Географія
та геологія/9.економічна географія
Аспірант
Просвірніна Є. О.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,Україна
Договірно-правова
база українсько-китайських відносин, як
передумова для взаємовигідного двостороннього співробітництва
Міжнародні,
міжурядові, міжвідомчі договори (угоди)
мають величезне значення у справі організації міжнародного співробітництва та
формування відносин між державами.
Враховуючи
той факт, що для України відносини з Китаєм розглядаються як один з найважливіших
напрямів зовнішньоекономічної політики не тільки в Азійському регіоні, а й у
цілому, зважаючи на все більший вплив Китаю на світовій зовнішньополітичній та
економічній арені, а Україна
розглядається Китаєм як перспективний й важливий економічний партнер то великого значення для розвитку двостороннього
співробітництва між цими країнами набуває формування належної договірно - правової бази (ДПБ), яка створює ефективні
правові та економічні передумови для подальшого успішного розвитку широкомасштабного, взаємовигідного
двостороннього співробітництва між суб’єктами господарської діяльності обох
країн так і країн в цілому.
Для надання характеристики сучасного стану
договірно – правової бази двосторонніх відносин необхідно розглянути історію
становлення українсько-китайського співробітництва.
Після Другої
світової війни з утворенням Китайської
Народної Республіки і участю Української РСР у створенні ООН виникає прецедент
офіційних контактів українського та китайського суспільства. Цілком зрозуміло, що цей процес залежав від стану радянсько - китайських відносин і тільки з утворенням
незалежної України набув дуже необхідного для обох країн змісту і динамізму.[1]
Що стосується українсько-китайських відносин в цілому, то
буде доцільно визначити загальні межі початкового періоду українсько-китайських
відносин, а саме 1949-1959 роки. Зокрема, 1959 рік - це останній рік періоду
активних радянсько-китайських відносин.
[1]
З 1960 року,
коли радянський уряд прийняв рішення про відкликання всіх радянських фахівців на
батьківщину, почався процес згортання радянсько-китайського співробітництва.
[1]
Вже невдовзі
після 1 жовтня 1949 року, коли була утворена Китайська Народна Республіка,
Радянська Україна, як одна з найбільш промислово розвинутих республік СРСР,
стала активним суб’єктом радянсько-китайських відносин. [1]
У 50 ті роки
співробітництво між УРСР і КНР відзначалось масштабність і динамізмом. Саме в
цей період був закладений певний фундамент для розвитку відносин незалежної
України і КНР у 90-ті роки.
Китай визнав
незалежність України 27 грудня 1991 року [3], а вже 4 січня 1992 року з
міжнародно – правової точки зору розпочалась
історія українсько-китайських офіційних дипломатичних відносин шляхом
підписання відповідного Комюніке про встановлення дипломатичних відносин.[2]
За час двостороннього
співробітництва закладено належну договірно-правову базу. ДПБ українсько-китайського співробітництва
складає більше 144-ох різних за змістом та важливістю документів міждержавного,
міжурядового та міжвідомчого характеру [3].
Структурно договірно-правова база двосторонніх відносин
розподіляється на кілька груп документів [4], серед яких найбільш важливими є наступні:
у політичній сфері:
· Спільне комюніке про встановлення
дипломатичних відносин
(від 04.01.1992 р. );
· Меморандум взаєморозуміння між Урядом України та Урядом КНР
з питання про мови міждержавних договорів та угод (від 31.10.1992 р);
· Спільна декларація між Україною та КНР (від
06.09.1994 р.);
· Декларація про розвиток і поглиблення дружби
і співробітництва між Україною та КНР (від
04.12.1995 р.);
· Спільна декларація України та Китайської
Народної Республіки про дружбу і всебічне співробітництво у 21-му столітті (від
21.07.2001 р.);
· Протокол про консультації між Міністерством
закордонних справ України та Міністерством закордонних справ КНР (від
31.10.1992 р);
· Спільна заява за
підсумками візиту Президента України Л.Д.Кучми до КНР від 18 листопада 2002
року.
в економічній сфері:
· Угода між Урядом України та Урядом КНР про
торговельно-економічне співробітництво (від 08.08.1992 р.);
· Угода між Урядом України і Урядом КНР про
уникнення подвійного оподаткування та
попередження податкових ухилень стосовно
податків на доходи і майно (18.10.1996 р);
· Угода між Урядом України
та Урядом КНР про заохочення i взаємний захист інвестицій (від 30.05.1993 р.);
· Угода між Урядом України
та Урядом КНР про створення Міжурядової українсько-китайської комісії з питань
торговельно-економічного співробітництва (31.10.1992 р.);
· Декларація про подальше зміцнення
торгівельно-економічного співробітництва (від 22.12.1997 р.);
· Протоколи засідань Міжурядової
українсько-китайської комісії з торговельно-економічного співробітництва тощо.
у консульсько-правовій сфері:
· Консульська конвенція між Україною та КНР
(від 19.01.1994 р.);
· Договір між Україною та
КНР про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (від 19.01.1994
р);
· Угода між Урядом України
та Урядом КНР про безвізовий режим службових поїздок (02.03.1993 р.);
· Угода про співробітництво
в галузі митних питань співробітництва
(від 18.06.1998 р.);
· Договір між Україною та
КНР про екстрадицію (від 13.07.2000 р.);
· Договір про передачу осіб, засуджених до
позбавлення волі, для подальшого відбування покарання та ін.
у науково-технічній та військово-технічній сферах:
· Угода між Урядом України
та Урядом КНР про науково-технічне співробітництво (від 27.04.1992 р.);
· Угода між Урядом України та Урядом
КНР про співробітництво в галузі дослідження і використання космічного простору
в мирних цілях
(від 20.05.1996 р.);
· Угода між Урядом України
та Урядом КНР про співробітництво у військово-технічній галузі (від 06.04.1995
р.);
· Угода про співробітництво
між Міністерством оборони України та Міністерством оборони КНР (06.04.1995 р.);
· Угода про співробітництво
в сфері інтелектуальної власності між Кабінетом Міністрів України та Урядом КНР
(від 14.01.2004 р.) та ін.
у гуманітарній сфері:
· Угода між Урядом України
та Урядом КНР про культурне співробітництво (від 31.10.1992 р.);
· Угода
про співробітництво в галузі охорони здоров'я і медичної науки між Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством
охорони здоров'я КНР(від 31.10.1992 р);
· Угода між Міністерством освіти і науки України
і Міністерством освіти КНР про співробітництво в галузі освіти і науки
(від 18.06.2002 р.);
· Угода між Урядом України
та Урядом КНР про взаємне визнання документів про освіту і наукові ступені (від
11.12.1998 р.);
· Угода між Кабінетом
Міністрів України та Урядом КНР про співробітництво в галузі туризму (від
21.07.2001 р.) тощо.
Варто
наголосити, що зазначені документи сприяли розширенню діапазону та
конкретизації співпраці у сферах, які вони охоплюють, оскільки до опрацювання відповідних проектів
залучалися ширші кола державних, бізнесових та неурядових організацій.
На сьогоднішній день
продовжується розбудова ДПБ двосторонніх відносин, що безумовно впливатиме на
подальший розвиток дружнього та взаємовигідного співробітництва. Одним із
доказів такої розбудови можна
розглянути на прикладі участі КНР у підготовці Євро 2012 в Україні,
зокрема
Український Уряд підписав низку
угод з КНР, частина яких безпосередньо стосувалася участі китайських інвестицій
у підготовці проведення Євро-2012 в Україні. Так, було підписано угоду між
Кабінетом Міністрів України та Урядом Китаю про розвиток співробітництва у
сфері будівельної інфраструктури. [5]
Отже, на сьогоднішній день можна з
упевненістю говорити, що вже створено всі необхідні передумови для
взаємовигідного двостороннього співробітництва.
Література:
1. Слюсаренко О. О. Україна-Китай: торговельно –
економічне співробітництво. – К.: Факт, 2009. – с. 264.
2. Комюніке про встановлення
дипломатичних відносин між Україною i Китайською Народною Республікою від
04.01.1992р. / Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА” (комп’ютерна правова
система ЛІГА: ЗАКОН).
5. www.euro2012.ukrinform.ua