Економічні науки/3.Фінансові відносини

Малішевська І.В.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Можливе пожвавлення економіки за допомогою податку

на нерухомість

На сьогодні в Україні діюча система  місцевих податків і зборів не відповідає критеріям самодостатності та економічної доцільності. Вона не надавала економічної самостійності місцевим органам влади навіть напередодні фінансово-економічної кризи. Необхідно зазначити що у більшості країн податок на нерухомість є місцевим податком та основним джерелом надходжень місцевих бюджетів. Так, у Нідерландах він забезпечує майже 95% надходжень до місцевих бюджетів,у деяких штатах Австралії – понад 90%, США – до 75%, Канаді – до 80%, Франції – понад 50%. За даними світового банку, в країнах з економікою, що розвивається , доходи сягають 40-80% надходжень до бюджетів.
В Україні ж податок на нерухомість досі не запроваджено, а найсуттєвішим джерелом податкових надходжень місцевих бюджетів є податок з доходів фізичних осіб. Так питома вага цього податку у структурі податкових надходжень місцевих бюджетів протягом 2005-2008рр. у середньому становила приблизно 71%. Відзначимо, що найменша частка надходжень за цей самий період формувалась за рахунок податку на прибуток підприємств – менше ніж 1% на рік. А частка надходжень від місцевих доходів не тільки дуже мала, але ще й з кожним роком зменшується . Так у 2003 р. вона становила 3,3% від усіх податкових надходжень, у 2005 р.-2,5%, а у 2006р.-ледь сягала 2,1%.
Через це динаміка збільшення чи зменшення обсягів місцевих бюджетів безпосередньо пов’язана із динамікою доходів населення. За даними Міністерства фінансів України та Державного комітету статистики України, доходи місцевих бюджетів 2004 р. становили 22,78 млрд.грн, а у 2006 р. – 39,86 млрд.грн. Ці показники прямо пропорційно корелюють із показниками зростання доходів населення .Така велика залежність місцевих бюджетів від показників доходів населення є небезпечною і сприяє фінансовій стабільності місцевих рад.
За останні п’ять років спостерігається тенденція до збільшення обсягу сукупних видатків місцевих бюджетів, які суттєво перевищують обсяги доходів місцевих бюджетів.
Наведений вище аналіз свідчить, що діюча система місцевих податків і зборів не відповідає критеріям самодостатності та економічної доцільності. Вона не давала економічної самостійності місцевим органам влади навіть напередодні фінансово-економічної кризи. Єдиним радикальним кроком вирішення цієї складної проблеми, на мій погляд, є запровадження податку на нерухомість з урахуванням усіх економічних і соціальних особливостей.
Сучасний розвиток суспільних відносин та податкової системи України свідчить про необхідність врахування соціальних чинників при формуванні податкової політики держави. Нерухомість, на відмінну від коштів, дуже важко приховати. Тому запровадження податку на нерухомість слугуватиме поступовій детінізації української економіки.
Водночас податковий режим справляння цього податку повинен передбачити певні соціальні пільги для найбідніших верств населення, що дасть змогу не посилювати податковий тиск на таких громадян. У цьому випадку податок на нерухомість підтримує соціальну справедливість у нашому суспільстві: заможні сплачують більші податки. Можна сказати, що при правильному режимі оподаткування цей податок стане податком «на багатство» та не погіршить фінансового стану більшості українців.
Крім того,запровадження податку на нерухомість має виконувати функцію регулювання цін на ринку нерухомості : він стримуватиме їх зростання. Не секрет, що останнім часом нерухомість скуповувалася не для власного використання, а з метою перепродажу у майбутньому, тобто з метою одержання прибутків. Сьогодні, коли ціни «заморозились», чимало такої нерухомості «законсервовано».[1,c.8]
Податок на нерухомість дисциплінуватиме її власників. Його запровадження примусить замислитися щодо необхідності утримання значної кількості нерухомості та сприятиме підвищенню пропозиції на ринку нерухомості та зниження цін.
Ввести податок на нерухомість одним махом поки що не вдалося жодній країні в світі. Нинішній вітчизняний ринок нерухомості далекий від існуючих в розвинених країнах, де існує інфраструктура, яка обслуговує всіх його учасників. Більшість наших об'єктів господарювання не можуть легально продати свою власність. Земля під приватизованими об'єктами не належить на правах власності суб'єктам господарювання, які володіють цим майном. А без ринку не може бути і реальної вартості об'єкта оподаткування, і будь-які керівні методики оцінки не зможуть адекватно і точно відобразити вартість об'єктів нерухомості. Приклад цьому, вартість будівель та споруд, які реєструють наші бюро технічної інвентаризації. Мало ймовірно, що в сьогоднішній ситуації можна буде швидко та ефективно, а головне - більш-менш справедливо, провести ринкову оцінку всіх об'єктів нерухомості України з метою їх оподаткування.[2,c.43]
На сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано декілька законопроектів, якими пропонується запровадити в Україні податок на нерухоме майно, зокрема проект закону «Про податок на нерухоме майно(нерухомість) , відмінне від земельної ділянки» (реєстраційний №23н78 від 15.04.2008 р.) внесений народним депутатом Ренадієм Москалем. Зазначеним законопроектом пропонується визначити платниками податку фізичних осіб. Об’єктами оподаткування відповідно до цього проекту мають бути споруди, крім тих, що перебувають у власності держави або територіальних громад, а також установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України.
При запровадженні податку про нерухомість в Україні пропонується користуватися такою методикою встановлення ставок податку:
- ставка податку мають визначатися органами місцевого самоврядування, але за загальною методологією, яка встановлюється Кабінетом Міністра України;
- розміри ставок не повинні залежати від оціночної вартості нерухомості;
- розміри ставок оподаткування житла мають відображати об’єктивні показники якості житла, які визначаються, виходячи з реєстраційної документації: кількість метрів, зона розташування тощо.
Дотримання рекомендованих вище принципів дасть можливість вирішити непросту проблему щодо об’єктивної та ефективної методики визначення ставок податку на нерухомість і рушить з місця проблему запровадження цього вкрай необхідного для фінансової стабільності місцевих бюджетів податку.[1,c.9]
Наша країна повільно, проте впевнено входить в міжнародний ринок нерухомості. Про це свідчить уже існуючий інтерес закордонних підприємців до купівлі квартир, офісів та інших об'єктів у великих містах. Тому наша податкова система повинна відповідати світовим стандартам. Разом із тим досвід показує, що просто скопіювати хорошу систему оподаткування нерухомості неможливо в силу місцевих особливостей і традицій.
 
Література
1.Податок на нерухомість пожвавить економіку нашої країни / С. Лекарь // Вісник податкової служби України. – 2010. - №3 – с. 7-9
2.Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи /Вадим Кайзерман // Формування ринкових відносин в Україні.-2009. - №6 – с. 42-49