Економіка/3. Фінансові відносини

Бабаха О.О.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ ОПОДАТКУВАННЯ

Підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських товаровиробників є однією з основних проблем національної економіки. Проте через недосконалі економічні відносини та низький рівень розвитку продуктивних сил в аграрному секторі забезпечити рентабельну діяльність сільськогосподарським товаровиробникам досить важко. За цих умов одним із найбільш дієвих інструментів державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників можуть стати податки. При цьому кількість податків та їх розмір не повинні зменшувати зацікавленість та ділову активність сільськогосподарських товаровиробників, а навпаки, створювати спонукальні мотиви до підвищення результативності своєї діяльності.

Спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у формі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) з’явився в порядку експерименту в 1998 році у трьох регіонах України: Глобинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області, а з 1 січня 1999 року його було поширено на всій території країни. У системі альтернативних податків ФСП посідає своєрідне і дуже специфічне місце. Пояснюється це кількома підставами. Так, по-перше, мета його запровадження, порівняно з іншими альтернативними податками характеризується більш чіткою та вузькою цілеспрямованістю – це підтримка сільськогосподарських товаровиробників, спрощення системи оподаткування саме в галузі сільського господарства.

По-друге, йдеться про прямий реальний податок виключно з юридичних осіб, при цьому, аналізуючи особливості регулювання цього податку, ми дійдемо висновку, що законодавець передбачає спеціального платника (характеризується відповідним статусом чи певною діяльністю). По-третє, ФСП належить до категорії загальнодержавних. Проте він надходить до місцевих бюджетів, що й природно, оскільки діяльність щодо виробництва та переробки сільськогосподарської продукції здійснюється на території певних регіонів, при якій використовується метод часткового розподілу податку (податкове квотування).

Згідно з чинним законодавством зареєструватися як платники ФСП можуть ті особи, які відносяться до сільськогосподарських підприємств з різною організаційно-правовою формою, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.

Отже, фіксований сільськогосподарський податок є важливим інструментом стимулювання сільськогосподарського виробництва, який зменшує податковий тиск на сільськогосподарських товаровиробників i на цій основі забезпечує стимулювання раціонального використання землі, нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

Крім вирішення основного питання – скорочення непосильного податкового навантаження на сільгоспвиробників – даний податок має й інші позитивні риси: зі звільненням фонду оплати праці від нарахування соціальних внесків з’явилися передумови для підвищення заробітної плати найманим працівникам та регулярної її виплати; фіксована величина податку, з одного боку, вимагає ефективного і раціонального господарювання, а з другого – надавала виробникам упевненості в їх роботі, стимулювала до нарощування обсягів виробництва, зростання рівня його прибутковості; спричинила скорочення витрат на ведення бухгалтерського обліку і складання податкової звітності.

Звільнення платників фіксованого сільськогосподарського податку від сплати внесків до державних цільових фондів забезпечило сільгоспвиробникам значну податкову економію, проте через її обмежену участь у формуванні коштів соціальних фондів, і насамперед Пенсійного, обернулося зниженням рівня соціального захисту зайнятих у галузі працівників.

Наявні недоліки спрощеної системи вимагали її перегляду і побудови досконалішого механізму оподаткування сільгоспвиробників, а законодавець обмежився лише коригуванням чинного механізму справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

У 2009 році рівень податкового навантаження зріс порівняно з базовим 2004-им майже у 6 разів, то з 2010 року він збільшиться ще на 40 %. Це означатиме, що сільськогосподарська галузь повертається на загальні умови оподаткування (табл. 1).

Таблиця 1. Оцінка змін у оподаткуванні ФСП в 2004 – 2010 роках

Показники, в розрахунку на 1 га ріллі	2004	2008	2009	2010
Фонд оплати праці, грн.	192	321	379*	448*
За умови незмінних правил оподаткування (оподаткування за правилами 2004 року)
Навантаження на фонд оплати праці, %	0,2	0,2	0,2	0,2
Внески до соціальних фондів, грн.	0,38	0,64	0,76	0,90
Фіксований сільськогосподарський податок**, грн.	19,30	19,30	19,30	19,30
Сума обов’язкових платежів, грн.	19,68	19,94	20,06	20,20
З урахуванням фактичного стану оподаткування
Навантаження на фонд оплати праці, %	0,2	22,92	29,76	36,4***
Внески до соціальних фондів, грн.	0,38	73,57	112,82	162,97
Фіксований сільськогосподарський податок**, грн.	19,30	5,79	5,79	5,79
Сума обов’язкових платежів, грн.	19,68	79,36	118,61	168,76
Відношення суми обов’язкових платежів до суми за незмінних умов оподаткування, разів	1,00	3,98	5,91	8,36

* обчислено з урахуванням запланованого зростання мінімальної заробітної плати.

** обчислено виходячи з середньої грошової оцінки 1 га ріллі.

*** на рівні базових ставок 2009 року.

Отже, запровадження ФСП як основного в системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників на певному етапі розвитку економіки України було обґрунтованим і дозволило врахувати специфіку сільськогосподарського виробництва при встановленні об’єкта оподаткування та строків сплати податку, що, в свою чергу, дало можливість спростити систему оподаткування та податковий облік, знизити податкове навантаження для підприємств аграрного сектору, стимулювати раціональне використання землі. Тобто, основною функцією чинної системи оподаткування, яка реалізується на сучасному етапі в аграрному секторі економіки, є стимулююча.

Продовження дії спрощеної системи оподаткування в 2010 році надасть суттєвого виграшу тільки прибутковим підприємствам. Для збиткових або нестабільно працюючих виробників доцільнішою може виявитися загальна система оподаткування з правом перенесення від’ємного значення об’єкта оподаткування підприємства на наступні податкові періоди.

З огляду на те, що термін дії ФСП є законодавчо обмеженим, а пряме оподаткування сільськогосподарських товаровиробників має значні недоліки, виникає необхідність пошуку шляхів удосконалення підсистеми прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Вчені і практики виділяють два варіанти її реформування: перший - залишення комплексного прямого податку, який включатиме в себе декілька прямих податків, у тому числі податок за сільськогосподарські угіддя і податок на прибуток, другий - створення підсистеми прямого оподаткування, в якій передбачається окреме функціонування земельного податку, податку на прибуток та інших прямих податків.

Слід зазначити, що в країнах Західної Європи не існує режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств, аналогічного ФСП. В цих країнах сільськогосподарські товаровиробники сплачують земельний податок, прибутковий (корпоративний) податок та податки з фонду оплати праці. З огляду на досвід цих країн та практику застосування ФСП в Україні, існуючу нині підсистему прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні можна вважати «тимчасовою».

Тому доцільно розробити нові підходи до формування підсистеми прямого оподаткування в сільському господарстві. Основними в ній мають стати земельний податок, що відображатиме платність землекористування, і податок на прибуток, що буде пов'язаний з результатами господарської діяльності платника податку.

Необхідно усвідомлювати, що якою б досконалою не була система оподаткування, за невирішених проблем диспаритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості, недосконалого фінансово-кредитного механізму, неврегульованих земельних правовідносин вона не зможе стати дійсно ефективною і забезпечити гармонійне поєднання інтересів держави і товаровиробників.

Література

1. Гривнак К. До уваги платників фіксованого сільськогосподарського податку// Вісник податкової служби України. – 2008. - № 4. – С. 44-45.

2. Дулік Т.О. Фіксований сільськогосподарський податок як форма спеціального режиму прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні// Проблеми розвитку і вдосконалення фінансової системи. – 2009. – С. 87-92.

3. Костенко О. Щодо визначення платників фіксованого сільсько-господарського податку// Юридична Україна. – 2007. - № 10. – С. 62-66.

4. Тулуш Л. Д. Розвиток системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в умовах членства України в СОТ / Л. Д. Тулуш // Облік і фінанси АПК. – 2008. - № 3. – С. 46-60.

5. Юшко С.В. Фіксований сільськогосподарський податок: історія та перспективи застосування// Фінанси України. – 2009. - № 11. – С. 63-72.