Дрозд Н.В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Роль міжнародних фінансових інститутів на українському ринку фінансового капіталу

Реалізації економічної політики слугує сформована головним чином у повоєнний період, достатньо розгалужена мережа міжнародних фінансових інститутів - МВФ, Світовий банк, Світова організація торгівлі та ін. Усі вони за своїм статусом покликані сприяти поглибленню глобалізаційного процесу, структурної збалансованості світової економіки. Проте справжня мета політики відповідних інституцій, як переконливо довели останні десятиліття, полягає в іншому – у відстоюванні інтересів «лідерів» та пристосуванні виробничого, фінансового та інтелектуального потенціалів країн «периферійної» зони до потреб цивілізаційного «центру».

Такої думки дотримуються вчені й політики Заходу - Дж. Стігліц, І. Валлерстайн, Л. Туроу, П. Дракер. На цьому наголошує Дж. Сорос. Г. Кіссінджер пише: «Програми МВФ завжди спрямовані на скорочення втрат кредиторів значно більшою мірою, ніж втрат позичальників». При цьому Фонд не несе відповідальності за політичні наслідки своїх рекомендацій [1, с.12].

Роль міжнародних банків у посередництві потоків капіталу в країни, що розвиваються змінюється, оскільки банки адаптуватися до нових реалій кризи. Наслідки більшої державної участі і більш суворого контролю за кредитуванням банків у країнах, що розвиваються в даний час стали очевидними, оскільки загальна сума непогашених кредитів згідно звітності Банку міжнародних розрахунків (БМР) скоротилася в останньому кварталі 2008 року, за всіма ознаки вказуючи на збереження цієї тенденції до 2009 року. Жорсткі умови ліквідності на міжбанківському ринку призвели до стриманих рішень банків щодо кредитування на початковому етапі кризи, які тепер є дещо пом’якшені припливом ліквідності з основних центральних банків. Зовсім недавно, визначальні фактори банківських рішень щодо кредитування були прямо чи опосередковано пов'язані з глобальним економічним спадом і жорсткістю стандартів кредитування [4].

Євроатлантичний вектор інтеграції України у світовий економічний простір передбачає імплементацію всіх норм європейського законодавства в національну правову систему як стосовно надання фінансових послуг загалом, так і щодо інвестиційної діяльності й функціонування ринків цінних паперів та інших фінансових інструментів. Україна повинна буде включити кожну з відповідних директив до власного законодавства, якщо вона стане членом ЄС.

Поряд із наданням фінансової допомоги основним напрямом фінансово-кредитних відносин України з ЄС на міждержавному рівні є співробітництво у сфері отримання кредитів. Частка України в загальному портфелі проектів ЄБРР становить приблизно 7 %. Враховуючи потреби нашої держави й важливість діяльності цього банку в нашій країні, зазначимо, що на сьогодні наявний розмір портфеля ЄБРР в Україні не є достатнім для економіки. Водночас ЄБРР є найбільшим інвестором/кредитором України, а обсяг його кредитно-інвестиційного портфеля порівняно із загальним обсягом прямих іноземних інвестицій в Україну становить 16,5 % останніх.

У рамках прийнятої стратегії ЄБРР працює у двох напрямах: надання міжнародних кредитів на пільгових умовах під гарантії уряду (40%) та кредитування українських приватних підприємств на комерційних умовах (60%) [3]. Саме збільшення прямих проектів ЄБРР у приватному секторі економіки нашої країни може стати гарантією і своєрідним сигналом для приватних та інституціональних іноземних інвесторів щодо привабливості й стабільності інвестиційних умов в Україні.

Перспективним напрямом фінансово-кредитних відносин України з ЄС на ринку капіталів на рівні підприємств є залучення ресурсів з допомогою випуску європейських депозитарних розписок і випуску єврооблігацій. Для забезпечення успішного розвитку співпраці між Україною та ЄС у фінансовій сфері має бути розширено спектр цієї співпраці.

У 2009 році МВФ прогнозує зростання світового ВВП усього на 3 %, що не набагато перевищує показник 2,5 %, який вважають пороговим значенням для настання глобальної рецесії. Що стосується України, то після планованого зростання вітчизняної економіки на 6 % у 2008 році, МВФ прогнозує подальше 3-відсоткове її падіння у 2009-му. Інфляція, ймовірно, зменшиться з 25 % до очікуваних 17 % нинішнього року. Через “кредитне стиснення” та з інших причин зазнало скорочення виробництво практично в усіх галузях вітчизняної економіки за одночасного зростання імпорту [4].

Слабкість капіталізації вітчизняного банківського сектору порівняно з американськими та європейськими банками, відсутність організованого ринку банківських акцій усередині країни не можуть бути подолані лише за рахунок змін у системі регулювання і створення прозорого середовища всередині банківської системи, з урахуванням інтеграційних спрямувань України [2, с. 101]. Формулюючи свої вимоги у співпраці з Україною, МВФ, можливо, мав приділяти більше уваги розв’язанню глибоких структурних проблем, приміром, виявляти більшу обачність при виділенні коштів у зв’язку з наявністю глибоко вкорінених проблем у сфері державного й корпоративного управління.

Література:

1. Гальчинський А.С. Глобальні виклики: сучасність і майбутнє // Економіка ринкових відносин. - №2. – 2008. – С. 5-21.

2. Кабанов В.Г. Діяльність міжнародних фінансових організацій на вітчизняному ринку фінансового капіталу // Фінанси України. - № 9. – 2009. – С. 98-107.

3. Офіційний веб-сайт Міністерства економіки України – www.me.gov.ua

4. The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank. Global Development Finance 2009: Charting a Global Recovery. // http://siteresources.worldbank.org/INTGDF2009/Resources/gdf_combined_web.pdf