К.е.н. Баула О.В.

Луцький національний технічний університет

Напрями оптимізації інформаційної складової вітчизняного фондового ринку в умовах глобалізації економіки

При глобалізації економічного простору та подальшої його відкритості капітал завжди намагається потрапити туди, де найменші ризики та більш сприятливі умови його функціонування. Це означає, що доки у світовому економічному просторі є місця з найменшими ризиками, капітал, насамперед, зосереджуватиметься там. Якщо країна має стратегічний інтерес щодо залучення капіталу, вона повинна на державному рівні забезпечити зниження ризиків, як для іноземних, так і місцевих інвесторів. Стан системних ризиків безпосередньо залежить від ефективності державного регулювання ринку цінних паперів і прозорості відносин та процесів на фінансовому ринку.

Світовий досвід доводить, що ринок цінних паперів ефективно розвивається тільки тоді, коли держава зменшує своє безпосереднє втручання в процес залучення приватних інвестиційних коштів та їх вкладання в економіку. З іншого боку, в процесі економічної лібералізації в Україні стали досить частими факти зловживань, шахрайства, ошукування, порушень законодавства, що вимагає застосування державою більш жорстких методів регулювання. Також особливістю українського ринку цінних паперів є те, що дії його професійних учасників не завжди відповідають інтересам інвесторів, що породжує високу ринкову невизначеність порівняно з країнами стабільної економіки і стримує його подальший розвиток. Для України характерним є інвестування заощаджень домогосподарств у стабільну іноземну валюту, а не у власну економіку. Мільйони українців зберігають удома свої заощадження тому, що не довіряють комерційним банкам і зовсім не обізнані з діяльністю ринку цінних паперів. Одна з головних причин – недостатня прозорість інформації. Досвід високорозвинутих країн свідчить, що інвестування домогосподарств у власну економіку є пріоритетними щодо іноземних інвестицій та ознакою привабливого інвестиційного клімату на макрорівні [1; 2,с.10].

Ринок цінних паперів будь-якої країни не може в сучасних умовах нормально функціонувати, якщо він не інтегрований у глобальний ринок капіталу. Зважаючи на світову практику, на нашу думку, до основних проблем інформаційного поля вітчизняного ринку цінних паперів належать: недостовірність, несвоєчасність та необґрунтованість інформації про діяльність учасників ринку; незначний розвиток інформаційного простору ринку; відсутність законодавчого регулювання інформаційної взаємодії та спеціалізованих компаній, що забезпечували б усіх зацікавлених осіб необхідною оперативною статистичною та аналітичною інформацією про ринок цінних паперів.

Світова практика знає дві моделі розкриття інформації [4,с.10]:

- американська - базується на розкритті інформації учасниками ринку цінних паперів перед державним регулятором. Хоча Комісія з цінних паперів і бірж (SEC) встановлює стандарти розкриття інформації, проводить досить суворі перевірки, в тому числі звітності й іноземних емітентів, проте не перевіряє кожного звіту. Фактично емітенти самостійно відповідають за їх якість, намагаючись залучити авторитетного аудитора для того, щоб у інвестора не було жодних сумнівів. Загалом стандартний річний звіт емітента у США розміщується на 200 – 300 сторінках, який містить не лише фінансову звітність, але й ґрунтовну описову частину діяльності корпорацій. Ще однією особливістю американської моделі розкриття інформації на ринку цінних паперів є те, що дані послуги є абсолютно безкоштовними. Поряд із тим, існує спеціалізована служба EDGAR On-line, яка надає послуги з обробки та систематизації інформації щодо звітності емітентів, але це вже є послугою, яка відповідно оплачується користувачами за підпискою;

- європейська - передбачає розкриття інформації емітентами перед організаторами торгів, а вже останній самостійно визначає ступінь публічності цієї інформації, її форму та іноді структуру змістової частини. Дана модель протягом 2002 – 2004 років зазнала значної трансформації у бік посилення ролі регулятора. У кількох провідних європейських країнах вже паралельно діють системи розкриття інформації, що підтримуються відповідно організаторами торгів і регулятором.

На нашу думку, система розкриття інформації на ринку цінних паперів в Україні потребує удосконалення по наступних напрямах: закріплення на законодавчому рівні вимог щодо розкриття інформації на ринку цінних паперів; перегляд моделі інформаційної системи; удосконалення процесу подання інформації емітентами.

Вимоги щодо розкриття інформації наразі в Україні встановлюються значною кількістю законодавчо-нормативних актів. Зокрема: Законами України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” та „Про цінні папери і фондовий ринок” встановлюється порядок складання та отримання інформації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від учасників про їх діяльність; Господарським і Цивільним кодексом України; Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій; Положенням про порядок оприлюднення інформації на фондовому ринку України; і т.д. Загалом нараховується більше 15 законодавчих та нормативних документів, положення яких часто не відповідають одні одним [3,с.8]. Така розпорошеність нормативних документів заважає Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку отримувати відповідну інформацію, а також регулювати порядок її надання учасниками ринку. Несвоєчасне отримання та обробка інформації призводить до виникнення конфліктних ситуацій. Для вирішення даної проблеми доцільно було б розробити та затвердити єдиний нормативно-правовий акт щодо забезпечення розкриття інформації про емітента шляхом запровадження обов’язкової щоквартальної звітності перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і визначення порядку доступу акціонерів та інших зацікавлених осіб до істотної інформації про емітента.

Другий напрям удосконалення інформативної відкритості українського ринку цінних паперів передбачає зміну моделі інформаційної системи. Ті країни, що розбудовували свою систему розкриття інформації протягом 2000-2005 років, обрали саме систему подвійного розкриття, за якої регулятор вимагає мінімум даних, а організатори торгів нарощують інформаційну цілісність в аналітичному аспекті. Вже кілька років подібні системи діють у Китаї, Гонконгу та Індії [4,с.10].

В Україні також слід запровадити елементи подвійного розкриття інформації (через регулятора та організаторів торгів) на дворівневій основі (перший рівень – безкоштовне джерело інформації зі звітністю усіх учасників ринку; другий рівень – спеціалізована служба, яка надавала б послуги з обробки, аналізу та систематизації інформації за певну плату). Даний процес повинен відбуватися поступово з врахуванням усіх національних особливостей ринку цінних паперів. Зокрема, регулятор повинен ініціювати впровадження паралельної системи розкриття інформації в Україні перед організаторами торгів. Що, в свою чергу, є можливим лише при формуванні Єдиної біржової фондової системи.

Третій напрямок оптимізації інформаційної прозорості ринку – удосконалення процесу подання інформації емітентами, який необхідно впроваджувати у комплексі з двома попередніми. Національна система розкриття інформації повинна знайомити аналітика з повною картиною звітності емітента, а не змушувати його збирати дані з різних джерел. Недостатність вертикальної інтеграції системи розкриття інформації в Україні посилюється недостатнім рівнем горизонтальної інтеграції. І для того, щоб перевірити простий факт наявності звіту емітента у системі розкриття інформації, потрібно перевірити всіх операторів, здійснюючи пошук по їхніх сайтах. Також більшість звітів емітентів в Україні не містять пояснювальних записок до фінансової звітності, що не лише ускладнює аналіз, а й робить неможливим його проведення. Тому доцільно створити загальний інформаційний Інтернет-сайт, який містив би безкоштовну інформацію про емітентів доступну для широкого кола громадськості. Витрати на його організацію, на нашу думку, мають взяти на себе емітенти шляхом оплати факту оприлюднення інформації про себе. Поряд з безкоштовним джерелом інформації мають надаватися спеціалізованою службою платні послуги з обробки, аналізу та систематизації інформації про діяльності учасників ринку цінних паперів України, оскільки більшість інвесторів хочуть отримати усю аналітичну та систематизовану інформацію, але не мають змоги самостійно проводити дану роботу.

Отже, процес оптимізації в Україні інформаційної складової ринку цінних паперів вже триває, проте він явно потребує коригувань з боку регулятора та інших учасників ринку. Наразі вкрай необхідно заповнити законодавчо-інформаційний вакуум з метою створення інформаційного безкоштовного мінімуму, який стане доступним усім інвесторам. Розбудова інформаційної інфраструктури повинна призвести до популяризації самих операцій на ринку цінних паперів та збільшення учасників на ньому і, як наслідок, зростання його ефективності.

Література

1. Баула О.В.Актуальні проблеми інформаційної прозорості ринку цінних паперів в Україні // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції «Стан та проблеми інноваційної розбудови України’ 2007». – Дніпропетровськ, 2007. – Т.5. – С.19-24

2. Румянцев С. Вдосконалення системи розкриття інформації // Цінні папери України. – 2005. - №40. – С.10.

3. Система розкриття інформації на ринку цінних паперів України // Цінні папери України. – 2005. - №44. – С.8-9.

4. Шапран Н., Шапран В. Система розкриття інформації в Україні: прагнення змін // Цінні папери України. – 2005. - №35. – С.10-11.