Лупаренко С.Є.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Ритмічна організація навчання як універсальний засіб усебічного розвитку учнів у вальдорфській школі

Серед форм навчання у вальдорфській школі особливої уваги заслуговує ритмічна організація педагогічного процесу, яка базуються на природних ритмах варіювання свідомості людини, її здатності сконцентруватися. Необхідно підкреслити, що людське життя наповнене ритмами, найважливішими з яких є ритми дихання і пульсу (ритмічна система організму локалізується перш за все у грудній клітині в роботі серця і легенів, створює з’єднуючу ланку між системою обміну речовин і кінцівок та нервово-чуттєвою системою). Людська свідомість живе в ритмах сну і бадьорості, запам’ятовування і забування. Ці ритми відіграють значну роль в усіх життєвих процесах людини, у тому числі й у процесі пізнання.

Ритмізація навчально-виховного процесу у вальдорфській школі – це планування окремих уроків, розподіл занять протягом дня, року з урахуванням природного ритму варіювання свідомості дитини та психології її сприйняття, що забезпечує економічну спрямованість використання психічних і фізичних сил учня та індивідуальний підхід до нього [3, с. 323].

У вальдорфській школі дотримуються таких основних ритмів [1; 3; 4]:

- річного, який забезпечується навчальним планом та навчальними програмами вальдорфської школи й реалізується через навчання методом „епох” – навчальними циклами тривалістю 3-4 тижні, протягом яких почергово вивчаються предмети когнітивного циклу (рідна мова, математика, історія, географія, фізика, хімія та ін.). Кожного ранку з 7.45 до 9.40 протягом на заняттях, які мають назву „головний урок”, вивчається один і той же предмет, що складає певний навчальний цикл, значний за обсягом навчальний матеріал. По закінченню однієї “епохи” починається інша, і так кілька разів на рік „епохи” змінюють одна одну.

Епохальна організація навчання будується також на основі узагальнюючих міжпредметних ідей та більш широких проблемних взаємозв’язків. Тісна взаємодія різних галузей викладання, інтегрування близьких за змістом навчальних предметів не лише дозволяють ущільнити процес навчання, але й надають можливість дитині пережити світ не розірваним на окремі знання, а як цілісний космос;

- тижневого та денного, які визначаються розкладом занять та передбачають проведення на початку шкільного дня „головного уроку” з когнітивного предмету, що вимагає глибокого осмислення, розуміння й інтелектуального напруження. Після „головного уроку” проводяться заняття з предметів, опанування якими вимагає постійного ритмічного повторення (іноземні мови, предмети естетичного циклу); наприкінці навчального дня – з предметів практичної спрямованості (ремесла, художня праця тощо). Така організація навчально-виховного процесу сприяє найбільш повному залученню учнів до процесу навчання, вияву їхньої активності й самостійності на уроках, усебічному розвитку школярів, оскільки відповідає природному денному ритму, необхідному для подальшого становлення особистості;

- урочного, який забезпечується наявністю трьох основних складників (ритмічного, основного й заключного) та постійною зміною видів діяльності.

Використання ритмічної організації навчання як засобу раціональної організації педагогічного процесу передбачає розробку системи завдань і вправ, спрямованих на розширення й урізноманітнення навчальної діяльності та вимагає дотримання такої основної структури уроку:

• ритмічної частини, що спрямована на активізацію й підготовку школярів до активного засвоєння знань і здійснюється через виконання учнями рухових вправ, пісень, віршів, пальчикових ігор, ритмічних лічилок тощо;

• основної частини, яка має на меті повторення й відпрацювання на практиці раніше вивченого та ознайомлення з новим матеріалом. Особливого значення надається врахуванню здатності учнів концентрувати увагу протягом незначного часу, що реалізується чергуванням завдань, спрямованих на активне сприймання, осмислення й запам’ятовування навчального матеріалу (своєрідна фаза „вдиху”), та завдань, що сприяють розслабленню учнів і супроводжуються відтворенням ними побаченого й почутого від учителя (фаза „видиху”). Використання різноманітних вправ, ігор, цікавих завдань (кросвордів, загадок, головоломок, прислів’їв, приказок тощо) позитивно впливає на підвищення працездатності учнів і стимулює їхню активну навчально-пізнавальну діяльність;

• заключної частини, покликаної привести пробуджені під час заняття процеси до врівноваженого стану, підготувати учнів для подальшої навчальної роботи, здійснюваної через розповідь учителя невеликої історії морально-повчального змісту.

Як свідчить досвід вальдорфської школи, ритмізація навчального процесу як „душевно-економічне навчання” (Р.Штайнер) забезпечує рівномірне навантаження на розумову й емоційно-вольову сфери, запобігання стомлення, збереження й нарощування фізичних і душевно-духовних сил дитини, сприяє тим самим зростанню пізнавального потенціалу особистості та якісному засвоєнню змісту освіти. Ритмічна організація процесу навчання завдяки своїй орієнтації на ритми життя та особливості школяра сприяє підвищенню інтересу учнів до освоєння нового, стимулює їхню пізнавальну активність і власну творчу діяльність.

Література:

1. Вальдорфская педагогика: Антология / [А.Пинский, В.Загвоздкин, С.Ловягин]; под ред. А.Пинского. – М.: Просвещение, 2003. – 494 с.

2. Ионова Е. Вальдорфская педагогика: теоретико-методологические аспекты / Е.Ионова. – Х.: «Бизнес Информ», 1997. – 300 с.

3. Іонова О. Науково-педагогічні основи навчально-виховного процесу в сучасній школі за ідеями вальдорфської педагогіки: дис…доктора пед. наук: 13.00.01 / Іонова Олена Миколаївна. – Х., 2000. – 400 с.

4. Штокмайер К., Штейнер Р. Материалы к учебным программам вальдорфских школ: Пер. с нем. – М.: Парсифаль, 1995. – 416 с.