Филологические науки 5.Актуальные проблемы перевода.

викладач Шапочка К.А.

студентка VI курса Бондаренко А.Ю.

Миколаївський державний університет імені В.О.Сухомлинського, Україна

До питання перекладу поетичного твору.

Мистецтво поетичного перекладу знаходиться у владі двох суперечливих тенденцій: з одного боку перекладні вірші повинні справляти на читача безпосереднє емоційне враження, а з іншого, вони повинні вносити в літературу щось нове, збагачувати читачів невідомими до того часу поетичними образами, ритмами, строфами. У першому випадку вони покликані пристосувати чуже мистецтво до сприйняття вітчизняного читача, у другому – розкрити перед читачем різноманітність мистецтва, показати йому красу відмінних національних форм, історичних нашарувань, індивідуальних творчих систем. Як зазначає Левик В., переклад повинен звучати як оригінальні вірші і це один з елементів точності чи вірності. Але через призму приймаючої мови повинні чітко відчуватись національний дух та національна форма оригіналу, а також індивідуальний стиль поета [1, c.376].

Переклад творів художньої літератури – один з важливих засобів збагачення скарбниці національних літератур. Вивчення своєрідних рис перекладацької майстерності дає цінний матеріал для усвідомлення закономірностей становлення стилю письменника, жанрових і стильових модифікацій у творчості поетів. Прозаїків та драматургів.

З огляду на історичні обставини, український художній та поетичний переклад ХІХ-ХХ ст. посів центральне місце в літературній полісистемі, виступивши адекватною компенсацією оригінальної літератури й забезпечивши таким чином цілісність літературної полісистеми, що, у свою чергу, було і є необхідною передумовою збереження національної культури.

В даній роботі здійснено порівняльний аналіз вірша Едгара По "Annabel Lee" з перекладом Максима Стріхи.

Аналіз проведено на декількох рівнях – форми, змісту, стилю, а також внутрішнього та зовнішнього відтворення – з метою ілюстрації поняття перекладу-перекодування та підрядкового перекладу.

Лінгвістичні характеристики художньої прози розглянуто у працях відомих лінгвістів (англістів, русистів, україністів) та перекладознавців, таких як І.В. Арнольд, В.В. Коптілов, В.Н. Комісаров, А.В. Кухаренко, В.Б. Бурбело, В.С. Виноградова, Г. Гачечиладзе, Р.П. Зорівчак, Рецкер Я.И., М.О. Новикової, А.В. Федоров, Кадс О., Мейс Дж., Топер П. М., Еванс Д. та ін.

Окремої згадки вартий українського перекладацтва, до якого входять імена М. Рильського, М. Зерова, В. Коптілова, М. Стріхи, В. Кузьменка та багатьох інших.

Зв’язок кожної мови з певним лінгвокультурним простором, у якому функціонують особливі норми й традиції вживання мовних одиниць, призводить до того, що при відтворенні змісту іншомовного тексту перекладачі вдаються до різноманітних трансформацій, які спричиняють часткову або повну зміну структури речень тексту оригіналу.

Нами було проаналізовано поетичний твір Е.А.По та його переклад на рівні форми. Проводячи аналіз, ми дійшли висновку, що поняття перекодування, відтворення зовнішніх компонентів та один внутрішній компонент, а саме зміст окремих рядків (тип та вид рими) є тотожними. Також ми зробили висновок, що Корунець І.В. більш детально розглядає це явище в перекладі. Отже, попри розбіжності на рівні форми у двох представлених віршах, виявлено додержання форми оригіналу за параметрами кількості рядків, ритму, але не дотримана система римування. Використаний метр римування оригіналу – трьох- та чотирьохстопний анапест із ямбічними вкрапленнями. Використаний метр перекладу – трьох- та чотирьохстопні анапест та ямб. У силабо-тонічній системі анапест – стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу, ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі. Тип рими було змінено під час перекладу, але центром цієї рими виступає, як і в оригіналі, ім’я коханої дівчини – Аннабель Лі.

Під час аналізу поетичного твору Е.А.По та його перекладу на рівні змісту, виявлено досить точну передачу змісту твору, подібні стильові особливості перекладу та оригіналу. Зміна деяких слів вказує на намагання перекладача додержатися авторського метра, має цілком об’єктивний характер. Також такі зміни надали можливості перекладачу зберегти підвищений, романтичний стиль твору, який здатен справляти таке ж враження на читача, що й оригінал. Перша строфа відноситься до перекодування з елементами перестворення, друга та третя – перекодування, четверта, п’ята – перестворення, шоста – часткове перестворення у межах перекодування. Порівнюючи перестворення з внутрішнім відтворенням ми прийшли до висновку, що не всі компоненти внутрішнього відтворення знайшли своє відображення в класифікації Пермінової А.О. Наприклад, евфонія поетичних творів, яка є фактично тим компонентом внутрішньої поетичної матриці, який ніколи сповна не відтворюється у поетичному перекладі. А також перший компонент внутрішнього відтворення. Цей компонент використовується в аналізі на рівні форми.

Література:

1. Левик В.В. О точности и верности. // Перевод – средство взаимного сближения народов. М., 1987.

2. Микушевич В. К вопросу о романтическом переводе // Актуальные проблемы теории художественного перевода. М., 1967

3. Пермінова А.О. Перекодування при поетичному перекладі (на прикладі 19-го та 12-го сонета У. Шекспіра) // Матеріали V Всеукраїнської наукової конференції "Каразінські читання: Людина, мова, комунікація". – Харків: Вид-во ХНУ, 2005. – С. 144–145.

4. По Е.А. Аннабель Лі / Переклад М. Стріхи // Всесвіт. – 1998. – № 7. – С. 131–132.