Філологічні науки/1. Методика викладання мови і літератури

Зелінська О. В.

Керченський економіко-гуманітарний інститут

Види переказів та методика їх проведення

У загальній системі творчих робіт переказ посідає про­міжне місце серед різних видів творчих вправ і власне творчих робіт. Творчий елемент у переказах незначний, оскільки самостійність учня в них обмежена. Проте поруч з іншими видами самостійних робіт переказ — необхідний етап, який учні повинні пройти, перш ніж приступити до написання твору. Переказ розвиває в учнів ло­гічне мислення; уточнює і розширює словниковий запас, активізує його; сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує в учнів певні думки, викликає відповідні настрої, почуття, розширює їхні знання про навколишній світ.

У загальноосвітніх школах застосовують різні види усних та письмових переказів. В основу їх класифікації вчені поклали чотири провідні ознаки: а) характер текстового матеріалу;  б) спосіб передачі змісту; в) мету переказу; г) місце виконання.

За типом мовлення (характером текстового матеріалу) перекази можуть виступати у вигляді розповідей, описів, роздумів.

Перекази-розповіді — це перекази, в яких описано одну або кілька подій. Для розповідей характерна часова логічна послідовність викладу явищ. Діти без особливих труднощів засвоюють і відтворюють зміст оповідань.

Перекази-описи — це перекази, в яких викладено зовнішню характеристику одного чи кількох предметів. Між окремими частинами в описі наявні просторові зв’язки, які сприймаються і засвоюються учнями з більшими зусиллями, ніж часові.

Перекази-роздуми — це перекази міркувань щодо подій, явищ, предметів. Вони не тільки сприяють розвиткові мови, а й дають учням можливість проявити самостійність, до­помагають учителеві з'ясувати, що цікавить та хвилює уч­нів у тому чи іншому уривку, якими людськими якостями вони бажають оволодіти.

Залежно від того, як опрацьовується учнями зміст і виклад тексту, перекази бувають: докладні (детальні), стислі, вибіркові, творчі, перекази-переклади.

Докладні перекази ставлять своєю метою пере­давати зміст оповідання, уривка чи епізоду повністю (без пропуску окремих деталей), послідовно (не порушуючи порядку дій) і правильно (точно називаючи імена, факти, окремі назви). Цей вид переказів привчає учнів уважно слухати текст, намагатися запам'ятати деталі, назви, чітко уяснити всі місця твору. Для детальних переказів добирають оповідання або окремі епізоди з творів, які носять закінчений характер.

Завдання стислого переказу — навчити учнів ви­словлювати свої думки та почуття стисло і чітко. Відомо, що передача основи твору, його сюжетного стержня вимагає значно більших зусиль, ніж детальна роз­повідь тексту. Перед початком роботи над переказом учитель попереджає учнів, що уривок треба переказувати стисло, а цього можна досягти, коли зупи­нитися лише на головному: деякі деталі узагальнити, діа­логи передати у формі розповіді від третьої особи. Під час виконання такого переказу учні вдаються до аналізу, об­мірковують, з'ясовують, що головне в тексті, а що друго­рядне. Така робота розвиває логічне мислення, прищеп­лює навички стислої виразної мови,   виробляє  вміння узагальнити матеріал.

Головна мета вибіркового переказу — навчити учнів відбирати з тексту найістотніше з того чи іншого пи­тання. Це значно складніший вид роботи, ніж написання стислого переказу. Стислий переказ вимагає вміння стисло передати зміст твору, а вибірковий — лише те, що стосу­ється певної особи, події тощо. Працюючи над таким ви­дом переказу, спочатку учні колективно вибирають найголовніше. Після вступної бесіди висловлюються з приводу того, що слід вносити до переказу, а що залишити поза увагою. Коли учні натренуються виконувати в класі цей вид роботи, тоді можна давати подібні завдання для домашньої роботи.

Серед різних видів переказів, що найближче стоять до творів і значно сприяють розвиткові розумової активності учнів, самостійності виконання завдань, свідомому підхо­дові до розв'язання їх, провідне місце займають творчі перекази (тобто у текст вносяться певні зміни щодо вживання окре­мих граматичних форм, конструкцій та викладу змісту). Найчастіше даються такі завдання: 1. Переказати текст, змінивши особу. Якщо в тексті розповідь ведеться від першої особи, пропонується передати її від третьої, ставлячи   розповідачем одну з дійових осіб. 2. Написати переказ тексту, змінюючи  послідовність передачі окремих епізодів (наприклад, поставити на по­чаток найцікавіший епізод). 3.  Поширити текст оповідання, доповнюючи початок і вводячи новий епізод, додаючи своє закінчення. 4. Замінити одні синтаксичні конструкції іншими. Як­що в тексті є пряма мова, пропонується написати переказ цього тексту з перетворенням  прямої  мови на непряму. 5. Замінити  певні  слова  і  словосполучення  синоніміч­ними. 6. Ввести в текст ті чи інші порівняння, метафори, епі­тети, прислів'я, крилаті вирази, цитати. 7. Змінити літературно-художню  форму  тексту. Для такого переказу береться сюжетний вірш або байка і пропонується викласти зміст у прозовій формі. 8. Переказати зміст тексту, перенісши події в іншу епо­ху,  відповідно  змінивши розвиток сюжету, дійові особи. 9. Переказати оповідання з висловленням своїх мірку­вань, критичної оцінки до змальованого в тексті тощо.

Одним з ефективних засобів збагачення лексики учнів, піднесення їхньої мовностилістичної вправності є перекази-переклади. Цінність такого виду роботи поля­гає в тому, що учні в процесі виконання її виявляють не тільки розуміння тексту, а і вміння передавати основний зміст у формі перекладу з російської мови на українську. Учні свідомо підходять до виділення в тексті головних епізодів, самостійно добирають слова, словосполучення, ви­рази. Як і при інших переказах, під час підготовки до написання переказу-перекладу проводиться підготовча робо­та: детальний аналіз тексту, бесіда за змістом прочитаного, словникова робота, складання плану, усне переказування змісту оповідання за складним планом.

Важливе значення має добір текстів для переказів. Тек­сти слід брати з творів художньої літератури, дитячих га­зет та журналів. Це можуть бути цікаві й доступні за зміс­том оповідання або цілісні уривки, сюжетні вірші, байки, нариси, в яких відбиваються події суспільного життя, приклади героїчної поведінки, цікаві подорожі, життя природи тощо.

В останні роки досить великого поширення в практиці роботи вчителів набуло написання переказу за змістом кі­нофільму, мультфільму, телепередачі. Такий вид роботи є досить ці­кавим для дітей і в той же час корисним у виховному та освітньому значеннях. Подібні перекази доцільно писати через день-два після перегляду кінофільму (спектаклю). Це дає учням можливість зосередитись, пригадати зміст баченого. Перед учнями ставиться завдання описати не тільки те, що легко запам'яталось, але намагатися відновити в пам'яті окремі факти, епізоди, події тощо. Для цьо­го вчителю необхідно самому попередньо переглянути фільм, врахувати, як розкривається основна ідея його, на що необхідно звернути увагу учнів. Після цього слід ви­значити мету і тему переказу. До перегляду кінофільму, не розкриваючи його змісту, учитель вказує тему, якщо необхідно, ідею, скеровує увагу учнів на позитивні момен­ти, тобто готує школярів до правильного сприймання зміс­ту кінофільму.

За метою та методикою проведення перекази поділяють­ся на навчальні та контрольні. Мета навчальних — при­щепити учням уміння виконувати той чи інший вид пе­реказів, мета контрольних — перевірити, як учні оволоділи навичками письмового викладу прослуханого тексту.

Залежно від виду переказу в проведенні кожного уроку є, звичайно, свої особливості. Проте для навчальних пе­реказів можна намітити такі основні етапи: вступна бесіда; читання тексту; бесіда за змістом прочитаного та словниково-фразеологічна робота; робота над планом; усне переказування прочитаного; написання переказу в чорновому варіанті; переписування переказу начисто; перевірка робіт учителем; аналіз переказів.

Викладаючи зміст прослуханого твору чи уривка, учні повинні добирати відповідні слова, звороти, повно і чітко передавати чужу думку. З метою попередження орфогра­фічних та стилістичних помилок, виходячи із завдань навчального переказу, учитель визначає, якими довідниками та посібниками учні можуть користуватись. Для кращого написання переказу доцільно радити школярам писати свою роботу спочатку на чернетці. Це дає можливість пе­реконатись, чи повно викладено зміст, чи не пропущено щось істотне, важливе для розуміння всього твору, уривка, чи наявний зв'язок між окремими частинами. Чернетка допомагає також з'ясувати, чи дотримано послідовності відповідно до складеного плану у висловленні думок і подій. Коли переказ написано на чернетці та уважно перевірено, учні переписують текст начисто.

Після уроків учитель перевіряє учнівські перекази і на­ступний урок присвячує аналізу та доопрацюванню учня­ми своїх переказів.

Оскільки на проведення навчальних переказів відво­диться два уроки, доцільно підготовчу роботу провести на одному уроці, щоб другий урок повністю залишився для оформлення переказу.

Методика проведення навчальних переказів значною мі­рою залежить від ступеня підготовки учнів, вибору тексту та виду переказу. Враховуючи, що вся підготовча робота під час виконання навчальних переказів ведеться колек­тивно при активній допомозі вчителя, для написання їх беруться теми і тексти важчі, ніж для контрольних, які виконуються кожним учнем індивідуально.

Контрольні перекази, як правило, проводяться так: після невеличкої вступної бесіди читається текст пе­реказу; пояснюються і виписуються на дошці нові і малові­домі слова; проводиться робота над планом;  повторне читання тексту в цілому; написання учнями переказу.

Отже, переказ як вид письмової роботи — надійний засіб роз­витку логічного мислення, піднесення грамотності учнів і необхідний етап, який повинні діти пройти, перш ніж приступити до написання власне творчої роботи.