Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность.

викладач, Марчук А.В.

ВПНЗ «Буковинський університет»

ПРОЦЕС МІГРАЦІЇ – ОСНОВА РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ

Сучасна демографічна ситуація обумовлює низку проблем і завдань щодо вирішення їх. Особливо актуальним є детальне дослідження кожного з демографічних процесів, зокрема міграційного руху населення. Масштаби її постійно ростуть, і в цей процес залучені практично всі країни. Міжкраїнова трудова міграція прийняла безпрецедентний характер, стає типовим явищем соціально- економічного життя сучасного світу.

В основних наукових працях, присвячених вивченню проблем міграції, існує кілька визначень цих термінів. Відомий український вчений Ю. Римаренко термін «міграція» трактує як універсальне поняття, яке можна назвати такими синонімами як рух, переселення, пересування, переміщення тощо [1, С. 153], а Р. Дяків – як переміщення через кордон [2, С. 223; 2, С. 364]. В основі вузького розуміння цього терміну лежить його поділ за територіальною відокремленістю. Широке розуміння терміну «міграція» включає, окрім територіального виміру, такі компоненти як тривалість міграцій, спосіб їх реалізації, характер зміни місця проживання, причини міграцій та інші характеристики. Наприклад, T. Hammar термін «міграція» трактує як переміщення з однієї країни до іншої з метою проживання протягом відповідного періоду часу, як правило, не менше року [3, C. 16].

Міждержавна міграція населення та трудових ресурсів виникає за наявності значного контрасту в рівнях економічного та соціального розвитку і темпах природного демографічного приросту країн, які приймають і віддають робочу силу. Географічними центрами імміграції є найбільш розвинуті країни, такі як США, Канада, Австралія, більшість західноєвропейських країн, а також країни з високими доходами від продажу нафти та швидким економічним зростанням (Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати та ін.).

Розрізняють внутрішню міграцію робочої сили, що відбувається між регіонами однієї держави, та зовнішню міграцію, що торкається кількох країн. Наука міжнародної економіки займається зовнішньою міграцією робочої сили й її економічними причинами. Основні поняття, що використовуються при вивченні проблем міжнародної міграції, такі:

- Міграція робочої сили (ІаЬог fогсе migration) - переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більше ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру.

- Імміграція (immigration) - в'їзд працездатного населення в дану країну з-поза її меж.

- Еміграція (emigration) - виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.

- Міграційне сальдо (net migration) - різниця еміграції з країни та імміграції в країну.

- "Витік мізків" ("brain drain"). - міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

- Рееміграція (егееmigration) - повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.

Міждержавна міграція населення та трудових ресурсів виникає за наявності значного контрасту в рівнях економічного та соціального розвитку і темпах природного демографічного приросту країн, які приймають і віддають робочу силу. Слід відзначити, що міжнародна міграція робочої сили виникла багато сторіч тому, а отже перетерпіла серйозні зміни.

Міжнародні мігранти підрозділяються на п'ять основних категорій: іммігранти та не іммігранти, легально допущені в країну; робітники-мігранти за контрактом; нелегальні іммігранти; особи, що просять притулку; біженці.

Найбільш прийнятними кількісними показниками міждержавного переміщення трудових ресурсів є показники, що фіксуються в платіжному балансі. У статистиці платіжного балансу показники, зв'язані з міграцією робочої сили, є частиною балансу поточних операцій .

Перелік бажаних іммігрантів коливається від країни до країни, але найчастіше вони відносяться до однієї з таких категорій:

- робітники, що готові за мінімальну оплату виконувати важку, шкідливу, брудну та некваліфіковану роботу, - будівельні, підсобні, сезонні, вахтові, муніципальні робітники;

- спеціалісти для нових і перспективних галузей - програмісти, вузькоспеціалізовані інженери, банківські службовці;

- представники рідкісних професій - гранувальники алмазів, реставратори картин, лікарі, що практикують нетрадиційні методи лікування;

- спеціалісти зі світовим ім'ям - музиканти, артисти, вчені, спортсмени, лікарі, письменники;

- великі бізнесмени, що переносять свою діяльність у приймаючу країну, інвестують капітал і створюють нові робочі місця.

Таким із всього вище сказаного слідує, що міграція робочої сили являє собою переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більше ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру, і може приймати форму еміграції (виїзду) й імміграції (в'їзду). Міграція робочої сили веде до вирівнювання рівнів оплати праці в різних країнах. У результаті міграції сукупний обсяг світового виробництва зростає внаслідок більш ефективного використання трудових ресурсів за рахунок їх міждержавного перерозподілу.

Література

1. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика / За ред. Ю. Римаренка. – К.: «Довіра», 1998. – 911 с. – С. 153.

2. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / Під ред. Р. Дяківа. – К.: «Міжнародна економічна фундація», 2000. – 656 с. – С. 364.

3. Hammar T. Politics of Immigration Control and Politicisation of International Migration // Issues in honour of Reginal Appleyard / ed. by M.A. Siddique. – Cheltenham, Northampton: Edward Elgar, 2001. – 15–18  p. – P. 16.