адже, інновація - не лише новий вид продукту або винаходу, а й нова вигода, яка має відповідати таким критеріям, як потрібність (важливість), ліквідність (можливість реалізації створеного товару), без альтернативність (запобігання створення конкурентами аналогічного товару). В Україні у 2006 р. інноваційну продукцію реалізувало 918 підприємств, (40 % обсягу нової продукції).[4, с. 14] Протягом 2007 року 1035 підприємств реалізували інноваційну продукцію, обсяг якої становив 40,2 млрд.грн., 95% якого продукція переробної промисловості. [4, с. 67]

За оцінками експертів Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЄСР) в середині ХХ ст.. темпи економічного зростання визначалися прогресом технології на 38%, а на кінець цього ж століття – вже на 65%. За даними англійської комісії з трудових ресурсів, 60% росту загальної ефективності американської і японської промисловості здійснюється завдяки змінам у технології . Загальноприйнятою є думка про те, що цей фактор обумовлює близько 75% приросту продуктивності праці, більше 50% приросту національного доходу, істотно знижує собівартість продукції. [4, с. 56]

Роль держави у формуванні сприятливості економіки істотна. Вона може гальмувати економічний розвиток чи прискорювати його. Спрямовуючи техніко-економічний розвиток , держава визнає свої соціальні зміни. Наприклад, Японія, яка в останній чверті XXст. Під стратегічним керівництвом держави стала світовим лідером в інформаційно-технологічних галузях. Ця країна є гарним прикладом наслідування для України, адже економічна криза , яка виявилась затяжною і вийти з якої можливо лише за інноваційної концепції розвитку. Це дасть можливість, передусім, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки та гарантувати її економічну безпеку.

Щодо прямих методів державного регулювання інноваційної діяльності здійснюються в адміністративній та цільовій формах: адміністративне – пряме дотаційне фінансування через державні цільові програми підтримки нововведень, створена система державних контрактів на придбання тих чи інших товарів і послуг, надання кредитних пільг фірмам для реалізації нових ідей; під цільовим фінансуванням розуміють укладання угод між замовниками та підрядниками. Одним із найпоширеніших у світовій практиці напрямів державного стимулювання інноваційною діяльністю є податкове стимулювання. За формою впливу на інноваційну діяльність воно належить до непрямих методів державного управління, а його сутність полягає у відмові держави від частини податкових надходжень в обмін на зростання інноваційної продукції з урахуванням визначених державою пріоритетів. У свою чергу, зростання обсягів такої продукції приводить до збільшення суми податкових надходжень. За умови, коли останнє перевищує суму наданих податкових пільг, податкове стимулювання стає економічно вигідним як для суб’єктів інноваційної діяльності, так і для держави.

Отже, ріст вітчизняних підприємств, а значить і ріст економіки держави в цілому сама державна підтримка виступає одним із найважливіших важелів для забезпечення реалізації інноваційної діяльності на підприємствах, що в свою чергу забезпечує сталий економічний. Саме тому для прискорення процесу утвердження в Україні інноваційної моделі розвитку економіки необхідним є посилення державного впливу на розвиток інноваційної діяльності. До першочергових заходів у такій сфері слід віднести збільшення фінансування інноваційної діяльності та сприяння розвитку малих і середніх інноваційних підприємств. Україна зможе посісти належне місце в Європі та світі лише за умови становлення інноваційного шляху розвитку, фундамент якого повинен бути закладений у процесі структурної перебудови економіки та за рахунок державної підтримки інноваційної діяльності.

Література

1. Алексеева К.А. Державні механізми стимулювання інноваційного розвитку // Економіка та держава – 2009 - №3 – С.74-76.

2. Денисенко М.П. Інноваційна діяльність підприємств України: суть, оцінка та напрями активізації // проблеми науки – 2008.№ 6- С. 9-16.

3. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності // Економіка України. – 2006. - № 9.- С. 24-28.

4. Киргата І.М, Поясник Г.В. Інноваційна активність підприємств як передумова досягнення конкурентоспроможності на світовому ринку // Монографія: 2009, Харків ХНАДУ - С.55-79.

5. Никифоров А.Є., Податкове стимулювання інноваційної діяльності//Фінанси України – 2009. - № 5. – С.78-86.

6. Оскольський В. Про перспективи становлення конкурентоспроможності регіональної економіки // Актуальні проблеми економіки – 2007.-№8 (74).-С.5-11.

7. Пугачова М.В. Тенденції української очима керівників підприємств. Інноваційна діяльність підприємств // Статистика України – 2008. - № 2 - С. 68-72.