Пистогов Євгеній,

студент V курсу юридичного факультету

Національного університету ДПС України

Правові аспекти співвідношення понять

«банківське регулювання» і «банківський нагляд»

На сьогодні в правовій і економічній науковій літературі відсутні єдині підходи до визначення понять «банківське регулювання» та «банківський нагляд». Саме тому необхідо систематизувати підходи до з’ясування сутності банківського регулювання і банківського нагляду і спробувати усунути розбіжності у трактуванні цих понять у національному законодавстві.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року №679-XIV під банківським регулюванням розуміється— одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідаьність за порушення банківського законодавства.

Таж стаття Закону України «Про НБУ» визначає банківський нагляд як систему контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпеченя дотриманння банками та іншими фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників. З цього визначенння цих понять можна зробити висновок, що банківський нагляд є частиною функції банківського регулюванння Національного банку .

Натомість у іншій статті Закону України «Про НБУ» понятття банківського регулювання і банківського нагляду розглядаються як єдина самостійна функція НБУ, яка складається з двох взаємозалежних і взаємодоповнювальних частин [1, ст.7].

У ст. 55 Закону України «Про НБУ» визначено, що НБУ здійснює функції і банківського регулювання і банківського нагляду, таким чином, виконує дві різні, а головне, окремі функції.

З наведених у законодавстві визначень понять «банківське регулювання» і «банківський нагляд» не можна однозначно визначитися у їх змісті і сутності.

Таким чином, очевидна суперечність, навіть колізійність у наведених у законодавстві підходах до розуміння сутності вищенаведених термінів.

Банківське регулювання з правової точки зору— це розробка і видання повноважними органами конкретних правил і інструкцій відповідно до законодавства, які сприяють зміцненню структури і банківської справи.

Банківський нагляд, за своєю суттю, передбачає функцію спостереження за належним виконанням регулюючих обмежень щодо банківської системи з боку органів регулювання. Банківський нагляд є складовою системи регулювання, яка виконує контролююючу функцію. Саме за допомогою нагляду можна визначити дійсний стан на грошово-кредитному ринку. Тому необхідно приділяти увагу саме процесу нагляду, бо від нього, наскільки точно він відображає дійсність, залежить грошово-кредитна політика та вибір методів та інструментів регулюванння грошово-кредитного ринку, а значить і банківської діяльності як об’єкта банківських правовідносин.

В науковій літературі існує три аспекти сутності нагляду [3, c.4-5]:

1) правовий нагляд; 2) ризик-орієнтовний нагляд; 3) змістовний нагляд.

З точки зору правового підходу «банківський нагляд»— це здійснюване спеціальним державним органом або органами постійне спостереження за діяльністю не підпорядкованих йому юридичних осіб (банків) з метою виявлення порушень банківського законодавства.

Сутність ризик-орієнтовного нагляду полягає у тому, що нагляд за банківською діяльністю, являє собою комплекс взаємопов’язаних дій, направлених на підтримку стабільності банківської системи, застереженння системних ризиків, а також захист інтересів вкладників і кредиторів.

Опосередковане положенння займає змістовне визначення, в якому розкриваються правові аспекти банківського нагляду і його управлінські цілі.

Таким чином, змістовне визначення понятття «банківський нагляд» можна з’ясувати як комплекс дій, що проводяться уповноваженим на те органом (НБУ) з отриманння необхідної інформації про фінансовий стан як конкретного банку, так і усієї банківської системи в цілому, а також перевірка додержання комерційцними банками законодавчих і нормативних актів та прийнятття відносно «порушників» адекватних засобів реагування.

Саме тому, не можна погодитись з ототожненням цих понять, адже:

1) банківське регулюванння— передбачає встановлення загальних правил, а нагляд забезпечує виконанння цих правил;

2) банківське регулюванння— передбачає, перш за все, ефективне управління усією банківською системою, а нагляд— спрямовує зусилля на покращення ситуації у конкретному банку;

3) банківське регулювання— не передбачає безпосереднього втручанння у справи комерційних банків, а нагляд якраз деталізує і систематизує методи впливу на них [2, c.187].

Отже, аналіз понять «банківське регулювання» і «банківський нагляд» свідчить, що ці терміни не тотожні, але вони є дуже взаємопов’язані і взаємодоповнювальні та потребують подальшого більш ретельного наукового дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності: Додаток до журналу «Вісник Національного банку України». – 2007. – № 11 (140). – С. 21-44.

2. Д’яконова І.І. До питання визначення понять «банківське регулювання» та «банківський нагляд» // Актуальні питання економіки. — 2008 р., №8 (86). — С. 187

3. Моргоев Б.Т. Проблемы асимметричного развития банковского регулирования и надзора в РФ// Финансы и кредит.—2007., №19 (259). –С. 4-5