Тієкура Ів

National polytechnique – HB (Republique de Cote – d’Ivoire)

К. е. н. Акєнтьєва О. Б.

Донецький державний університет управління

НОВА ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ ТА МОДЕЛІ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ВУЗІВ

Наукову основу педагогічної теорії та практики становлять наукові знання про об’єктивні закони і закономірності, які діють в педагогічному процесі. Історично склалося так, що вища освіта в Франції висуває на передній план процес викладання − осягнення знань, а не процес передачі знань як в Україні. Зміна ситуації, коли в центрі навчального процесу стає студент, а не викладач, вимагатиме зміни критеріїв академічного просування, інструментів оцінювання студентської діяльності, типу взаємостосунків “викладач − студент”, а також зміни типового досвіду аудиторної роботи, застосування нових методів науково-педагогічних досліджень. Існуюча традиційна система лекційно-семінарських занять в Україні не відповідає сучасним потребам удосконалення вузівської освіти та є застарілою формою роботи викладача зі студентами. Традиційна модель освіти, яка зберігає практично монопольні позиції в сучасній вищій школі Україні, відчужує і викладача, і студента як від предмету вивчення, так і від цінності навчання, що призводить до зниження навчальної мотивації та негативно позначається на результатах освітньої діяльності. Такий підхід у системі вищої освіти має величезні негативні наслідки для особистості як викладача, так і студента. Доречним у цьому плані для України може стати використання прогресивного досвіду Франції щодо партнерської моделі педагогіки та запровадження ефективних програм освітньої діяльності, які передбачають можливість надання студентами права вибору різноманітних курсів, дисциплін і викладачів, що розширює самоврядні засади у вищій школі на всіх рівнях.

Слід зазначити, що за своєю суттю модель вузівської освіти в Франції є в більшій мірі зорієнтованою на інтереси особистості, а не системи. У цьому зв’язку певний акцент необхідно зробити на ролі індивідуальної роботи студентів як надзвичайно важливої складової навчального процесу, яка є домінантною в системі вищої освіти Франції. Окрім цього, для університетів Франції характерним є кардинально інший стиль викладання дисциплін, який базується на широкому використанні активних методів навчання, таких, як рольові ігри, групові дискусії, робота в команді над проектом, написання письмових робіт творчого характеру тощо. Цей стиль викладання знаходить своє дзеркальне відображення у стилі навчальної діяльності студентів Національного політехнічного інституту ім. Філіса Селіса, який відзначається більшою активністю, самостійністю в процесі оволодіння знаннями та, водночас, більшою відповідальністю самих студентів за результати власної навчальної діяльності (кураторів у вузі не має). Місія цього вузу полягає в тому, щоб створювати “навчальну ситуацію” й “навчальне середовище”, досягти того, щоб студенти відкривали та конструювали знання, і дозволити різним групам студентів досягти успіху. В Національному політехнічному інституті ім. Філіса Селіса (Republique de Cote – d’Ivoire) інтерактивні методи навчання (підхід наукової педагогічної школи Франції) це необхідна вимога й очевидна потреба в умовах сьогодення.

Дослідження особистісно-орієнтованих педагогічних технологій дозволяє виділити такі її сутнісні ознаки як: навчання і виховання особистості з максимально можливою індивідуалізацією, створенням умов для саморозвитку і самонавчання, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей. Слід відзначити, що такий тип навчання студентів ґрунтується на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху. Під методами науково-педагогічних досліджень розуміємо шляхи, способи досягнення мети наукових досліджень в педагогіці. Володіти методами науково-педагогічних досліджень викладачу необхідно для аналізу діяльності своєї власної та студентів. Студентам ці знання та уміння необхідні для підготовки до семінарів, практичних занять та іспитів, для написання рефератів, для участі в роботі студентських наукових товариств.

В теорії педагогіки методи науково-педагогічних досліджень поділяють на три групи: (1) емпіричні (методи спостереження, опитування, узагальнення, незалежних характеристик, експерименту, тестування, рейтингу), (2) теоретичні (метод конкретно-історичного аналізу, метод сходження від абстрактного до конкретного, метод моделювання і монографічний метод); та (3) статистично-математичні (рангування та кореляція).

Оцінювання роботи студентів в Національному політехнічному інституті ім. Філіса Селіса, в основному, відбувається через систему різних тестів, що є ознакою прозорості в процесі оцінювання.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновки та пропозиції: 1. В умовах сьогодення становлення національних систем вищої освіти Франції та України у контексті загальних тенденцій цивілізованого розвитку серед педагогічних засад вузівської освіти оптимальною є педагогіка партнерства викладача й студента. 2. Модель вузівської освіти Франції є більш інтерактивною, побудованою на активній взаємодії викладача і студентів. Спрямованість вузівського виховання полягає в одночасному здійсненні освітньої діяльності з орієнтацією на майбутню професію, виховання та сприяння розвитку особистості студента. Це робить необхідним зміну методів науково-педагогічних досліджень (запровадження активних і нетрадиційних методів) і технологій навчання та виховання, індивідуалізацію навчання, виявлення та перевірку студентами власних цінностей. 3. Наші пропозиції щодо розвитку існуючої системи вищої освіти в Україні: (1) перехід вітчизняної системи вищої освіти на нову філософію освіти та нову модель педагогічної діяльності й відновлення цілісності вищої освіти; (2) використання окремих новітніх освітніх методик, зокрема заміна моделі “парадигми викладання”, яка полягає в читанні лекцій на модель “парадигми навчання” − розробка та реалізація командної гри; (3) застосування новітніх особистісно-орієнтованих педагогічних технологій; (4) створення в вузах сприятливих умов для навчання студентів, щоб вони розуміли широкий контекст отриманих знань.