Вульчин Н.Я.

Науковий керівник: Підлипчак О.А.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ВЕКСЕЛЬ У БОРОТЬБІ З СВІТОВОЮ ФІНАНСОВОЮ КРИЗОЮ

Уже два роки як триває світова економічна криза, яка зародилася і поширилася зі Сполучених Штатів Америки. Дана криза, спричинена дефолтом іпотечного ринку США, стала результатом диспропорцій американської економіки, які виникли в останні 30 – 40 років [1, 38].

Світова економічна криза вплинула також на стан фінансового ринку в Україні, проте нерозвиненість вітчизняного фондового ринку сприяла тому, що фінансова система України в меншій мірі постраждала від нестабільності на світових фінансових ринках, аніж розвинені країни. Проте з іншого боку фінансова криза спричинила падіння індексу ПФТС, офіційного курсу гривні, що призвело до суттєвого зростання цін на імпортні товари, погіршення умов ІРО (первинне розміщення акцій) для вітчизняних компаній та зростання ставок для зовнішніх запозичень тощо.

Поміж сучасних вітчизняних науковців, які досліджують сучасні проблеми фінансового ринку та шляхи їх вирішення, необхідно відзначити таких українських вчених, як: А. Лукашов, Б. Данилишин, В. Ільченко, О. Нагієвич, Т. Рудненко, С. Румянцев та інших.

Торговці цінними паперами вважають, що розвиток фондового ринку стримують проблеми функціонування Національної депозитарної системи, відсутність прозорих та зрозумілих правил розрахунку біржового курсу, відсутність уніфікованих договорів і, звичайно, значний вплив світової фінансової кризи [5, 12].

Одним із головних чинників, що гальмують розвиток економіки країни в умовах кризи є гостра нестача обігових коштів та відсутність кредитних ресурсів банків. За цих обставин природним є використання суб’єктами ринку векселів.

Проте в баках операції з векселями не дуже поширені, так як, за нормативами Нацбанку, за відсутності ринкової вартості векселів їх оціночна розрахункова вартість наближається до нуля, тому векселі вважаються 100 % ризикованими цінними паперами порівняно з іншими [2, 25].

Аналіз ситуації у сфері вексельного обігу вказує на те, що активізації цивільного вексельного обігу в Україні заважають [3, 15]: численні зловживання окремих суб’єктів вексельного обігу (зокрема через застосування фіктивних фірм у вексельних розрахунках); недостатній рівень регулювання та контролю; недосконале національне законодавство; недостатній рівень обізнаності учасників вексельного обігу тощо.

Між тим, обсяги операцій з векселями протягом останніх 10 років є суттєвими, що свідчить про потребу економіки в цьому інструменті. За 2008 рік обсяг торгів векселями на фондовому ринку склав 191,84 млрд. грн., при ВВП – 949,84 млрд. грн. – тобто 20,2 % [3, 15].

Світовий досвід свідчить, що у кризових умовах надзвичайно актуальним є використання векселя, як інструменту комерційного кредиту, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки.

Вексель може випускати будь-яке підприємство. Чим більш відомим є підприємство тим більше шансів у виписаного векселя почати свій шлях. Якщо компанія невелика і випускає вексель уперше, то на вторинному ринку він навряд чи буде користуватися великим попитом серед інвесторів. У цьому випадку підприємство-векселедавець може заручитися підтримкою банку або фінансової організації, яка авалює вексель [4, 26].

Крім того, згідно чинного законодавства прострочена заборгованість банків за депозитами може бути оформлена векселями банків, що дозволить банкам реструктуризувати заборгованість та уникнути судових позовів з повернення депозитів. Це сприятиме пом’якшенню платіжної кризи в країні.

З метою активізації і розвитку вексельного обігу в Україні в умовах фінансової кризи Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробила та схвалила своїм рішенням від 02.02.2009 р. №226 “Основні напрями розвитку цивілізованого обігу векселів в Україні як антикризовий захід” та направила з цього приводу листа до Кабінету Міністрів України. Запропоновані заходи включають [3, 16]: створення Координаційної ради з питань вексельного обігу для узгодження дій регуляторів, міністерств та відомств; визначення порядку подання, систематизації та контролю звітності векселедавців з виданих, прострочених та погашених векселів; організацію відкритої торгівлі векселями на торгівельних вексельних майданчиках при фондових біржах та торгівельно-інформаційних системах; організацію роботи регуляторів зі ЗМІ щодо створення позитивного іміджу векселя тощо.

Отже, на українському ринку існує інструментарій для здійснення активних операцій до моменту відновлення кредитної і в цілому фінансової системи країни - вексель. Проте, незважаючи на важливість вексельного обігу, особливо у період кризи, даний цінний папір характеризується недовірою до нього та поганим іміджем на ринку, що в основному спричинено зловживаннями деяких суб’єктів господарювання та недосконалою нормативно-правовою базою, яка регулює вексельний обіг в Україні.

Література:

1. Нагієвич О. Вплив фінансової кризи на фінансовий ринок в Україні / О. Нагієвич // Ринок цінних паперів України. – 2008. - № 11 – 12. – С. 37 – 41.

2. Рудненко Т. Вексель – інструмент затребуваний кризою / Т. Рудненко // Цінні папери України. – 2009. - № 51. – С. 24 – 26.

3. Рудненко Т. Вексельний обіг та перспективи використання фінансових векселів в Україні / Т. Рудненко // Фінансовий ринок України. – 2009. - № 7 – 8. – С. 15 – 18.

4. Рудненко Т. Вексель як антикризовий фінансовий інструмент / Т. Рудненко // Фінансовий ринок України. – 2009. - № 11. – С. 25 – 26.

5. Румянцев С. Сучасні питання фондового ринку / С. Румянцев // Цінні папери України. – 2009. - № 50. – С. 12 – 13.