Пісна Ю.В., Писная Ю.В.

Pisnaya Y.V.,

Дніпропетровский національний

університет імені Олеся Гончара,

кафедра філософії, аспірантка

СУБКУЛЬТУРА ЕМО: СУТНІСТЬ ПІДЛІТКОВИХ САМОГУБСТВ

СУБКУЛЬТУРА ЭМО: СУЩНОСТЬ ПОДРОСТКОВЫХ САМОУБИЙСТВ

EMO SUBCULTURE: THE ESSENCE TEENAGE SUICIDES

Дана стаття присвячена проблемі підліткових самогубств, як наслідку впливу ідеології молодіжного руху «емо». Ключові слова: субкультура, підліток, суїцид, «емо».

Данная статья посвящена проблеме подростковых самоубийств, как следствие влияния идеологии молодежного движения «эмо». Ключевые слова: субкультура, подросток, суицид, «эмо».

This article deals with the problem of teenage suicides, as a consequence of the influence of the ideology of the youth movement "emo". Key words: subculture, teenage, suicide, "emo".

Самогубство, за статистикою, є третьою причиною дитячої смертності після онкозахворювань та травматизму. За 2010 рік в Україні покінчили з життям більш ніж 10 тисяч чоловік, 400 із яких – підлітки. Подібні факти вражають і не можуть залишати науковців, медиків, психологів, педагогів та жодну людину байдужими до проблеми.

Як назріле та актуальне питання, фахівці досліджують явище самогубства та намагаються дати відповіді про причини та мотиви подібних дій людини, а також про шляхи подолання проблеми. Складність феномена самогубства полягає перш за все у тому, що зрозуміти стан людини, яка скоїла суїцид – надзвичайно важко, оскільки кожний окремий випадок має власні індивідуальні особливості. Значні труднощі виникають при спробі пояснити причини підліткових самогубств. Вкрай складно зрозуміти сутність подібних дій у дітей. Проте якщо дитячі самогубства – це одиничні випадки, то підліткові суїциди є майже стандартним проявом девіантної поведінки, притаманної молодій людині у віці 10-15 років. Останнім часом у світі (і Україна не є винятком) набуває стрімкого розвитку та поширення серед молодіжних рухів – субкультура «емо». Переважним «контингентом» субкультури «емо» є саме підлітки 10-15 років, що мають характерні для даного руху і власного віку депресивні настрої, особливе, надзвичайно чуттєве світосприйняття та спроби виявити протест проти існуючих цінностей та норм моралі у оточуючому їх світі. Депресивний настрій та суїцидальні спроби для прихильників «емо» - руху є звичайним станом, майже нормою. Подібні факти не можуть не викликати занепокоєння та бажання дослідити, якою ж мірою дана субкультура є загрозою для суспільства, і особливо для молодого підростаючого покоління.

Мета статті – визначити роль впливу молодіжної субкультури «емо» на підлітка, як важливої складової серед причин пубертатних суїцидів. Мета досягається шляхом вирішення наступних завдань:

1. Визначити особливості психіки та світосприйняття підлітка.

2. Розкрити сутнісні аспекти субкультури «емо».

3. Проаналізувати вплив емо - ідеології на скоєння суїцидального акту підлітком.

Хронологічно підлітковий вік визначається від 10-11 до 14-15 років. Особливістю даного віку молодої людини є суттєві зміни, які охоплюють майже всі грані розвитку її організму: анатомо-фізіологічна перебудова, що супроводжується певною психологічною кризою. Активізація та складна взаємодія гормонів у організмі підлітка викликає інтенсивний фізичний та фізіологічний розвиток, що, у свою чергу, веде до певної непропорційності тіла. У такі періоди підлітки особливо відчувають власну незграбність та незручність, незадоволеність своєю зовнішністю. При цьому посилюється емоційна нестабільність, що супроводжує процес статевого дозрівання. На даному етапі розвитку соціум «вимагає» від підлітка переходу до самостійності та відповідальності. Важливою характеристикою підлітка є спрямованість на активне спілкування з однолітками. При цьому таке спілкування має на меті дві суперечливі потреби:

1. Належати до певної групи та не відрізнятися від «своїх».

2. Усвідомлювати себе індивідуальністю та відстоювати власні погляди.

Підліток є схильним до засвоєння певних групових норм, звичок, цінностей, йому притаманна потреба належності до групи, що є певним механізмом психологічного захисту (соціальна мімікрія).

Центральним для підлітка стає відчуття та усвідомлення себе дорослою людиною і, відповідно, претензія на рівноправ’я зі старшими. Відстоюючи власні «дорослі» позиції, підліток вступає у конфлікт, аби довести правильність власних поглядів. Все це супроводжується частою зміною настрою, неврівноваженістю та потребою у самоствердженні. При цьому підлітка супроводжує депресивний стан, викликаний незадоволенням власним «я». Депресія та трагічність власних переживань часто спрямовують підлітка на рішучі кроки – самогубство. З одного боку, до суїцидального акту призводить нерозуміння підлітком власної самоцінності, а з іншого – егоїзм.

Перераховані вище аспекти надзвичайно тісно сплітаються із основними світоглядними позиціями субкультури «емо», що так поширена та набуває розвитку серед підліткових груп. Назву субкультура «емо» бере від поняття «емоційний», що підкреслює особливе чуттєве світосприйняття прихильників даного руху. Субкультура «емо» є продуктом західної культури, що формувалася наприкінці 80-х років у Сполучених Штатах Америки.

Головне для прихильників субкультури «емо» - не приховувати власних емоцій та переживань, при цьому емоції є депресивними, що супроводжуються різкими змінами настрою та особливими почуттями власної нікчемності. Акцентується увага на власній персоні, що передбачає зниження інтересу до оточуючого світу, близьких людей та їх проблем, визначних подій тощо. Серед прихильників «емо» - руху міцно укорінена ідея суцільної несправедливості та зла у оточуючому їх світі, які не можливо подолати. Тому єдиним виходом із складної негативної ситуації для «емо» - підлітка є суїцид, оскільки навколишній світ, на думку прихильників руху, настільки є недовершеним, що жити в ньому не має сенсу. Як зазначає В. Козлов, що досліджував дану субкультуру - «по современному определению, эмо – во-первых, стиль музыки, в котором эмоции выражаются через личностные тексты, поведение музыкантов на сцене и экспрессивный, «на грани истерики» вокал. Во-вторых – имидж, мода и поведение, близкие этой музыке. В-третьих – состояние души тинейджера, наиболее чутко реагирующего на то, что происходит вокруг, ранимого и чувствительного, часто не находящего понимания ни среди сверстников, ни дома, в семье» [1, 4].

Ідеологічна складова даної субкультури побудована переважно на врахуванні тих психологічних особливостей та змін, що притаманні для підліткового віку. Справжній «емо» завжди перебуває у депресивному стані, що, між іншим, властиво людині у підлітковому віці. Стан суцільної меланхолії у буквальному сенсі поглинає «я» юнаків. Ще З. Фройд зазначав, що «меланхолія отличается глубокой страдальческой удрученностью, полным исчезновением интереса к внешнему миру, утратой способности любить, замедлением всяческой деятельности и ухудшением самочувствия, которое выражается в постоянных упреках и оскорблениях самому себе и ожиданки наказания, которое нарастает до полного бреда» [3, 230]. Часто саме такий стан депресивності та конфліктності штовхає підлітка на самогубство. Субкультура «емо» активно пропагує певну ненависть до власного «я», що значною мірою обґрунтовується фізичними та фізіологічними змінами в організмі та будові підлітка, а також певними естетичними ідеалами, що нав’язані ЗМІ. Так, сприйняття підлітком себе, як далекого від уявного ідеалу, формує відчуття власної нікчемності та невдоволеності собою. У зв’язку із цим «емо» - підлітки піддаються ризику нанести собі ушкодження чи скоїти суїцидальний акт, оскільки подібні дії не просто не забороняються, а навіть підтримуються даною субкультурою та пропагуються. Це пов’язано, у першу чергу, і з тим, що даному рухові притаманна романтизація смерті. Для підлітка самогубство виступає певним проміжним станом між складною життєвою ситуацією (проблемою) та її вирішенням, але не закінченням власного життя.

Звичайно ж, не можна цілком та повністю покладати відповідальність за кількісні показники підліткових самогубств на субкультуру «емо» та молодіжні рухи, подібні вищевказаній. Як зазначалося раніше, суїцидальна проблематика ускладнюється тим, що кожен окремий випадок є індивідуальним та особливим. Відповідно, підвести підліткові самогубства під єдиний знаменник негативного впливу субкультур подібних «емо» - руху, є помилковим. Проте, виключити дані чинники із розгляду причин підліткових самогубств також не є припустимим.

В.Козлов, аналізуючи субкультуру, зазначив важливу особливість: «Эмо-культура идеально подходит для людей депрессивных, пассивных, неуверенных в себе, не слишком сильных физически. Ясно, что таким быть можно и без всякой субкультуры, но одно дело – быть обычным «лузером», а совсем другое – сделать свое «лузерство» частью жизненной позиции, своей идеологией. Эмо-культура – подходящее место для искренних, чувствительных, скромных, интровертных тинейджеров. В ней они не только одеваются в соответствующем стиле и слушают эмо-группы, но и сами занимаются творчеством: рисуют, фотографируют, пишут стихи на темы депрессии, одиночества, непонимания со стороны окружающего мира – достаточно «вечные», в общем-то, темы» [1, 34].

Особливості підліткового періоду (депресивність, невдоволеність власною зовнішністю, конфліктність, особливе чуттєве сприйняття світу та стосунків) формують потреби у підлітка до пошуку духовно близького йому оточення та спілкування із людьми, що розділяють його інтереси. Конфліктність та непорозуміння підлітка поширюється на найближче оточення: батьків та вчителів. Тому, частіше всього, молода людина знаходить коло однодумців серед своїх однолітків. Ситуація ускладнюється коли однодумцями підлітка виявляються прихильники «емо» - руху, адже молода людина піддається руйнівному впливу депресивної ідеології. Нав’язування підліткам стану суцільного суму та безвихіддя, що характерно для «емо» - руху становить загрозу для підростаючого покоління.

Висновки: Вплив субкультури «емо» на підлітка є вкрай негативним явищем. Пропагування депресивного настрою та заохочення суїцидальних схильностей є руйнівним для формування адекватної, психічно-здорової особистості - молодого покоління. «Емо» - рух – це масова субкультура, що активно поширюється. Саме факт стрімкого розвитку «емо» - ідеології та масовості, є загрозою зростання кількісних показників самогубств серед підлітків.

Література:

1. Козлов В. Емо. – СПб.: Амфора. – 2007. – 392с.

2. Малкина – Пых И. Возрастные кризисы. – М.: Эксмо. – 2004.

3. Фрейд З. Печаль и меланхолия // Фрейд З. Интерес к психоанализу: Сборник. – Мн.: ООО «Попурри», 2004. – 592 с.