Христя О.В.

Кафедра українознавства

Придніпровської державної академії будівництва та архітектури

(Україна, м. Дніпропетровськ)

Етнолінгвістичні студії на тлі глобалізаційних процесів

Соціально-політичні зрушення ХХ століття, технологічні та ідеологічні революції та експерименти, глобалізаційні процеси визначають коло проблем, що постали перед світовою спільнотою. Суспільство невпинно і бурхливо розвивається, і нові історичні обставини спонукають людство до активного пошуку відповідної «концепції буття».

Ціннісний плюралізм сучасності пропонує людині строкатий набір найрізноманітніших шляхів та методів самоідентифікації та самореалізації. Отже, для творця техногенної цивілізації, представника високорозвиненого інформаційного суспільства як і раніше однією з найважливіших проблем залишається проблема вибору пріоритетів та його реалізації в усіх сферах діяльності особистості. При цьому варто пам’ятати, що у царині духовного життя людини не менш важливим, ніж напрямок руху, є точка відліку. Результати досліджень сучасної антропоцентричної філософії свідчать про те, що національна дезорієнтація негативно впливає на індивіда.

При створенні нової світоглядної парадигми необхідним етапом як для кожного члена суспільства, так і для людського співтовариства у планетарному масштабі є осмислення сутності й змісту загальнолюдських цінностей через призму національного культурного досвіду. Творче засвоєння здобутків інших культур можливе лише при наявності чіткої ціннісної системи координат, тому збереження та увиразнення національних культурних особливостей є умовою для повноцінного і продуктивного діалогу культур.

За часів декларованого в СРСР на державному рівні й активно вирощуваного з використанням усіх можливих засобів інтернаціоналізму не один народ зазнав значних матеріальних і , що страшніше, духовних втрат. Тому перед сучасним українцем постає необхідність відновлення втрачених ланок національної історії, збереження й подальшого свідомого примноження культурних надбань народу. Лише за умови увиразнення національної первини як важливого складника у структурі особистості можливе ефективне засвоєння людиною духовного досвіду, що протягом тривалого часу відшліфовувався й вигострювався.

У цьому аспекті лінгвокультурологічні дослідження набувають усе більшої ваги, адже етнолінгвістика розглядає мовну одиницю не лише як елемент мовної системи, а передусім як важливий компонент буття етносу. Для етнолінгвістики слово є одночасно продуктом соціальної та духовної діяльності спільноти й вагомим чинником, який певною мірою визначає й спрямовує її подальший розвиток, творить і відображає ментальну реальність етносу. Розшифрування мовно-генетичного коду культури дає ключ для якомога повнішого розуміння психології народу, створює можливість у найкращий спосіб вирішувати певні непорозуміння, що неодмінно виникають при постійній полікультурній взаємодії.

В означених умовах лінгвокультурологічні студії набувають усе більшої ваги, адже «предметом досліджень етнолінгвіста є не фізичний світ, а суспільна реальність чи, згідно з когнітивним підходом, ментальна реальність предмета культури»[1].

Одним з пріоритетних напрямків етнолінгвістики є «вивчення принципів вербалізації ментальних одиниць – концептів… з метою виявлення культурно значимої інформації і культурно значимих концептів певної мови, що у результаті повинно привести до вичерпного опису мовної картини світу та її специфіки»[1].

Багатий матеріал для концептологічних лінгвокультурологічних досліджень надають перемії (прислів’я та приказки). Вони є своєрідним жанром фольклору: глибоке філософське узагальнення багатовікового досвіду народного життя зафіксовано у коротких влучних висловах. Тематичний спектр паремій охоплює всі сфери буття етносу.

Систематичні лінгвістичні дослідження українського прислів’я розпочато ще в ІІ половині ХІХ ст., але цей жанр українського фольклору й сьогодні надає дослідникам великий простір для наукових пошуків, адже паремії є утворенням багатогранним і багаторівневим.

Таким чином, опис та аналіз мовної картини світу шляхом виділення й дослідження культурно значимих концептів дозволять визначити перспективи гармонійного розвитку кожного етносу, а також окреслити необхідні умови та ефективні методи міжнаціональної інтеграції.

Література

1. Левченко О. Лінгвокультурологія та її термінна система // Вісник Львівського національного університету, № 490, 2003. – Режим доступу: http://www.lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk490/TK_wisnyk490_lewchenko.htm