Экономические науки/4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Мороз О.В., к.э.н. Заглада Р.Ю.

Автомобильно-дорожный институт

Государственного высшего учебного заведения

«Донецкий национальный технический университет»

Аналіз лізингової діяльності в Україні

В сучасних умовах господарювання підприємства потребують значних фінансових ресурсів. Одним із способів фінансування є лізинг, який, є дієвим засобом активізації інвестиційної діяльності, ефективного відтворення основних фондів підприємств, підвищення рівня якості вітчизняної продукції і представляє собою своєрідний показник розвитку всієї економіки країни. Лізингова діяльність в Україні останнім часом розвивається і інтегрується у світову фінансову систему.

Метою роботи є аналіз сучасного стану лізингової діяльності на Україні та розробка рекомендацій для її подальшого розвитку.

Проблемам розвитку лізингової діяльності присвячені праці багатьох закордонних і вітчизняних вчених – економістів, серед яких необхідно виділити І. Гріфіта, Т. Кларка, С. Хьюса, Г. Холодного, Г. Куліша, С. Шаренка, А. Пересаду та інших. Згадані автори зробили значний внесок в дослідження питання лізингу та лізингових відносин в світі та в Україні. Однак ще залишається ряд питань, котрі потребують подальшого вивчення з метою удосконалення лізингової діяльності в Україні.

В західних країнах протягом останніх сорока років склалася висока культура проведення лізингових операцій, що вважаються найбільш складним різновидом банківської діяльності. У цей час 25 - 30% інвестицій у розвинених країнах припадають на лізингові операції. І близько 80% нових видів продукції проводяться саме на встаткуванні, узятому в оренду [5].

Країни Європи займають друге місце за обсягом лізингових операцій. Найбільше "лізингових інвестицій" серед західноєвропейських країн здійснюють Ірландія (46% від загального обсягу) і Англія (35.8%), а серед країн Східної Європи – Чехія [3]. Причиною такого успіху лізингового ринку в провідних країнах, найбільш вагомою є грамотна урядова політика податкового законодавства. У той самий час українське законодавство характеризується наявністю протиріч у визначенні основних положень організації лізингових відносин та високим податковим тиском на лізинговий бізнес, що і є перешкодою у розвитку лізингу в країні.

Узагальнюючи досвід країн Західної Європи й США, можна виділити наступні характерні риси лізингу [3, 6]:

1) в основному лізинговими операціями займаються не комерційні банки, а спеціалізовані компанії;

2) розвинений ринок лізингових послуг зміцнює виробничий сектор економіки, створюючи умови для прискореного розвитку стратегічно важливих галузей, стимулюючи приплив капіталів у виробничу сферу;

3) розвиток лізингових відносин стимулюється наявністю певних податкових пільг.

Зацікавленність у лізингу в Україні виявляють представники малого бізнесу, котрі, не маючи достатніх коштів і не прибігаючи до притягнення кредитів, можуть в цьому випадку використовувати у виробництві нове прогресивне устаткування і технології. У розвитку лізингу зацікавлені не тільки лізингоотримувачі, як споживачі устаткування, але і виробники, оскільки за рахунок лізингу розширюється ринок збуту виробленого ними устаткування.

Що стосується законодавчої бази, то на сьогодні лізингова діяльність в Україні регулюється великою кількістю нормативних актів, центральне місце серед яких займає Закон України « Про лізинг» [1]; питанням оподатковування лізингових операцій присвячені окремі частини Закону « Про оподатковування прибутку підприємств» [2]; окремих аспектів лізингової діяльності стосується й Цивільний Кодекс України [4], і ще цілий ряд підзаконних актів. Однак необхідно відмітити, що більшість законів та законодавчих актів прийняті у 1997, 1998 та 2003 роках, і, потребують змін, доповнень та уніфікації з західноєвропейським законодавством.

Розвиток питання щодо лізингової діяльності в Україні мають лобіювати самі ж організації цього бізнесу. Саме тому в 1997 році В Україні була створена Всеукраїнська Асоціація лізингу «Укрлизинг», яка є членом Європейської федерації національних лізингових асоціацій «LEASEUROPE». Асоціація займається консультаційною діяльністю, маркетинговим аналізом, здійсненням власних інформаційних проектів і програм з питань лізингу й економіки, розробкою пропозицій з удосконалювання лізингового законодавства.

Якщо ж подивитись на кількість лізингових компаній за останні роки (рис. 1), то можна побачити, що цих компаній стає дедалі більше.

Рисунок 1 – Кількість лізингових компаній в Україні [6]

Як видно з рисунку, темп росту лізингових компаній був найбільшим у 2007 році (38%), але світова фінансова криза у 2008 році знизила його до 11%. Тобто, не дивлячись на кризу, кількість лізингових компаній продовжує збільшуватись. Такий ріст дуже позитивно впливає на усю лізингову діяльність в Україні, так як лізингові компанії розширюють коло нових клієнтів і намагаються бути конкурентоспроможними.

Крім зниження темпів зростання кількості лізингових компаній фінансово-економічна криза викликала зниження обсягів угод за лізингом. Так, обсяги угод за фінансовим лізингом у 2008 році склали 9,98 млрд. грн., що на 6,9 млрд. грн. менше ніж у 2007 році [5]. Це, у першу чергу, пов’язане зі складностями доступу до кредитних ресурсів, зростанням ставок по банківських кредитах в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а також кризовими явищами в економіці.

Розглянемо структуру розподілу основних об’єктів лізингу за галузями економіки за останні два роки (табл.1). Як видно з даних таблиці, структура лізингового ринку України має однобічний характер, є нерозподіленою і зконцентрована, в основному, в одній галузі промисловості – транспортній, хоча основні фонди підприємств сільського господарства, добувної, машинобудівної, металургійної промисловості на Україні потребують термінового оновлення і мають стратегічне значення для розвитку країни. Але, в той же час, як позитивну тенденцію необхідно виділити зменшення питомої ваги транспортної галузі у 2008 році (на 14,48%).

Таблиця 1 – Структура розподілу основних об’єктів лізингу за галузями економіки, % [5]

Галузі господарства	Значення показника
	2007 рік	2008 рік
Транспорт	63,8	54,56
Комп’ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання	4,5	5,58
Техніка, машини та устаткування для сільського господарства	6,9	8,06
Торгівельне та банківське обладнання	0,3	0,27
Друкарське та поліграфічне обладнання	0,9	1,3
Інше	23,7	30,23

Крім того, на сьогодні лізинг в Україні залишається переважно середньостроковим фінансовим інструментом (див. табл.2). Частка лізингових операцій з терміном дії договору від 2 до 5 років стала домінуючою, питома вага договорів від 5 до 10 років залишається нестабільною. До того ж зростання частки короткотермінових договорів в 2007 та 2008 р. пов’язане з підвищенням ризикованості довгострокових проектів у зв’язку з нестабільністю економічної та політичної ситуації, хоча реальна економіка країни потребує довгострокових джерел фінансування.

Таблиця 2 – Структура чинних договорів лізингу за терміном дії, % [5]

Строк дії	Значення показника за роками
	2005	2006	2007	2008
До 2 років	4,74	3,10	34,55	33,22
2-5 років	87,94	57,20	61,27	63,20
5-10 років	7,32	34,50	4,14	3,55
Більше 10 років	0	5,20	0,03	0,04

Таким чином, лізингова діяльність в Україні має певні перешкоди для якісного подальшого розвитку. Для подолання цих перешкод пропонується ряд заходів, які необхідно впровадити як на рівні державних органів, лізингових компаній, так і на рівні загальної фінансової системи України:

1. На рівні держави, Уряду та державних структур:

– переглянути законодавчу базу, ґрунтуючись на міжнародний досвід;

– зменшити податковий тиск на лізингові операції;

– розробити систему пільгового оподаткування лізингових операцій стратегічних галузей економіки (машинобудування, сільське господарство та ін.) та лізингових операцій, об’єктом яких є продукція вітчизняних виробників.

2. На рівні лізингових компаній: інтенсифікувати рекламну діяльність в межах країни з метою розширення кола своїх клієнтів; зробити так, щоб лізинг став більш доступною послугою для підприємств.

3. На рівні загальної фінансової системи України: необхідна подальша інтеграція фінансової системи України в світову фінансову систему з метою впровадження міжнародного досвіду і технологій операцій; залучення більш довгих та дешевих джерел фінансування.

Отже, незважаючи на структурні диспропорції в розподілі об’єктів лізингу за галузями економіки, переважно середньостроковий характер лізингу, недостатню увагу до лізингової діяльності з боку держави, Уряду та державних органів, світову фінансово-економічну кризу, лізингова діяльність в Україні розвивається. Однак, для більш якісного розвитку лізингу необхідно вирішити ряд проблем як на рівні державних органів, так і на рівні самих лізингових компаній.

Література:

1. Закон України “Про лізинг” від 23.03.1998 р. № 01-8/104 // http://www.zakon.rada.gov.ua/

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283 / 97-ВР // http://www.zakon.rada.gov.ua/

3. Куліш Г.П., Кравченко К.В. Лізинг основного капіталу та перспективи його розвитку в національній економіці // Інвестиції. Практика та досвід. – 2009. - №3. – С.17-20.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // http://www.zakon.rada.gov.ua/

5. http://www.leasing.org.ua/ – Все про Лізинг в Україні.

6. http://leasinginukraine.com/ua/ – Інформаційно-аналітичний портал Лізинг в Україні.