К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Дорохіна О. О.

Донецький державний університет управління

ЩОДО ПОБУДОВИ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕФЕКТИВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

Проблема побудови та модернізації ефективної податкової системи (ПС) є однією із найбільш актуальних у процесі розвитку в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Вивченню питань, що стосуються формування ефективних податкових систем, а також можливих шляхів їх вдосконалення, присвячені численні дослідження вітчизняних та закордонних науковців, зокрема І. Барановської, В. Буряковського, А. Вагнера, О. Василика, В. Вишневського, В. Гейця, І. Горянського, Ю. Іванова, І. Лютого, Т. Єфименко, Н. Калдора,В. Корнуса, В. Князєва, О. Погорлецького,
В. Полєжаєва, М. Поттера, А. Соколовської, С. Сутиріна, та інших теоретиків і практиків у сфері оподаткування. Наприклад, дискусії про зміну бази оподаткування не припиняються з 1955р. після пропозиції Н. Калдора ввести податок на витрати. Ці дискусії обумовлені пошуком ефективної моделі оподаткування. Проблеми законодавчого врегулювання податкової системи України обговорюються під час зустрічей представників уряду, народних депутатів України, експертів міжнародних організацій та представників бізнес-асоціацій.

Мета цієї статті - проаналізувати ситуацію, що пов’язана із побудовою ефективної податкової системи в Україні та знайти оптимальний механізм її модернізації в умовах економічної кризи в Україні.

Світова практика свідчить, що кожен уряд створює національну систему оподаткування, з одного боку, орієнтуючись на теоретичні та практичні положення (Ф. Бекон, С. Брю, Н. Калдор, А. Лаффер, К. Макконел, К. Маркс, М. Поттер, М. Фрідмен та ін), а з іншого – враховуючи соціально-економічне становище держави. При формуванні системи оподаткування у будь-якій державі слід ґрунтуватися на системі принципів, на підставі якої створюється податкова система цієї країни. Досягнення світової економічної науки свідчать про те, що існує певна множина систем формування принципів оподаткування. Світова податкова практика ґрунтується на трьох основних системах принципів організації системи оподаткування: економічній, юридичній, організаційній.

До системи економічних принципів відносяться такі як: принцип господарської незалежності та свободи; принцип справедливості; принцип визначеності та сумірності; принцип максимального урахування інтересів та можливостей платників; принцип економічності (ефективності). Принцип економічності (ефективності) передбачає, що сума податків і зборів повинна перевищувати витрати на їх збір. Зазвичай таке співвідношення повинно складати 10:1. Юридичні принципи оподаткування направлені на забезпечення таких умов прийняття й введення законів щодо оподаткування, які не допустять прояву протиріч між платником і державою. До них відносяться принципи: (1) рівного податкового навантаження; (2) введення податку законами та іншими документами, які мають повноваження для встановлення податків; (3) заперечення зворотної сили податкових законів; (4) перевага податкового закону над неподатковим документом; (5) наявність усіх елементів податку в податковому законі. Організаційні принципи податкової системи: єдності, еластичності (гнучкості); стабільності; множини податків; вичерпного переліку регіональних та місцевих податків.

Слід зазначити, що ПС будь-якої держави характеризується сукупністю наступних обов’язкових елементів: система податкових органів; система і принципи податкового законодавства; принципи податкової політики; порядок розподілу податків між бюджетами; форми і методи податкового контролю; порядок і умови податкового виробництва; підхід щодо рішення проблем міжнародного подвійного оподаткування [1]. При побудові ефективної ПС України слід враховувати, зокрема: принцип розвитку продуктивних сил як вищий принцип податкової політики; принцип справедливості як один із найважливіших принципів оподаткування; базу оподаткування: оподаткування витрат й оподаткування доходів та ін. Слід зазначити що перевага вибору бази оподаткування, насамперед пов’язана з економічною ефективністю податків. Отож, податки на витрати − це податки на споживання. Тому, економічний суб’єкт, намагаючись заощадити на податках, прагне знизити споживання. Останнє, буде сприяти заощадженням, що створить кращі умови для розширеного виробництва. Для ефективного функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. Сучасне суспільство, безсумнівно, зацікавлено в податковій політиці, спрямованої на сприяння розвитку продуктивних сил. Реалізація податкової політики в Україні на сучасному етапі має виняткове значення. По-перше, вона має забезпечити ефективне функціонування економіки держави, створивши в Україні сталу ПС, яка давала б можливість державі одержувати своєчасно та в повному обсязі надходження всіх належних платежів до бюджетів усіх рівнів. По-друге, завдяки реалізації податкової політики має бути забезпечено справедливий підхід до всіх категорій платників податків, зменшення втручання держави в діяльність суб’єктів господарювання та усунення всіх перешкод для розвитку їх господарської діяльності, а також створення умов для подальшої інтеграції України в світове співтовариство.

Держава повинна забезпечити платникам податків такі умови, за яких вони довірятимуть їй і добровільно сплачуватимуть встановлені законодавством податки, збори та обов’язкові платежі, а державна податкова служба має стати високопрофесійною, інформаційно - розвиненою й максимально автоматизованою службою, якій довірятиме суспільство. Слід зазначити, що побудова ПС, заснованої на “видатковому підході” зачіпає рішення питань справедливості й адміністрування. Ця логіка визначена в навчанні про принципи оподаткування. Слід зазначити, що справедливість є одним із найважливіших принципів оподаткування (підхід А. Вагнера і Н. Калдора). Наприклад, принцип справедливості проявляється у тому, що кожен платник фінансує витрати держави відповідно своїх можливостей. При цьому податки повинні впливати на розподіл доходів, обумовлюючи податкове навантаження одних осіб і надання пільг іншим. У зарубіжних джерелах розрізняють два аспекти цього принципу: принцип горизонтальної справедливості − особи, які знаходяться в рівних умовах, платять податок однаково; принцип вертикальної справедливості − хто одержує від держави більше тих чи інших прав, повинен платити більшу суму податків.

Цікавою з наукової точки зору є думка Н. Калдора: “люди повинні обкладатиcя податками на підставі такого внеску, що вони витягають із “суспільної скарбнички”, а не такого, котрий вони вносять в неї” [2]. За твердженням прихильників оподаткування за витратами (наприклад, А. Вагнер і Н. Калдор), з погляду адміністрування податку, організувати такий підхід простіше, ніж по доходах. Для цього варто включити в ціну товару (робіт, послуг) відповідний податок і тоді очевидним буде зв'язок між споживанням і сплатою самого податку. Це характерно для кінцевого споживання. Для виробничої сфери прихильниками даного підходу пропонується оподаткування запасів і витрат. Ми цілком поділяємо підхід Т. Єгоркіної і М. Масич, що знизити податки в цьому випадку не представляється складним. Так, наприклад, впровадження на підприємстві поставок точно в строк дозволить цілком заслужено зменшувати податки на витратах. Реалізація подібного підходу, безсумнівно, дозволить спростити збори податків, тому що вся податкова база може бути підтверджена документально [3]. Цю думку розвиває в науковій праці [4] І. Караваєва, зазначивши, що по суті, зміна оподатковуваної бази − з доходів на витрати, − буде означати введення антивитратного податкового механізму. Він буде сприяти переходу підприємств на ресурсозбергальні технології, дозволить підприємствам підвищувати їхні конкурентні переваги на ринку за рахунок відносного зниження податкового навантаження при підвищенні ефективності виробництва. При цьому з’являється можливість істотно збільшити інвестиційні ресурси підприємств й у суспільства в цілому.

Цікаво, що за легкістю сплати податків Україна займає 152-ге місце серед 155 країн. Це є національною катастрофою, що потребує негайного вирішення. Наприклад, ніяк не можна назвати простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо податку на додану вартість і податку на прибуток. Доходить до того, що для обчислення цих податків головні бухгалтери винаходять нові рахунки і мало не системи бухгалтерського обліку. В результаті і розрахунки цих податків стали заплутаними і незручними як для платників податків, так і для контролюючих органів. Окрім цього, держава забирає у бізнесу до 49% доданої ним вартості. В середньому до 62% індивідуальних доходів працюючих громадян йде до бюджету і Пенсійного фонду. Сукупне податкове навантаження на економіку сьогодні складає 49% ВВП. Так, у 2005 році воно досягло 83,5% ВВП. Навіть для пенсіонерів і соціально незахищених груп податкове навантаження складає 47,5% від їх доходів [5]. Слід зазначити, що рівень податкового навантаження в Україні оцінюється по-різному. Майже всі експерти, які займаються оцінкою інвестиційного клімату в Україні, вважають, що він є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектора економіки надто обтяжливе, воно пригнічує процеси економічного відтворення. В Україні через економічну кризу, ПС не набула стабільності і має багато протиріч. У формуванні механізму оподаткування відчувається відсутність серйозної теоретичної основи. Саме з цієї причини більшість прийнятих протягом останнього періоду законів України з питань оподаткування була спрямована не на вдосконалення ПС, а переважно на розв'язання проблем конкретних галузей економіки чи регіонів і навіть окремих підприємств. На цей час в Україні діє ПС, яка за своїм складом та структурою подібна до ПС розвинутих європейських країн. Слід зазначити, що закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової системи ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій. Проте на відміну від країн Європейського Співтовариства ПС України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Цікаво, що фіскальна політика, наприклад, європейських країн демонструє послідовну тенденцію використання податків, як діючий набір інструментів, здатних кваліфіковано забезпечити перезподіл ВВП на користь найбільш значимих, з погляду держави галузей, напрямків соціального й регіонального розвитку економіки.

В умовах сьогодення податкове законодавство України перебуває у стані нестабільності та юридичної невизначеності. Фактично, під сумнівом опинились як чинність змін до податкових законів (оскільки вони суперечать базовому закону), так і власне Закон України "Про систему оподаткування", оскільки не всі його положення на практиці діють. Причина подібного становища полягає в тому, що чинним податковим законодавством надані пільги з оподаткування на певні види і суб'єктам підприємницької діяльності, вільні економічні зони тощо. Безсумнівно, що податкова політика повинна грунтуватися на єдиних принципах: податки повинні бути стабільними та не надто обтяжливими, але сплачувати їх зобов’язані всі без виключення, а податкове законодавство має бути зрозумілим.

Висновки та пропозиції: 1. Пошук моделей побудови ефективної ПС досить активно ведеться в умовах економічної кризи в Україні вченими та практиками. Побудова ефективної ПС для України − це проблема загальнодержавного значення. 2. Рішення проблеми побудови ефективної ПС повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого в світі досвіду в сфері оподаткування. Основоположником положення про оподаткування витрат є англійський фінансист Н. Калдор. ПС заснована на “видатковому підході” вирішує питання справедливості, але за умови, що податкові ставки будуть диференціюватися прогресивно, тому як наше суспільство не відрізняється однорідністю в соціально-економічному відношенні. До того ж, адмініструвати податки засновані на “видатковому підході” простіше чим по доходам. 3. Основою реформування ПС України має бути визнання того факту, що в цілому ПС України вже склалася і не дивлячись всі свої недоліки не повинна розглядатись як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Тобто, створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої ПС та відповідати світовим тенденціям розвитку ефективних податкових систем. Реформування податкової системи України в контексті підвищення її ефективності має виправити основні викривлення існуючої системи. По-перше, має бути скасоване невиправдане надання податкових пільг, по-друге, податкове законодавство та існуючі методики обчислення і нарахування податків мають бути значно спрощені. Реформування ПС повинно відбуватися не лише на загальнодержавному, а й на регіональному рівні. 4. Основні положення проекту модернізації ПС України: (1) управління людськими ресурсами (людські ресурси − основна цінність податкової служби); (2) модернізація аудиту (кабінетний аудит, визначення ризиків; документальний аудит); (3) проблеми та нові форми роботи з платниками податків; (4) модернізація існуючого порядку реєстрації, обліку, пошуку, реорганізації та ліквідації платників податків; (5) автоматизація процесу прийому та обробки податкових декларацій та звітів; (6) удосконалення методології системи контролю за погашенням податкового боргу; (7) функціональна структура “за” та “проти” тощо.

Література

1. Палей С. Б. Налоговая система (основы теории и практики) [текст]: Учеб. пособие. / С. Б. Палей – Донецк: Норд-Пресс, 2006. – 248 с.

2. Горянский И. В. Налоги в экономической стратегии государства //Финансы – 2001. – №8. – С.36-39.

3. Єгоркіна Т. О., Масич М. В. Ефективна модель оподаткування//Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки [Текст]: VIII Міжнар. наук.-практ. конф. [матеріали]. – Т.2. – Донецьк: ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського, 2008. – С.40-43.

4. Караваева И. В. Налоговое регулирование рыночной экономики: [текст]: Учеб. пособие для вузов. / И. В. Караваева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 215 с.

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. − Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.