Економіка/3. Фінансові відносини

Пантелімон Л.В.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПОДАТОК НА ЗЕМЛЮ

На данний час питання про податок на землю є актуальним і досить важливим для суспільства, тому багато вчених-економістів таких як: М.Ковенко, В.Медвєдєва, В.Бондаренко, І.Хмелевський, В.Василенко, В.Мосейчук, В.Фінашко, В.А.Голян, Б.Данилишина, А.Третяка, В.Медвєдєва, В.Криська, С.Дорогнуцова, І.Пліско та інші піднімають питання про проблемні моменти стягнення земельних платежів.

В Україні використання землі є платним. Плата була запроваджена з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Між земельним податком і орендною плотою існують суттєві відмінності. В ст.2 Закону про плату за землю передбачено норму про платність використання землі в Україні, а також установлено два різновиди плати за землю – земельний податок та орендна плата.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (ч. 1 ст. 2 Закону про плату за землю).

Земельний податок – прямий реальний податок на володіння та користування землею. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата, причому справляння такої плати здійснюється за користування землею всіх форм власності, але податковими органами контролюється тільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, оскільки вона є загальнодержавним податком (п. 8 ч. 1 сг. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII)[4].

До суб'єктів земельних відносин належать: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Громадяни на відміну від юридичних осіб вносять плату за землю 2 рази на рік.

Порядок обчислення земельного податку залежить від цільового призначення земельної ділянки. У зв'язку з цим слід знати, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії проводиться на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Визначення та зміна цільового призначення здійснюються зазначеними органами у процесі передачі цих земель у власність або надання в користування.

Передбачено три напрями обчислення земельного податку у вигляді плати за:

-землі сільськогосподарського призначення (ст. 6);

-землі населених пунктів (ст. 7);

-землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, а також землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та землі лісового, водного фондів за межами населених пунктів (ст. 8, 9, 10 і 11)[2].

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а)сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені
до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Існують різні види ставок земельного податку. Зокрема один із видів зображений в таблиці 1[1].

Таблиця.1

Ставки земельного податку в населених пунктах, де не проведено грошову оцінку землі

Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис.осіб)	Середння ставка податку (грн. за 1 кв. м)	Коефіцієнт, що застосовується в містах Києві, Сімферополі, Севастополі
До 0,2	0,075	-
від 0,2 до 1	0,105	-
від 1 до 3	0,135	-
від 3 до 10	0,15	-
від 10 до 20	0,24	-
від 20 до 50	0,375	1,2
від 50 до 100	0,45	1,4
від 100 до 250	0,525	1,6
від 250 до 500	0,6	2,0
від 500 до 1000	0,75	2,5
від 1000 і більше	1,05	3,0

Природні заповідники – це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюється з метою зображення в природному стані типових для даної ландшафтної зони природних комплексів. Тому заповідники звільняються від сплати податку земельного призначення , а також національні природні парки, ботанічні сади.

На согоднішній день існує проблема сплати податку на землю. Отже з метою збільшення надходжень податку на землю варто переглянути методику грошової оцінки різних категорій земель.

Література

2.Звітність з орендної плати за землю: ви запитували ми відповідаємо /М.Ковенко/Податки та бухгалтерський облік. №6. 2010 С.16-27.

3.Плата за землю /О.Кирієнко, К.Гривнак/ Вісник податкової служби України. №48 2009 С.34-39.

4.Плата за землю /О.Макарченко/ Agroexpert: практичний посібник аграрія №1 2010 С.74-78.

1.Про податок на землю: Закон України від 15.06.04 №1782-IV із змінами та доповненнями.