Физическая культура и профессиональный спорт/

3. Спортивная медицина и реабилитация

Воробйов Олександр Олександрович

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Пропаганда фізичної активності як засіб профілактики артеріальної гіпертензії

Серед факторів, які сприяють збереженню та зміцненню потенціалу здоров'я, профілактиці серцево-судинних хвороб, найважливіша роль належить фізичній культурі.

Рух є однією з головних умов існування і прогресу тваринного світу. Хід еволюційного розвитку людини зумовив нормальне функціонування всіх її органів і систем в умовах високої рухової активності. Рух - природна потреба, яка закладена у кожному з нас. Не менше півмільйона років людина еволюціонує без змін у своїй генетичній програмі, хоча умови, в яких жили наші пращури і живемо ми, відрізняються, перш за все, об’ємом м'язової роботи. Ще у середині XIX століття зі всієї маси енергії, що виробляло і споживало людство, 96% належало мускульній силі людини та домашніх тварин і лише 4% - паровим машинам. Сьогодні мускульна сила виробляє менше 1 % енергії, а закріплена тисячоліттями у геномі норма енергетичних витрат залишилась давньою [3]. Умови змінилися, але, як і раніше, нормальне функціонування органів і систем організму людини розраховано на мускульну активність. Коли її не вистачає, природа цього не прощає: починають розвиватися хвороби, ведучим фактором для яких є гіподинамія, тобто обмеження внутрішньої детермінованої рухової активності. Тому сьогодні фізична праця, фізичні тренування, рухова фізична активність (РФА) є життєво необхідними [2, 4].

На жаль, життєвим кредо багатьох людей є «максимум комфорту при мінімумі зусиль». Такі люди вважають, що, відгороджуючись від зайвого кроку, вони зберігають своє здоров'я. Життя свідчить про протилежне: дефіцит руху, фізичних навантажень негативно впливає на всі органи і системи організму. Дослідження фізіологів дозволили сформулювати правило скелетної мускулатури, суть якого полягає у тому, що функціональний стан і резервні потужності органів і систем людини будь-якого віку залежать від рухової активності: чим вона вища (певна річ, у межах оптимуму), тим сильніше діють чинники, що збільшують функціональні можливості систем життєзабезпечення організму. Енерговитрати при м'язовій діяльності повертаються до людини з надлишком, який відображається в покращенні функцій організму, зокрема серцево-судинної та дихальної систем .

Серце людини у спокої при кожному скороченні виштовхує до аорти 60-70 мл крові (ударний об'єм). За 1 хвилину такої роботи об'єм крові, що викидається, складає близько 4 л (хвилинний об'єм). При повільному ходінні потреба м'язів, які працюють, у кисні та поживних речовинах збільшується у 2-3 рази і серце повинно виштовхнути протягом хвилини 8-12 л крові. При інтенсивному фізичному навантаженні, коли у роботу втягнута велика кількість м'язів (біг, підіймання по сходах, їзда на велосипеді, веслування тощо) серце повинно збільшити хвилинний об'єм крові у 5 і більше разів порівняно зі станом спокою. Це може бути досягнуто або за рахунок збільшення ударного об'єму і певного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) (треноване серце), або тільки за рахунок збільшення ЧСС до 150-180 і більше уд/хв. (нетреноване серце). Серце тренованої людини, працюючи у більш-менш повільному ритмі, встигає відпочивати і спроможне виконувати роботу протягом тривалого часу, і навпаки, нетреноване серце, працюючи практично без пауз, дуже швидко примушує людину припиняти фізичне навантаження [1].

Доведено, що під впливом РФА зменшується рівень артеріального тиску (AT) (на 3 мм рт. ст. у нормотоніків, 10-8 мм рт. ст. - у гіпертоніків), нормалізується вміст у крові холестерину, збільшується життєва ємність легень (ЖЄЛ), знижується сприйнятливість до емоційних стресів, підвищується обмін речовин, нормалізується вага тіла (ВТ), укріплюється скелетна мускулатура, підвищується настрій, розвивається почуття впевненості в собі і самоповаги. РФА - універсальний метод фізичного оздоровлення: вона автоматично забезпечує витрату зайвих калорій, сприяє зменшенню числа курців, гальмує прогресування атеросклерозу, гіпертонічної хвороби (ГХ) й допомагає їх зворотному розвитку.

Оприлюднення результатів цих досліджень і коментар вчених до них виявилися пусковим механізмом буму фізкультурного захоплення широких верств населення у розвинених країнах. Результати цього загальновідомі: середня тривалість життя збільшилась, а втрати робочого часу з приводу хвороб значно зменшились [4].

У нас існує думка, що представники із середніми за тяжкістю, тяжкими та дуже тяжкими умовами фізичної праці не мають потреби у додаткових фізичних тренуваннях у вільний від роботи час, бо вони достатньо фізично навантажені. Проте ЧСС у них протягом робочого часу не набуває величини, яка забезпечує оздоровчий, тренувальний ефект. Праця з вираженим силовим компонентом (шахтарі, докери, вантажники та інші подібні професії) не супроводжується роботою серця у тренувальному режимі і не тільки не поліпшує стан здоров'я, а, навпаки, сприяє розвитку захворювань і негативних процесів (атеросклерозу, надмірної ваги тіла тощо).

Сьогодні відомо, що оздоровчий і тренувальний ефект забезпечує лише РФА у вільний від роботи час з витратою енергії не менше 2000 ккал на тиждень (300 ккал на добу) [4].

З чого ж слід починати фізичні тренування? Які фізичні вправи можна і доцільно рекомендувати пацієнтам? Яка інтенсивність навантажень, регулярність тренувань, їх тривалість є найбільш оптимальними?

Щоб правильно відповісти на ці питання, потрібно, перш за все, визначити потенціал фізичного здоров’я (ПФЗ). По-друге, доцільно додержуватися наступних основних принципів:

- чим нижчий індивідуальний ПФЗ, тим більшою повинна бути кратність тренувань на тиждень, нижча їх інтенсивність, але більша тривалість за часом;

- фізичні навантаження слід збільшувати поступово і лише після того, як організм повністю адаптується з менш інтенсивними навантаженнями;

- самостійні фізичні тренування особам, які мають низьку фізичну підготовленість, слід починати з оздоровчого ходіння не рідше 3 – х разів на тиждень безперервною тривалістю не менше 15-30 хв. і з такою ЧСС, яка складає 60% від максимальної за віком.

Для розрахунку тренувальної ЧСС слід керуватися наступними даними:

Ч С С
Максимальна за віком	Тренувальна
	максимальна	мінімальна
Для осіб до 50 років
220 - вік	75 % від максимальної	60 % від максимальної
Для осіб від 50 років і старше, а також молодших з виявленою серцево-судинною патологією
180 – вік або 170 – ½ віку	75 % від максимальної	60 % від максимальної

Оптимальна тренувальна частота серцевих скорочень для осіб похилого віку (чоловіки 60 – 74 років, жінки 56 – 74 років), які не мають ознак серцево-судинних захворювань, визначається за такою методикою:

- визначити максимальну ЧСС шляхом віднімання кількості повних років від 220: макс. ЧСС = 220 - вік;

- визначити різницю між максимальною ЧСС та фактичною ЧСС у стані спокою: різниця ЧСС ( ЧСС різн.) = ЧСС макс. -ЧСС факт;

- розрахувати оптимальну тренувальну ЧСС (ЧСС опт.) за формулою: ЧСС опт. = ЧСС факт. + (ЧСС різн. : 2).

Наприклад, чоловік 70 років має ЧСС у спокої 60 уд/хв. Тоді його ЧСС макс. = 220 -70 = 150; ЧСС різн. = 150 - 60 = 90; ЧСС опт. = 60 +(90:2) = 105 [1].

Раціональна кратність фізичних тренувань для осіб зрілого віку, які мають низький або нижчий, ніж середній, рівні, ПФЗ становить не менше 5 разів на тиждень з тривалістю 40-60 хв.; для осіб з середнім рівнем ПФЗ - 3-4 рази на тиждень тривалістю 20-30 хв. Для підтримки високого і вищого, ніж середній, рівнів потенціалу фізичного здоров’я досить 2-3-х тренувань високої інтенсивності на тиждень.

Почуття легкої втоми у поєднанні з поліпшенням настрою (легкою ейфорією) після тренування свідчить, що вибір інтенсивності і тривалості тренувань є правильним.

З численних засобів фізичної культури найкращими є фізичні навантаження динамічного характеру, при яких у роботу втягнуті великі групи скелетних м'язів, з інтенсивністю, при якій ЧСС досягає оптимальних тренувальних значень. Оптимальними вважаються ходіння, оздоровчий біг, їзда на велосипеді, веслування, плавання, ритмічна гімнастика, швидкі танці, рухливі спортивні ігри тощо.

Необхідно, щоб пацієнти усвідомили, що рухова мускульна активність є могутнім засобом збереження та зміцнення здоров'я, фізіологічним засобом удосконалення регуляторних механізмів організму людини. За допомогою фізичних тренувань людина, незважаючи на вік чи недуги, спроможна підвищити свою життєздатність, покращити якість свого життя, сповільнити старіння організму. Перевагою фізичних тренувань є те, що за ними не треба стояти у черзі. Потрібні лише позитивний настрій, вольові зусилля та упевненість у їхній високій ефективності.

Література:

1. Артеріальна гіпертензія – медико-соціальна проблема: Медичний посібник Інституту кардіології ім. А.Д. Стражеска АМН України. – К., 2002. – 101 с.

2. Введение в теорию физической культуры: Учебное пособие для ИФК (Под общей редакцией Л.П. Матвеева). – М.: Физкультура и спорт, 1983. – 183 с.

3. Гончарук Е.И., Вороненко Ю.В., Марценяк Н.И. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения. – Киев, 1989. – 204 с.

4. Профілактика в первинних структурах охорони здоров’я: Посібник для поліпшення якості роботи / CINDI Україна. – К.: АТ «Книга», 1999. – 165 с.

П.І.Б. Воробйов Олександр Олександрович

Адреса: м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, буд. 11, кв.19

58032, Україна

Телефон: роб. (0372) 52-45-12

дом. (03722) 7-96-07; моб.  050 3746785

e-mail: sansanichacd@mail.ru.

Місце роботи, посада: завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, кандидат медичних наук, доцент, майстер спорту СРСР.