Амеліна С.М.
Дніпропетровський державний
аграрний університет
Щодо проблеми культури мови майбутніх аграріїв
Сьогодення зумовлює орієнтацію професійної освіти перед
усім на очікування потенційних працедавців від майбутніх фахівців.
Фірми і підприємства-працедавці, за
даними опитувань, проведених компанією Graduate серед менеджерів по персоналу 200 компаній, висувають до випускників ВНЗ
наступні вимоги: знання ПК; аналітичне мислення; володіння іноземною (переважно
англійською) мовою; корпоративність, уміння працювати у колективі;
комунікативні навички; орієнтованість на кар’єру; досвід роботи; володіння
другою іноземною мовою.
Як видно з результатів цього опитування, ринок праці
потребує фахівців з високим рівнем культури спілкування, а саме культури мови і
культури діалогу, адже й уміння працювати у колективі, і володіння
комунікативними навичками, і знання іноземних мов, і робота з персональним
комп’ютером – все це належить до вказаних аспектів культури.
Згадане вище опитування виявило і недоліки підготовки
молодих фахівців у ВНЗ, серед яких переважають: слабка загальна підготовка;
погане знання іноземних мов; слабкі уявлення про бізнес-середовище;
«відірваність» знань від реальності; недостатнє володіння комунікативними
навичками.
Розглядаючи найважливіші з точки зору працедавців вади
результатів вузівського процесу підготовки спеціалістів, бачимо, що одним із
шляхів їх подолання може бути поширення використання діалогічних методів
навчання, розвиток культури мови у ВНЗ, наближення за допомогою діалогу процесу
оволодіння знаннями, уміннями і навичками до реального світу праці і невід’ємно
пов’язане з усіма цими заходами підвищення рівня культури професійного
спілкування.
Сучасні
молоді фахівці повинні не лише володіти певними професійними знаннями та навичками,
але й вміти чітко, правильно і грамотно висловлювати свої думки, спілкуватися з
різними людьми і у різних ситуаціях, тобто мати відповідний рівень
мовно-мовленнєвої культури. Про вміння сприймати справжні культурні цінності,
опанування культурною спадщиною та комунікативну функцію культури йшлося на II-му Всеукраїнському
з’їзді освітян. Адже “культура мови – це
не лише філологічна, а й соціальна проблема: вона в той чи інший спосіб
пов’язана з найрізноманітнішими видами комунікації в сучасному світі” [2, с.4]. У нинішній період соціальної напруженості у
суспільстві необхідно зберігати ті цінності, які формують у майбутніх фахівців
гуманістичне ставлення до навколишньої реальності. Має рацію Н.Д. Бабич,
зазначаючи, що “у наш час, як і колись, убогість мови означає убогість думки.
То ж чи може допустити людина негуманітарної спеціальності, щоб мова її
наукових праць, службових діалогів, виступів перед колективом була
одноманітною, недостатньо грамотною, емоційно безбарвною?” [1, с.41].
У роботі над формуванням та розвитком
мовно-мовленнєвої культури потрібно перш за все
визначити, в чому полягають особливості мовленнєвого досвіду вчорашніх
школярів, які стали студентами аграрних ВНЗ.
На жаль, доводиться
констатувати, що випускники сільських шкіл відзначаються наявністю у їхньому
мовленнєвому досвіді володіння та активного використання «суржику» – того варіанту розмовної мови, що склався в
умовах взаємовпливу та взаємопроникнення української і російської мов і є
характерним для населення, яке проживає у східній і південній частині України. Звичність говоріння «суржиком» у повсякденному
спілкуванні – у родині, з друзями і знайомими – призводить до того, що він
починає проникати і у навчальне спілкування, адже студенти вважають це
природним.
Крім того, для
мовлення студентів аграрних ВНЗ характерна наявність великої кількості
„русизмів” і кальок з російської мови. Їх спілкування, як усне, так і писемне,
засмічене такою лексикою. Це ускладнює слухання і розуміння висловлених ними
думок. Так, часто зустрічаються наступні слова і вирази: согласно наказу
(замість: згідно з наказом), виключення з правил (вийняток з правил), справка
(довідка), заключення договору (укладання договору) тощо.
Розширення сфери спілкування і кількості контактів фахівців аграрного сектора
вступає у суперечність з домінуючою орієнтацією аграрних
ВНЗ на фахову підготовку майбутніх спеціалістів і нехтуванням гуманітарним
циклом їх підготовки. Традиційно професії аграрної сфери відносились
вченими до системи «людина-природа». Проте сьогодні уже виникають сумніви у
вірності однозначності цієї класифікації, тому що спрямованість діяльності
багатьох фахівців аграрного сектора стрімко змінюється, частково входячи до
динамічної системи «людина-людина». Крім того, фермери поруч з базовою професією
повинні виконувати і безліч інших функцій – управління, менеджменту,
маркетингу, суттєвим складником яких є діалогічне спілкування. Підтвердженням
цього став той факт, що досить велика кількість старшокурсників, магістрантів і
випускників аграрних ВНЗ намагаються набути другої
спеціальності, найпопулярнішою з яких є менеджмент.
Вивчення питання підготовки майбутніх фахівців показало,
що здійснити підготовку компетентних і конкурентоспроможних спеціалістів на
рівні міжнародних вимог неможливо вирішити без формування у них культури мови і
професійного спілкування.
Література
1.
Бабич Н.Д. / Н.Д. Бабич / Основи культури
мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.
2. Кремень В.Г. / В.Г. Кремень/
Філософія освіти ХХІ століття // Вища школа. – 2002. - № 1. – С. 35-41.