Проскуріна Н.М., к.е.н., доцент,

Іванова А.П.

Запорізький національний університет

Проблемні питання Обліку інтелектуального капіталу та шляхи їх вирішення

Формування інтелектуального капіталу підприємства є актуальною проблемою сьогодення внаслідок того, що він суттєво впливає на вартість підприємства та поступово стає одним з найважливіших критеріїв оцінки ефективності роботи суб’єкта господарювання. Однак, наразі, мають місце проблеми оцінки та вимірювання інтелектуального капіталу, в системі обліку підприємств. Бухгалтерський облік не може надати точної інформації про нематеріальні складові інтелектуального капіталу. У зв’язку з цим існує значна різниця між бухгалтерською оцінкою вартості підприємства та її ринковою вартістю. Тому удосконалення бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу є важливим методологічним питанням.

Більшість обліковців України стикаються з проблемами відсутності системи обліку об’єктів інтелектуального капіталу, системи інформації з цих питань. Таким чином, доцільним є звернення до визначення інтелектуального капіталу.

Згідно з нашим баченням, інтелектуальний капітал − невідчутні активи, які має в своєму розпорядженні компанія, що використовуються для генерування потоку доходів, та дозволяють їй створювати і утримувати конкурентні переваги; інтелектуальний капітал включає людський, структурний, споживчий капітали. Це визначення відрізняється тим, що інкорпорує всі невідчутні активи, що дозволяють компанії отримувати економічні переваги в порівнянні з іншими учасниками ринку, і, як наслідок, створювати додану вартість.

Існує необхідність відображення інтелектуального капіталу у фінансовій звітності, оскільки він суттєво впливає на вартість підприємства та поступово стає одним із найважливіших критеріїв оцінки ефективності роботи суб’єкта господарювання, впливає на прийняття рішень зовнішніми користувачами (інвесторами, кредиторами).

Еволюція правил бухгалтерського обліку і фінансової звітності привели до того, що в даний час Міжнародні стандарти фінансової звітності і Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України (далі П(С)БО) визнають багато елементів інтелектуального капіталу і допускають їх віддзеркалення у фінансовій звітності як нематеріальних активів. Однак незважаючи на те, що групи нематеріальних активів є складовими інтелектуального капіталу, вони не відображають повністю структурні елементи інтелектуального капіталу.

Суттєво обмежені вимоги українських П(С)БО до розкриття інформації про нематеріальні активи, що знижує інтерес підприємств до віддзеркалення інтелектуального капіталу у фінансовій і управлінській звітності, а отже створює істотний бар'єр введенню в господарський оборот об'єктів інтелектуальної капіталу, знижує інвестиційну привабливість і капіталізацію українських компаній.

Проблемною є оцінка об’єктів нематеріальних активів, що створені працівниками підприємства самостійно. Унікальні об’єкти нематеріальних активів часто не враховуються у балансі, або їх облікова вартість значно нижча від ринкової. Це призводить до заниження майнового стану підприємства. Причиною такої ситуації є відсутність стандартів оцінки вартості нематеріальних активів.

Наразі існує тенденція значного розриву між відображеною балансовою вартістю фірми і її ринковою ціною, що може бути обумовлено тим, що фірми не зацікавлені відображати всі активи в бухгалтерському балансі з ряду причин (наприклад, з метою зменшення бази оподаткування).

Окрім проблеми недопрацьованого законодавства України, велике значення мають труднощі бухгалтерського відображення, пов’язані з самою природою інтелектуального капіталу.

Так, оцінка результатів інвестицій в людський капітал потребує розробки складних систем розрахунків, в яких варто керуватися на опосередкованих якісних показниках, оскільки визначення їх у вартісному вимірі, є проблемним. Людський капітал не може відображатися у складі активів компанії в бухгалтерських звітах як самостійний фінансовий показник, так як невідділимий від конкретних фізичних осіб, і не є власністю компанії.

До складу структурного капіталу включають систематизовані знання, в тому числі ноу-хау, що, в принципі, відділяються від робітника і фірми. Отже, він відповідає загальноприйнятому поняттю "нематеріальні активи", що обліковується у складі майна фірми і відображається у бухгалтерській звітності.

Існують пропозиції щодо введення додаткових позабалансових рахунків для відображення окремих елементів інтелектуального капіталу. Однак, попри цінність даного підходу, існують деякі недоліки.

По-перше, щодо деяких елементів інтелектуального капіталу (наприклад, прихильність клієнтів, репутація торговельної марки тощо) існує непевність, чи належать вони цій юридичній особі. Тому, очевидно, їхній бухгалтерський облік буде або неможливим, або значно ускладненим і фрагментарним.

По-друге, витратна природа деяких елементів інтелектулаьного капіталу зумовлює необхідність відображення їх в пасиві як суму коштів, що інвестовані підприємством в інтелектуальну діяльність. Однак, сума інвестицій може не відповідати створеній користі, а отже, виникає невідповідність активу і пасиву.

На нашу думку, позабалансові рахунки можуть слугувати ефективним способом бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу при додатковому застосуванні Звіту про інтелектуальний капітал, які б розкривали реальний стан справ. Вони мають містити інформацію, що дала б змогу пояснити великий розрив (в десятки чи навіть сотні разів) між балансовою вартістю і ринковою капіталізацією фірми. Розмежування компонентів інтелектуального капіталу (людський, структурний, споживчий) також сприяє більш детальному аналізу і, як наслідок, більш глибокому розумінню інвестиційної привабливості фірми.