Економічні науки/11. Логістика

Даниленко Юлія Олександрівна

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Можливості використання аутсорсингу на ринку логістичних послуг в Україні.

Рішення про вибір каналів руху товару – одне з найбільш складних відповідальних питань, з якими доводиться мати справу при доставці товарів на ринок. Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі [5].

Актуальність транспортних проблем підтверджується тим, що до 70% всіх витрат на логістику пов’язано з транспортними витратами. Щороку українські компанії витрачають на логістику від $10 млрд. Щонайменше третина цієї суми витрачається нераціонально. У ЄС і США логістичні витрати становлять 12-16% внутрішнього валового продукту, у Китаї – 26%, у Японії – 6%. Місце України у цьому списку приблизно між Китаєм і Європою.

При побудові логістики на підприємстві може бути використано чотири способи – автономна логістика (1pl), традиційна логістика (2pl), аутсорсинг усієї логістики, зокрема управління поставками сировини та відвантаженням продукції (3pl) та інтегрована логістика (4pl). Західні компанії частіше використовують два останні способи, в той час як майже 90% українських виробників працюють за схемою 2pl та близько 10% підприємств працює за принципом автономної логістики. Компаній, які повністю віддали всю логістику на аутсорсинг, в Україні щонайбільше один відсоток. Експерти стверджують, що як мінімум половина українських підприємств можуть зменшити логістичні витрати на 10-30% [2].

Актуальність логістичного аутсорсингу полягає у можливості передачі компанією частини своїх функцій на посередників з метою зниження власних витрат. Застосування аутсорсингу дозволяє компанії сконцентрувати свої зусилля і ресурси на тому, що вона може робити краще, натомість інше передати на аутсорсинг, тим самим зменшуючи витрати на утримання власного автопарку, паливно-мастильні матеріали тощо.

Транспортні витрати є одним з чинників, що визначають ефективність логістики. Витрати на транспортування складаються з витрат на переміщення вантажів між географічно роз'єднаними об'єктами і витрат на управління запасами в дорозі і їх утримання. Логістична система повинна бути організована так, щоб її загальні витрати при виконанні транспортної функції залишалися на мінімальному рівні. При цьому потрібне враховувати, що використання найдешевших засобів транспортування не завжди означає найменші витрати на вантажоперевезення.

Транспортування можна організувати трьома основними способами. По-перше, можна використовувати власний транспортний парк. По-друге, можна на контрактній основі найняти спеціалізовану транспортну фірму (і навіть не одну). По-третє, можна комбінувати різні типи засобів вантажоперевезення, які забезпечують різні транспортні послуги, що дозволяє задовольняти індивідуальні потреби клієнтів. Ці три способи зазвичай називають приватними, контрактними і загальними вантажоперевезеннями [1].

Процеси глобалізації, інтеграції і кооперації, активний розвиток торгівлі, розширення ринків закупівлі (постачання) і збуту продукції, а також зростаючі запити споживачів, підштовхують компанії до застосування посередників в області організації доставки і складування вантажів.

Як відомо, у бюджеті компаній-виробників логістичні витрати складають значну частку, питання з їх мінімізації є завжди актуальним. В свою чергу, в структурі логістичних витрат, як правило, домінують транспортні витрати. Тому нині перед фірмами-виробниками виникає дилема: створювати власний автомобільний парк і керувати ним самостійно чи звернутися до аутсорсерів, з надання послуг одного або декількох логістичних операторів.

Аутсорсинг (outsourcing (out - зовнішній, source - джерело) анг.) – це передача частини функції по обслуговуванню діяльності однієї фірми іншій організації-виконавцю.

На сьогоднішній день на ринку логістики прийнята до розгляду наступна класифікація послуг.

First Party Logistics (1PL) – система, при якій усі операції виконує сама фірма - вантажовласник.

Second Party Logistics (2PL) – система, що дозволяє виконувати спектр традиційних послуг по транспортуванню і складуванню товару.

Third Party Logistics (3PL) – система додаткових послуг, що включає як традиційне складування, так і проміжне зберігання (так званий cross docking) вантажу, а також проектування і розробку іформаційних систем, використання послуг субпідрядників.

Fourth Party Logistics (4PL) – система, що включає поєднання функцій всіх організацій, які беруть участь в процесі постачання продукції. В задачу 4PL-провайдера входять планування, управління і контроль за усіма логістичними процесами компанії-замовника для досягнення більш довгострокових стратегічних цілей і розширення задач бізнесу.

Fifth Party Logistics (5PL) – система, що представляє собою так звану Інтернет – логістику – це планування, підготовка, управління і контроль за усіма складовими єдиного ланцюжка транспортування вантажів за допомогою електронних засобів інформації [3].

Однією із найпомітніших тенденцій на світових ринках останнім часом є необхідність інтеграції логістичних операцій і контролювання усієї логістичної системи (виробництва, постачання, розподілу). Багато фірм обрали відмову від власного парку автомобілів і складських приміщень та передачу їх спеціалізованим компаніям, що дозволило зосередити свої зусилля на досягнення ефективності виробленого товару і наданих послуг. Такий підхід до реалізації логістичних функцій і бізнес-процесів отримав назву «логістичного аутсорсингу», в основі якого містяться взаємовідносини компанії-замовника з провайдером логістичних послуг (3PL провайдером) [4].

Основними мотивами, якими керуються фірми, що приймають рішення про аутсорсинг, є бажання зменшити обома сторонами витрати логістики, збільшення гнучкості, покращання обслуговування клієнта. Проте, в Україні аутсорсинг на ринку логістичних послуг розвивається не так активно, як у країнах Західної Європи. Що пояснюється низкою причин, серед яких є:

ü недотримання прийнятих зобов’язань щодо рівня обслуговування;

ü відсутність в управлінського персоналу стратегічного бачення;

ü складність у досягненні зниження витрат;

ü зростання цін після початку співпраці;

ü зниження можливості впливу та контролю за функціями, переданими послугонадавачу [6].

Варто відзначити, що на Заході компанії, працюючи з рентабельністю менш ніж 10%, готові витрачати мільйони, щоб зменшити витрати на логістику на десяті частки відсотка. В Україні рентабельність і виробників, і роздрібників у півтора-два рази вища, ніж у Європі, але скорочення витрат на логістику не є життєвою потребою для вітчизняних підприємств. За експертними оцінками, 70% логістичних витрат припадає на транспорт ($7 млрд), 25% – на складське зберігання ($2,5 млрд) і близько 5% – на управління логістичними потоками ($0,5 млрд). Експерти стверджують, що як мінімум половина українських підприємств можуть зменшити логістичні витрати на 10-30%, шляхом використання аутсорсингу [2].

3PL-провайдери пропонують комплексний логістичний сервіс, тобто беруть під свій контроль декілька або всі логістичні функції. Вони забезпечують функціонування найважливіших складових його ланцюга розподілу. Подібні відносини будують на основі довгострокових договорів, нерідко із закріпленням матеріальної відповідальності логістичних провайдерів за якість функціонування відповідної частини логістичного ланцюга.

На сьогоднішній день послуги даного рівня в Україні надають усього декілька операторів, але із значними поправками. По-перше, такі компанії як «САВ-Сервіс» (і її дочірня компанія «Комора-С»), в більшості зосереджені на внутрішньому вантажообороті: (хоча їхніми клієнтами є багато крупних компаній – «Проктер енд Гембл Україна») зберігання, митне оформлення, переупакування, доставка; «Крафт Фудз Україна»:зберігання, митне оформлення, переупакування, доставка; «ГлаксоСмітКлайн Хелскер Юкрейн»: зберігання, переупакування, перевезення. По-друге, ряд професійних логістичних компаній, таких як Kuehne&Nagel або експедиційна компанія «ТБН Логістик Україна», поки зосереджені на розробці якого-небудь одного сектора. Лише декілька фірм надають сервіс рівня 3PL в повному обсязі.

Незважаючи на те, що ринок логістичних послуг України залишається на початковому етапі формування, зате вже з’являються спроби введення зарубіжного досвіду.

На даному етапі вантажовласнику залишаються лише три типи операторів. Представників 4PL-операторів немає в Україні. Але на українському ринку вже присутня компанія, в структуру якої введений 4PL-оператор – «Метро Кеш енд Керрі» – METRO MGL Logistik GmbH. Та в Україні цей підрозділ не працює, обслуговуючи такі мережі компанії, як Real, Extra, за кордоном. Але даний факт свідчить, що в майбутньому на вітчизняному ринку логістичних послуг з’явиться досвідчений 4PL-провайдер.

Хоча в Україні понад 120 транспортно-експедиційних компаній і складських центрів, до рівня 3PL дсягають не більше 10 компаній: «Комора-С», «Ост-Вет Експрес», «РЕП-Транс», «ТБН-Логістік», «Українські вантажні кур’єри», ІСТ, «Raben – Україна» [4].

Причиною відставання українського ринку є існуючі недоліки: застарілий автопарк і підхід до формування транспортних мереж; застарілі складські площі, низьких класів, до того ж, в недостатній кількості; «непрозорість» логістичних операцій; недосконала законодавча база; відсутність належних знань в області логістики та кваліфікованого персоналу; завищені ціни на логістичні послуги та високий рівень інфляції; сильна політизація господарського середовища.

Незважаючи на незначну кількість позитиву, можна мати сподівання на те, що вітчизняні оператори можуть певним чином використати дані нюанси в свою користь, змагаючись із зарубіжними провайдерами. Не менш оптимістичним можна вважати низький рівень насиченості ринку логістичних послуг.

Для торгових компаній, основними перевагами використання 3PL-операторів, є якісне та клієнтоорієнтоване обслуговування з їх боку: можливість зосередитися на профільній діяльності та перемістити звільнені ресурси на перспективні галузі та проекти; можливість диверсифікувати ризики і розподілити відповідальність з 3PL-оператором, в управління якому надається та чи інша ділянка логістичного ланцюжка; гнучкість: що означає здатність 3PL-оператора швидко реагувати зміни умов та потреб ринку; перехід на аутсорсинг дозволяє компанії-клієнту застосовувати найкращі технології та рішення, ставати більш конкурентоздатними за рахунок передачі частини бізнес-процесів досвідченому спеціалістові в області логістики.

Література:

1) Бауэрсокс Д. Дж. Клосс Д. Дж. Логистика: интегрированая цеп поставок. 2-е издание / Пер. С англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 640 с.;

2) Бережанський А. Дорогі дороги, «Контракти» № 47 вiд 20-11-2006.

3) Гегамонов Н. Эта многосторонняя логистика. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iteam.ru/publications/logistics/section_80/article_2809/;

4) Горбенко О.В., Пильченко А.О. Розвиток діяльності логістичних провайдерів в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Upsal/2009_6/09govpau.pdf;

5) Ларіна P.P. Логістика: Навчальний посібник. – Д.: ВІК, 2005.- 335С.

6) Чухрай Наталія Логістичне обслуговування: Підручник. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2006. – 292 с.;