Зінченко Т.В.

НТУУ «КПІ», ФММ, УЕ-61

Розвиток трансферу технологій як умова економічного розвитку

В умовах світової глобалізації та інтеграції, посилення конкуренції на світових ринках рівень економічного розвитку країни визначає НТП та здатність до комерціалізації інтелектуальних факторів. Однією з найважливіших складових інноваційного процесу і перспективним механізмом економічної стабілізації держави є трансферт технологій, сутність якого полягає в передачі ноу-хау, нових технологій, технологічного обладнання та науково-технічних знань від власника до замовника.

В Україні через слабку взаємодію науки і бізнесу трансфер технологій не знайшов свого належного розвитку, тому перспективні наукові розробки часто не комерціалізуються. Через це країна втрачає можливість використання стратегії нарощування інноваційного потенціалу на пріоритетних напрямах НТП.

Проблема в реалізації проектів по трансферу технологій в Україні головним чином зумовлено двома групами чинників:

До першої групи чинників можна віднести:

Ø Скорочення частки інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції України та зниження інноваційної активності підприємств. У 2006 р. лише 8,2 % підприємств займалися розробкою та впровадженням інновацій, що на 0,7 % менше ніж у 2005 р.

Ø Рушійною є товарна структура українського експорту: його обсяги формуються переважно за рахунок сировинних галузей.

Ø В Україні відсутня сучасна законодавча база та єдиний керівний орган з питань трансферу технологій. В Україні вкрай несприятливою для проведення послідовної науково-технічної та інноваційної політики стала постійна реорганізація органів державного управління науковою діяльністю. Після ліквідації Держкомітету України з питань науки та інтелектуальної власності та передачі його функцій МОН фактичний вплив останнього на науково-технічну сферу значно знизився. Дії МОН, Мінпромполітики та НАН України в цій сфері не скоординовані. У рейтингу використання технологій та інновацій у 2005 р. Україна була на 83-му місці, що пояснюється низьким ступенем інноваційної активності підприємств.

Ø Розвиток трансферу технологій гальмується відсутністю попиту на відповідні науково-технічні розробки з боку держави та приватного сектору.

До другої групи чинників можна віднести наступні:

Ø Недосконалість захисту права інтелектуальної власності через вади законодавчої бази.

Ø Не забезпечено загальний та вільний доступ до міжнародної патентної класифікації об’єктів інтелектуальної власності.

Ø Не врегульовано питання вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності та їх відображення у бухгалтерському обліку.

Ø Зберігається тенденція зменшення кількості поданих заявок на винаходи до Держдепартаменту інтелектуальної власності (порівняно з 2005 р. зменшилася на 13,6 %).

Ø Велика тривалість терміну розгляду заявок на патенти і винаходи: тривалість розгляду заявки на винаходи 1,5-3 роки, а заявка на знаки для товарів і послуг розглядається 1,5-3,5 роки.

Щоб забезпечити ефективне використання науково-технологічного і інтелектуального потенціалу України шляхом трансферу технологій у виробництво конкурентоспроможної та якісної продукції, необхідно:

1. З метою контролю за передачею технологій зі сторони держави і необхідністю постійного коригування законодавчої бази для високотехнологічного ринку терміново створити державну структуру з питань трансферу технологій та інтелектуальної власності.

2. Сформувати за участю державного фінансування національну систему трансферу технологій.

3. Створити інфраструктуру трансферу технологій, у тому числі підрозділи з питань трансферу технологій та продовжити створення центрів трансферу технологій на національному та регіональному рівнях.

4. З метою створення стратегічних альянсів з найбільшими зарубіжними операторами ринку технологій необхідною є інтеграція українських учасників ринку технологій у відповідні європейські структури.

5. На державному рівні забезпечити умови для активної розробки новітніх технологій в Україні та умови для їх представлення як об’єктів міжнародного технологічного трансферу.

6. З метою формування попиту на новітні технології необхідно розвивати в Україні сучасну національну індустрію венчурного капіталу шляхом найшвидшого формування державної програми і розробки концепції розвитку сектора венчурного капіталу, забезпечення законодавчого регулювання венчурного виробництва. Актуальним є пошук закордонних венчурних фондів та бізнес-янголів для виготовлення кінцевого продукту з використанням розробленої технології.

7. Підготувати зміни до Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” у частині зарахування до держбюджету України певного відсотка коштів, отриманих від трансферу технологій, майнові права на які належать державі; до Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в частині визначення розміру та порядку виплати винагороди творцям об’єктів інтелектуальної власності.

8. Створити спеціальні судові органи з вирішення питань безпосереднього захисту інтелектуальної власності, працівники яких будуть підготовленими та обізнаними фахівцями у сфері вітчизняного та міжнародного права інтелектуальної власності, а не фахівцями широкого профілю.

Результатом розробки новітніх технологій має стати завоювання конкурентних позицій у перспективних секторах ринку, підвищення ефективності участі України у світових ринках технологій.