Медицина/

9. Гигиена и эпидемиология

Томусяк Тадеуш Леонтійович

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

СНІД – чума ХХ століття

В кінці XX ст. людство зіткнулося з появою нової вірусної хвороби – СНІДу (синдрому надбаного імунодефіциту). Цим терміном позначено кінцеву стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини) – збудника СНІДу.

Вперше, офіційно СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США. За думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного населення Африки. Економічне освоєння територій і розширення контактів сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.

В теперішній час ВІЛ-інфекція зареєстрована практично в усіх країнах світу. Згідно міжнародним даним за час розвитку епідемії до 2002 року було інфіковано понад 36 млн. дорослих і дітей, з яких 16 млн. вже померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується ВІЛ близько 7000 осіб, 9 осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.

Наша держава має найвищий ступінь розповсюдженості хвороби серед республік колишнього СРСР. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією жителі Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, АР Крим, міст Києва і Севастополя. Хвороба уражає переважно молоде покоління – найбільш активну у репродуктивному і працездатному відношенні верству населення. Одна з найхарактерніших ознак СНІДу – вплив на суспільно корисне життя молодого, здорового прошарку людей.

Україна займає перше місце в Європі за числом ВІЛ-інфікованого молодого покоління – юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років (1,3% юнаків та 0,6% дівчат).

Збудник СНІДу – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає (синдром) клінічних ознак, які обумовлені глибоким ураженням імунної системи організму. Стійкість цього вірусу у зовнішньому середовищі невисока. Він гине при температурі + 100 С миттєво, при + 56 С протягом 30 хвилин, швидко руйнується під дією спирту, ефіру, ацетону, пероксиду, водню, хлоровмістких препаратів та сонячних променів. Збудник СНІДу виявляється в різних біологічних рідинах організму, в найбільших концентраціях він присутній в крові і спермі. ВІЛ уражає живі клітини (лімфоцити) і розвивається в них. Живі клітини використовуються як "інкубатор", в якому відбувається їхній поділ і розмноження. Розміри ВІЛ дуже малі: на лінії довжиною в 1 см може розміститись близько 100 тис. вірусних частинок. Вірус повільно викликає тривалу хворобу з певним латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до 15 років. При цьому людина, яка заразилася, відчуває себе здоровою, являючись джерелом розповсюдження хвороби.

Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин, нічна пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін. Встановлення діагнозу СНІД потребує обов'язково лабораторного підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Він не може передаватися від тварини до людини. Отримати ураження вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка є сама джерелом ВІЛ-інфекції.

Ураження може відбуватися у випадку, коли вірус потрапив в організм завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини.

Отже, можна говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

- статевий;

- парентеральний (проникнення вірусу в кров);

- вертикальний (від ВІЛ - інфікованої матері дитині).

Проникнення вірусу в організм можливе у таких ситуаціях:

1. При ін'єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини.

2. При використанні нестерильних хірургічних інструментів, а також інструментів, для здійснення татуювання і пірсингу.

3. При незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим
партнером або партнершею.

4. Під час пологів і годування грудним молоком від ВІЛ-інфікованої
матері дитини.

Статистика захворювань СНІДу в США показує, що 15% хворих заразились статевим шляхом, 80% при вживанні наркотиків, 3% – при переливанні крові, 1% склали діти хворих батьків, і лише 1% випадків фактор зараження не встановлений.

Групи ризику: гомосексуалісти (75%); наркомани, які вводять наркотики внутрівенно; жінки секс бізнесу (імовірність зараження збільшується тривалістю статевого зв'язку: за три роки інфікується приблизно – 45-55% жінок і 35-45% чоловіків зараженого подружжя); особи, що часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові статеві стосунки; новонароджені, у яких матері хворі на СНІД (серед дітей, які народилися від заражених матерів, інфікованими виявляється 25-35%), годування інфікованою жінкою дитини приводить до зараження у 25-35%); реципієнти крові і препаратів крові (передача вірусу при переливанні зараженої крові приводить по статистиці до зараження у 80-100% випадків). За зараження і розповсюдження ВІЛ/СНІДу громадяни України несуть відповідальність відповідно до Кримінального Кодексу України.

За даними міжнародних організацій, лікування ВІЛ/СНІДу є найбільш дорогим серед усіх видів медичної допомоги. Мільйони доларів витрачають провідні наукові заклади світу на вивчення хвороби, розробку діагностичних і лікувальних препаратів, створення анти-СНІД вакцини, але поки що безрезультатно.

П.І.Б. Томусяк Тадеуш Леонтійович

Адреса: м. Чернівці, вул. Шевченко, буд. 44, кв.5

58000, Україна

Телефон: роб. (0372) 52-45-12

дом. (0372) 52-46-56

Місце роботи, посада: доктор медичних наук, професор кафедри здоров’я людини, спортивної рекреації та фітнесу.