Економічні науки/10. Економіка підприємства

Мінаков В.О., керівник к.е.н., доц. Татаренко В.О.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Методи управління фінансовим ризиком на підприємствах України

Управління фінансовими ризиками на підприємствах є одним з першочергових завдань менеджменту. Основою стабільного положення підприємства перш за все служить його стійкість. Розрізняють наступні грані стійкості: загальна, цінова, фінансова і т.п. Фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їх перерозподіл і використання, коли забезпечуються розвиток підприємства на основі власного прибутку і зростання капіталу при збереженні його платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня фінансового ризику [1].

Таким чином, завдання фінансового менеджера полягає в тому, щоб привести у відповідність різні параметри фінансової стійкості підприємства і загальний рівень ризику.

Метою управління фінансовим ризиком є зниження витрат, пов’язаних з даним ризиком до мінімуму. Витрати можуть бути оцінені в грошовому вираженні, оцінюються також кроки по їх запобіганню. Фінансовий менеджер повинен зрівноважити ці дві оцінки і спланувати, як краще укласти операцію з позиції мінімізації ризику.

В цілому методи захисту від фінансових ризиків можуть бути класифіковані залежно від об'єкту дії на два види: фізичний захист, економічний захист. Фізичний захист полягає у використанні таких засобів, як сигналізація, придбання сейфів, системи контролю якості продукції, захист даних від несанкціонованого доступу, наймання охорони і так далі.

Економічний захист полягає в прогнозуванні рівня додаткових витрат, оцінці тягаря можливого збитку, використанні всього фінансового механізму для ліквідації загрози ризику або його наслідків.

Крім того, загальновідомі чотири методи управління ризиком: скасування, запобігання витратам та їх контроль, страхування, поглинання [2].

1. Скасування полягає у відмові від здійснення ризикового заходу. Але для фінансового підприємництва скасування ризику зазвичай скасовує і його прибуток.

2. Запобігання витратам та контроль як метод управління фінансовим ризиком означає певний набір превентивних та подальших дій, які обумовлені необхідністю запобігти негативним наслідкам, вберегтися від випадковостей, контролювати їх розмір, якщо втрати вже мають місце або неминучі.

3. Суть страхування виражається у тому, що інвестор готовий відмовитись від частини доходів аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ризику до нуля.

Для страхування характерні цільове призначення створюваного грошового фонду, витрачання його ресурсів лише на покриття втрат в заздалегідь обумовлених випадках; імовірнісний характер стосунків; зворотність засобів. Страхування як метод управління ризиком означає два види дій:

1) перерозподіл втрат серед групи підприємців, що піддалися однотипному ризику (самострахування);

2) звернення по допомогу до страхової фірми.

Крупні фірми зазвичай вдаються до самострахування, тобто процесу, при якому організація, що часто піддається однотипному ризику, заздалегідь відкладає кошти, з яких в результаті покриває збитки. Тим самим можна уникнути дорогої операції із страховою фірмою.

Коли ж використовують страхування як послугу кредитного ринку, то це зобов'язало фінансового менеджера визначити прийнятне для нього співвідношення між страховою премією і страховою сумою. Страхова премія - це плата за страховий ризик страхувальника страховику. Страхова сума - це грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності або відповідальність страхувальника [3].

4. Поглинання полягає у визнанні збитку і відмові від його страхування. До поглинання вдаються коли сума передбачуваного збитку, трохи мала і їй можна знехтувати.

Отже роблячи висновок треба зазначити, що при виборі конкретного засобу розв’язання фінансового ризику фінансовий менеджер повинен виходити з наступних принципів:

- не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

- не можна ризикувати багатьом ради малого;

- слід передбачати наслідки риски.

Вживання на практиці цих принципів означає, що завжди необхідно розрахувати максимально можливий збиток по даному виду ризику, потім зіставити його з об'ємом капіталу підприємства, що піддається даному ризику, і потім зіставити весь можливий збиток із загальним об'ємом власних фінансових ресурсів. І лише зробивши останній крок, можливо визначити чи не приведе даний ризик до банкрутства підприємства.

Література:

1. Бланк А.І. – Управління фінансовими ризиками. – Київ: Ніка-Центр, Ельга, 2006. С.600;

2. Шапкин А.С. – Экономические и финансовые риски. – М.: Дашков и К^о, 2003. С.544.

3. Бланк А.І. – Фінансовий менеджмент. – Київ: Ніка-Центр, Ельга, 2004.