Економіка/1. Банки і банківська система

Горбанський А.Б.

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк)

Індикатори інфляції: проблеми обчислення і використання

Для розробки макроекономічної політики, а також виміру змін купівельної спроможності населення і уряду центральні банки практично всіх країн світу використовують як основний показник інфляції індекс споживчих цін. Утім існують інші цінові індекси: індекс-дефлятор ВВП, індекс цін виробників промислової продукції тощо. Метою дослідження є визначення взаємозв’язку між інфляцією та іншими ціновими індексами в умовах України, а також обґрунтування індикатору для інфляційного таргетування.

Індекс-дефлятор ВВП (ДВВП) - це відношення номінального ВВП (тобто вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених усередині країни за період, квартал або рік, в поточних цінах) до ВВП цього ж кварталу/року, але в цінах базового періоду. Це сукупність індексів цін, які надають узагальнену характеристику їх змін у звітному періоді порівняно з цінами періоду, прийнятого для порівняння: споживчих цін, цін виробників, цін будівельно-монтажних робіт, цін реалізації сільськогосподарської продукції.

Індекс цін виробників промислової продукції (ІЦВ) – показник, який характеризує зміни цін у часі у сфері промислового виробництва. Спостереження за змінами цін проводиться на промислову продукцію (без податку на додану вартість та акцизного збору) за вибірковим колом промислових підприємств. Індекс цін на будівельно-монтажні роботи – показник, який характеризує динаміку загального рівня цін у будівництві. Відображає  зміну вартості фіксованого набору матеріальних ресурсів у поточному періоді порівняно з базисним. Спостереження за змінами цін на матеріальні ресурси (без податку на додану вартість) проводиться за вибірковим колом будівельно-монтажних та ремонтних організацій.

Індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції – це середньозважена величина, яка враховує зміни середніх цін на основні види продукції за рік, або ряд років, з урахуванням всіх напрямків її реалізації (переробним підприємствам, на ринку, населенню в рахунок оплати праці, пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток), на біржах, аукціонах, за іншими напрямками) [1]. Базою зважування для агрегування цих змін є фактичний обсяг реалізації відповідних видів продукції за звітний рік.

Індекс споживчих цін (IСЦ) - це показник, який характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого (власного) споживання [2]. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг постійної якості з постійними характеристиками у поточному періоді порівняно з базисним.

За своею сутністю ІСЦ є показником зміни сукупної ціни певного набору товарів (послуг), які купує (отримує) населення. Оскільки ціни постійно змінюються під впливом цілого ряду факторів, то сукупна ціна цього набору також постійно змінюється у відповідності зі змінами цін його складових. Тобто ІСЦ є показником зміни сукупної ціни одного й того ж самого набору товарів та послуг у різні періоди. Сукупна ціна набору товарів та послуг у базисному періоді приймається за 100; зміни в наступні періоди виражаються у відсотках до вартості базисного періоду.

ІСЦ звичайно використовують у якості показника загального рівня інфляції в економіці, тому його часто називають «індексом інфляції», хоча він вимірює тільки зміни цін (тарифів) на споживчі товари та послуги, цьому є такі причини:

- оперативність, ІСЦ розраховується на місячній основі і не коректується в подальші періоди. Тоді як кінцеве значення дефлятора ВВП обчислюється за квартальними даними з великим лагом - до трьох місяців;

- відносна простота і ясність концепції розрахунку. Спираючись на споживчу корзину, ІСЦ відображає, наскільки купівельна спроможність національної грошової одиниці змінилася з погляду середньостатистичного громадянина.

Базовий індекс споживчих цін (БІСЦ) – це зміна цін продовольчих товарів із високим ступенем оброблення, непродовольчих товарів за винятком палива, а також послуг, ціни на які не регулюються адміністративно. Цей показник характеризує інфляцію, яка спричинена тиском з боку попиту, тобто відображає ефекти від зміни реальних монетарних умов, фіскальної політики, а також непередбачених шоків попиту.

Вузька базова інфляція розраховується на підставі цін непродовольчих товарів за винятком палива. Цей показник може використовуватися як індикатор інфляції (із-за високої частки імпорту серед непродовольчих товарів), а його динаміка значною мірою залежить від динаміки обмінного курсу. Низький рівень вузької базової інфляції свідчить про незначну «монетарну складову» в загальному збільшенні індексу споживчих цін.

Для виявлення взаємозв’язку між окремими ціновими індикаторами в Україні було проведено кореляційно-регресійний аналіз індексів цін споживачів, промислової продукції (до грудня попереднього року), реального ВВП (до відповідного періоду попереднього року), дефлятора ВВП за місячними даними протягом 2006-2008 рр. Отримані результати свідчать, що усі цінові індикатори мають від’ємне значення коефіцієнту кореляції з безробіттям на рівні 0,66-0,68. Це підтверджує кейнсіанську тезу, що в умовах зростання інфляції безробіття скорочується і навпаки. Інфляція має більш тісний зв'язок із дефлятором ВВП (r=0,84), ніж індекс цін виробників (r=0,60). Коефіцієнт кореляції між інфляцією і індексом цін виробників становить 0,71.

Отримані результати пояснюються методологію розрахунку цінових індикаторів, яка суттєво різниться:

- ДВВП відображає рівень цін на товари і послуги вітчизняних виробників, а ІСЦ фіксує вартість товарів і послуг, придбаних врахованим колом споживачів з числа фізичних осіб. Тому зміна цін імпортних товарів, які споживаються усередині країни, враховується в ІСЦ, але не враховується в дефляторі ВВП;

- використання цін різного періоду: ДВВП характеризує потоки (протягом періоду), ІСЦ – запаси (вартість споживчої корзини за станом на початок або на кінець того же періоду). Тому для зіставності ДВВП і ІСЦ останній індекс необхідно брати в середньому за рік.

Основними проблемами методології використання індексу споживчих цін є те, що має місце: не оперативне відображення взаємного заміщення товарів в споживчій корзині та появи нових товарів, ототожнення поліпшення якісних характеристик товарів із їх подорожчанням; відбір респондентів, що беруть участь в опитах, із доходами нижче середнього по країні в цілому [3].

І теоретики, і практики від економіки стверджують, що таргетування інфляції вимагає граничної точності її показника. Ціновий індекс не має бути зміщений у бік яких-небудь груп населення, його також необхідно очистити від сезонних і інших шоків. Тому орієнтиром таргетування має бути базова інфляція, яка залежить від динаміки грошових агрегатів, і на яку можуть повноцінно впливати центральні банки.

Література

1. Методологічні пояснення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/>

2. Індекс споживчих цін: сприйняття та реальність (посібник для користувачів) [Електронний ресурс]. - Київ: Державний комітет статистики України, 2006. – 56с. – Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ct/isc/posibnyk.pdf>

3. Яблоновская Т. Индекс для бедных [Электронный ресурс] / Т. Яблоновская, А. Блинов // Эксперт. – 2007. - №13 (111). - Режим доступа: <http://www.expert.ua/articles/9/0/3634/>