Економіка/3. Фінансові відносини

Герман А.В.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

НЕДОЛІКИ І ПЕРЕВАГИ ПДВ В УКРАЇНІ

Входження України в ринкову економіку зумовило необхідність створення власної податкової системи, яка не повинна бути простим копіюванням досвіду інших країн. Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятися в різних країнах. До них належать: основні прямі податки – прибутковий податок із доходів юридичних осіб і фізичних осіб, а також такі форми непрямого оподаткування, як специфічні акцизи представником яких є акцизний збір та універсальні акцизи, до яких належить податку на додану вартість.

Через вагому суспільно-економічну роль податку на додану вартість в життєвому функціонуванні держави він активно обговорюється та розглядається у багатьох літературних джерелах. Зокрема велику увагу вчені: Володимир Грищенко, Сергій Буряк, Сергій Лекарь, Сергій Чекашкін, Олексій Задорожний, Валентин Завгороднєв, Микола Геллера, Восиль Палевода, Тарас Євтух, приділяють перевагам та недолікам застосування даного податку в Україні та питанням вдосконаленню стягнення та реформування в цілому.

Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни. В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковуються переважна кількість робіт, послуг, товарів [2].

Порівнявши Україну з іншими країнами, ми можемо сказати, що ПДВ є важливим податком у кожній із них. Дослідивши певні статті, ми бачимо деяку відмінність в податкових системах країн. Наприклад, у Латвії, під час економічної кризи президент Латвії конфедерації малих і середніх підприємств Ерік Розенцвейт під час проведення одного із «круглих столів» зазначив, що економіка держави знаходиться в стані «спаду». У 2009 р. ПДВ збільшилось з 18% - до 21%, різко підвищились акцизи [1].

У Ізраїлі ухвалили рішення про дострокове зменшення ставки ПДВ на 05% - до 16%. Але варто зазначити, що з 1 липня минулого року ставку ПДВ підвищено на 1%, але цей податок мав зменшитись лише до кінця 2010 року [1].

Отже, порівнявши податок на додану вартість вище зазначених країн, ми бачимо, що податкова ставка змінюється під впливом економічного стану країни.

Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають податок на додану вартість до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. А широке коло платників податку на додану вартість, які належать до різних галузей і форм господарювання, значною мірою визначає його універсальність.

Розглядаючи більш конкретно ставки податку на додану вартість, слід особливо звернути на два моменти. Перший – пов’язаний з розміром ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28%, її розмір перевищував усі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки податку на додану вартість до 20% є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання і такий розмір податкової ставки є завищеним. У період становлення ринкових відносин рівень оподаткування товарів народного споживання має бути поміркованішим.

Другий момент – визначається кількістю ставок, що використовуються. Встановлення єдиної ставки податку значно спрощує систему функціонування та обслуговування податку на додану вартість [3].

Якщо податок на додану вартість обчислюється за єдиною ставкою до всього споживання, то податок пропорційний споживанню, але регресивний стосовно річного доходу. Тому, щоб послабити таку регресивність бажано було б встановити нижчу ставку на ті товари, які споживаються низькоприбутковими групами населення і в той же час підвищити ставки на групи товарів і послуг, що споживаються переважно високодохідними групами населення. В результаті така диференціація ставок податок втрачає свою нейтральність із зменшенням регресивності [2].

У перспективі доцільно поступово переходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципами: товари першої необхідності – знижена ставка, товари розкоші – підвищена ставка, усі інші товари – стандартна ставка. Розмір ставок податку на додану вартість мають визначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів. Враховуючи скрутний фінансовий стан у державі, необхідно зазначити, що запровадження диференційованих ставок сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовить зростання адміністративних витрат щодо обслуговування податку на додану вартість та значно ускладнить механізм його дії.

Таким чином, податок на додану вартість є найпрогресивнішою формою споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати податку неповною мірою відповідає вимогам ринкового середовища, що вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння податку на додану вартість відповідно до умов перехідної економіки України.

Література

1.Податки України і світ. [Податкові реформи у Японії. Дострокове зниження ПДВ у Ізраїлі.]//Вісник податкової служби України.- 2010.- №3.

2.Про податок на додану вартість: Закон «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями станом на 01.01.2009 року)//Вісник податкової служби України.- 2010.- №1,2.

3.Реєстр та декларації з ПДВ порівняємо дані [Текст]/ Л. Солошенко//Податки та бухгалтерський облік.- 2010.- №8.