Секція: Економіка, 1. Банки і банківська система

Нефедьова Ю.В., науковий керівник

Кулинич І. Ю., Хуснутдинова Г.О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТУВАННЯ В БАНКІВСЬКУ СФЕРУ В ПЕРІОД ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Внаслідок економічної та фінансової кризи, яка має місце в Україні, діяльність комерційних банків у сфері кредитування має багато недоліків, у зв’язку з чим гальмується процес ринкових перетворень у сфері банківського інвестування. Недостатній рівень розвитку вітчизняного фондового ринку, який віддзеркалюється у відсутності або недосконалості нормативно-правової бази, що регулює відносини суб’єктів, діяльність інвесторів; нестабільності державної податкової політики, відсутності інструментів стимулювання процесів заощадження фінансових ресурсів та перетворення їх в інвестиції, призводить до того, що загальний обсяг фінансових ресурсів, які можуть бути запозичені суб’єктами господарювання для своєї діяльності та розвитку шляхом емісії цінних паперів дуже обмежені.

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому. Під час кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Впродовж останніх років, не дивлячись на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частка довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання всіх форм власності в спільному об'ємі кредитів в економіці країни. Великі кредитні ресурси банків зволікаються також на ринок облігацій внутрішньої державної позики, де відсотки привабливіші в порівнянні з кредитами для інвестиційних проектів.

На даний чам постає проблема залучення в українську економіку інвестицій, зокрема іноземних, що ставить перед вченими-економістами завдання розробки інвестиційних стратегій, зокрема стратегії реального інвестування, формування чіткої методики аналізу ефективності інвестування підприємств, вибору пріоритетних напрямів інвестування в галузі, розробки відповідних механізмів реалізації ефективної інвестиційної політики з урахуванням специфічних галузевих ризиків.

Розв’язанню питань інвестування, оцінки ефективності інвестицій та інвестиційної привабливості присвячено багато теоретичних розробок. Вагомий внесок у розвиток економічної теорії інвестування внесли українські вчені, серед яких В.П. Александрова, В.М. Геєць, Д. М. Гладких, Л.К. Безчасний, Б.Л.Луців, А. М. Мороз, М. І. Савлук, А. А. Пересада, В. І. Колєсніков та інші. В економічній літературі окремими питаннями різних областей фінансів і інвестицій займалися й видні зарубіжні вчені, такі як І. Ансофф, Ф. Блек, С. Майерс, Р. Мак Найт, Р. Гремингер, У. Кинг, Р. Мертон, С. Шварц та ін. У своїх дослідженнях провідні науковці визначають, що на сучасному етапі банки перетворились в інструмент, за допомогою якого здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів з реального сектору економіки у сферу фінансово-посередницьких операцій, а також “тіньовий сектор економіки”. Цей процес відбувається завдяки проведенню жорсткої грошово-кредитної політики, яка спрямована на зменшення інфляційних процесів, що відбуваються у державі. При цьому не враховується той факт, що існуюча політика призводить до того, що ігнорується механізм банківської системи як основи системи управління, контролю і регулювання потоків фінансових ресурсів. Стає очевидною на сьогодні потреба виявити проблеми інвестування в банківську сфері в період фінансової кризи, розкрити питання участі комерційних банків в інвестиційних процесах в Україні.

За даними комісії ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) прямі іноземні інвестиції в світі в 2008 році скоротилися на 21% по відношенню до аналогічного періоду минулого року – до 1,45 трлн. дол. В Україні в 2008 році спостерігалося скорочення обсягу прямих іноземних інвестицій. Так, у вересні 2008 р., обсяг прямих іноземних інвестицій в українську економіку скоротився на 32,91% по відношенню до аналогічного періоду минулого року.

Україна все ще знаходиться в переліку країн, які мають найнижчу інвестиційну привабливість. Ситуація з міжнародними інвестиціями прямо співвідноситься з внутрішньою економічною ситуацією в Україні і в світі. Проблема залучення коштів банків до інвестування в економіку України вимагає всебічного аналізу та врахування умов, що впливають на інвестиційну діяльність комерційних банків.

У своїх дослідженнях провідні науковці визначають, що на сучасному етапі банки перетворились в інструмент, за допомогою якого здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів з реального сектору економіки у сферу фінансово-посередницьких операцій, а також “тіньовий сектор економіки”. Цей процес відбувається завдяки проведенню жорсткої грошово-кредитної політики, яка спрямована на зменшення інфляційних процесів, що відбуваються у державі. При цьому не враховується той факт, що існуюча політика призводить до того, що ігнорується механізм банківської системи як основи системи управління, контролю і регулювання потоків фінансових ресурсів.

Слід визначити, що на процес кредитування завжди впливають фінансові ризики, причому навіть у економічно розвинених країнах ступінь ризику висока, а в умовах економічної кризи, яка має місце в Україні, ймовірність понести збитки від здійснення кредитних операцій зростає у декілька разів.

Тому необхідно, враховуючи досвід економічно розвинених країн, розробляти нові шляхи фінансування підприємств банківськими установами з метою підвищення ефективності механізму кредитування, зменшення ймовірності та ступеня ризику. Як альтернатива традиційному кредитуванню може бути застосовано проектне фінансування.

Однією з головних особливостей проектного фінансування - можливість залучення капіталу у великих обсягах з великим ступенем ризику внаслідок високого фінансового важелю. Слід враховувати той факт, що при традиційному кредитуванні для невеликих підприємств доступ до кредитів з високим левериджем практично закритий, у якості боржника виступає вже існуюча фірма, рішення про надання кредиту приймається тільки на основі аналізу фінансового стану підприємства, його кредитної історії, розміру забезпечення.

При проектному фінансуванні до суб’єкта господарювання не застосовуються вище означені вимоги, а спеціальна компанія створюється виключно з метою здійснення особливого об’єкта - проекту, її активи служать лише частковим забезпеченням проекту. В даному випадку кредитор, з метою прийняття рішення про надання кредиту, здійснює аналіз технічних й економічних характеристик проекту та оцінку пов’язаного з ним ризику.

Спеціальна компанія, як самостійна економічна одиниця, отримує запозичені кошти. Слід зазначити, що засновники не несуть повної відповідальності за погашення кредиту і відсотків, а джерелом виплати загальної суми боргу є доходи самого проекту, які залишаються після покриття всіх затрат.

При проектному фінансуванні кредитори, шляхом використання свого агента-кредитора, отримують безпосередній доступ до проекту. Це призводить до того, що вони готові сприяти реалізації проекту, що втілюється у наданні кредиту. Слід зазначити, що в даному випадку інтереси кредиторів та засновників при аналізі проекту і виробленні загальної стратегії збігаються, що є однією з особливостей проектного фінансування внаслідок чого, спостерігаються тісна співпраця та всебічна допомога кредиторів - позичальникові. Одна з відмінних рис та переваг проектного фінансування - це можливість засновників переносити частину свого ризику на інших учасників проекту, тоді як при звичайному кредитуванні - вони самостійно несуть відповідальність за повернення боргу.

Також перевагами проектного фінансування є можливість отримання для засновників кредиту без відображення заборгованості у своєму балансі, внаслідок того, що вона відноситься на баланс спеціальної компанії. У зв’язку з тим, що зобов’язання по кредиту мають тимчасовий характер, вони виділяються окремим рядком за балансом і щезають з нього після закінчення терміну їх дій.

Таким чином, фінансовому стану засновника наноситься менше збитків ніж при звичайному кредитуванні.

Факт, що банк бере на себе частину ризику проекту, обумовлює деякі особливості проектного фінансування, які, з точки зору засновників, є недоліками порівняно із звичайним кредитом. Так, вартість проектного кредиту вища і процент по ній складається з ринкової процентної ставки, комісії за зобов'язання надати позику і за резервування коштів, а також маржі за згоду взяти на себе частину проектного ризику.

Крім цього, при проектному фінансуванні від носія проекту вимагається готовність надати банкові різну інформацію стосовно проекту. Банк також може вимагати проведення технічної експертизи із залученням незалежних інженерних бюро. Все це, а також великий обсяг проектної документації і необхідність складання численних договорів викликає значне зростання витрат. У зв'язку з цим необхідний зважений підхід до прийняття рішення про використання проектного фінансування.

У нових умовах знову актуальним стає завдання підвищення привабливості української економіки для іноземних інвесторів та реальної конкуренції за інвестиції з економіками сусідніх держав (у першу чергу, країн Центральної та Східної Європи). Конкуренції, головними інструментами якої є реальне, а не декларативне покращення інвестиційного клімату, зменшення бюрократичних процедур, спрощення регуляторно-реєстраційних вимог та вжиття радикальних заходів щодо дієвого захисту інвестицій.

Тепер за увагу іноземних інвесторів, за високу оцінку перспективності саме нашої економіки, а не економік сусідніх країн, потрібно боротися – на практиці, а не декларативно покращувати інвестиційний клімат.

Для покращення інвестиційного клімату з боку органів державного управління мають бути реальні, а не декларативні кроки. Але, на жаль, їх втілення в Україні затягнулася на десятиріччя, зокрема:

- спрощення реєстраційних, ліцензійних, сертифікаційних, митних та інших процедур, зниження бюрократизації економічної діяльності. Враховуючи кризову ситуацію та дефіцит ресурсів терміново прийняти поправки до положень НБУ, Державної комісії по цінних паперах інших державних органів про скорочення термінів розгляду документів про реєстрацію іноземних інвестицій (зокрема, прямих позик та збільшення капіталу акціонерних товариств);

- забезпечення захисту інтересів та прав інвестора у судах, підвищення ефективності судової системи, створення системи контролю за ухваленням судами відверто не правових, рейдерських рішень;

- усунення корупційної складової, що крім відверто кримінального вимагання хабара, нерідко набуває форм добровільно-примусових внесків для розвитку населених пунктів;

- зменшення кількості податків та спрощення їх адміністрування, забезпечення стабільності податкового законодавства, розв’язання питання податку на додану вартість (якщо він потрібен, тоді його треба вчасно відшкодовувати експортерам; якщо не можемо відшкодовувати, то тоді він не потрібен);

- лібералізація ринку землі, визначення чітких і простих процедур її викупу та оренди для провадження господарської діяльності.

Всі ці заходи не є якимось новими та інноваційними, але саме вони є найбільш важливими як для наявних, так і для потенційних інвесторів в економіку України. Проте, незважаючи на їх очевидність, в Україні не вистачає політичної волі для їх належної практичної реалізації.

Те, що пробачалось іноземними інвесторами в часи загальної економічної ейфорії, може стати неподоланним рубежем для залучення нових іноземних інвестицій в період світової фінансової кризи та рецесії. І чим швидше усі ми це зрозуміємо, тим більше буде в Україні шансів залишитися інвестиційно-привабливою у нових економічних умовах [5].

В Україні на початку листопада було підписано Закон "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 639-VI від 31.10.2008 // Офіційний вісник України, 2008, N 84 (14.11.2008), ст. 2809. Це забезпечило прийняття МВФ рішення про надання Україні стабілізаційного кредиту обсягом $16,43 млрд., що викликало різкий ріст індексу ПФТС. Крім того, український фондовий ринок намагається реагувати на зовнішній позитив та показати зростання в кінці року. За листопад індекс ПФТС стрибнув на 14,79% до рівня 289,63 пункта. Це відбулося на тлі малих обсягів торгів, що лише зрідка збільшувались за рахунок одиничних угод за певними цінними паперами. Так, у сегменті акцій було зафіксовано тільки одну велику угоду вартістю 578 млн. грн. (Харцизького трубного заводу). Без урахування цієї угоди обсяг торгів акціями цього місяця склав усього 261 млн. грн. 30% [6].

Дедалі більше гальмується внутрішня інвестиційна активність – інвестиції в основний капітал за 9 місяців цього року зросли лише на 4,7% порівняно з +8,2% за І півріччя 2008 р. (у січні–вересні 2007р. – 28,5%).

Структура джерел фінансування інвестицій в основний капітал майже не змінилася. Власні кошти підприємств та організацій залишилися найвагомішим джерелом фінансування капіталовкладень, їх частка у січні-вересні 2007р. становила майже 60%. Значною також залишається частка залучених та запозичених коштів (кредитів банків та інших позик, коштів іноземних інвесторів та інвестиційних фондів) – 21,5%.

У той же час у структурі джерел інвестування зменшилася до 7,1% частка коштів, виділених з державного та місцевих бюджетів (проти 7,7% у січні–вересні 2007р.), та до 10,1% коштів населення, витрачених на будівництво власного житла (проти 11,8% у січні–вересні 2007р.).

Щодо іноземного інвестування в Україну. Зниження впевненості інвесторів у стабільності економічного розвитку України спричинило поступове скорочення капітальних вкладень нерезидентів у вітчизняні активи. Так, у жовтні чистий приріст прямих іноземних інвестицій (0,4 млрд. дол. США) склався найнижчим за поточний рік та у 2,2 рази меншим за середньомісячне значення протягом 2007-2008 років.

Незважаючи на зниження інвестиційної привабливості фінансового сектору, більшість залучених коштів (48,5%), як і у попередні періоди, було спрямовано у банківську сферу. За січень-жовтень 2008 року обсяги чистого зростання прямих іноземних інвестицій оцінено в 8,9 млрд. дол. США, що на 10% більше, ніж за відповідний період минулого року (8,1 млрд. дол. США). В цілому за січень-жовтень 2008 року у банківський сектор було інвестовано у 1,6 раза більше, ніж у відповідному періоді минулого року, а в загальному обсязі отриманих коштів частка фінансового сектору склала 47,2% (за 10 місяців минулого року – 28,4%).

На сьогоднішній день яких-небудь серйозних матеріальних свідоцтв того, що українська економіка руйнується під ударом міжнародної фінансової кризи, немає. Є питання ліквідності, багато хто з яких насправді може привести до підйому українського банківського сектора, який останніми роками практично не кредитував великих наших промислових гігантів. І якщо за підтримки держави українські банки зможуть скористатися цією можливістю і наростити кредитний ризик на крупні українські компанії, це буде плюсом в бізнесі українських банків. Особливо тих українських банків, які за показниками капіталу зможуть його здійснити.

Криза не стихія, а керований процес, і створюючи умови для пошуку проектів, які могли б стати основою благополуччя, ми забезпечуємо собі успіх в майбутньому.

За словами Міністра економіки України, реалістичним джерелом інвестицій у 2009 році мають бути кошти Стабілізаційного фонду відповідно до Закону "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (від 31 жовтня 2008 року № 639-VI) за такими напрямами:

1) здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів та підтримку окремих проектів в агропромисловому комплексі;

2) фінансування інвестиційних проектів (на підприємствах авіабудування, оборонно-промислового комплексу, машинобудування, придбання повітряних суден на умовах фінансового лізингу),

3) фінансування проектів, пов'язаних з консервацією виробничих потужностей промислових підприємств, реструктуризацією та ліквідацією об'єктів підприємств гірничої хімії та підприємств з підземного видобутку залізної руди, утилізацією боєприпасів і твердого ракетного палива;

4) здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів з будівництва та технічного переоснащення вугледобувних підприємств, торфодобувних підприємств, проектів, пов'язаних з підвищенням техніки безпеки шахт, а також з ліквідації шахт;

5) реалізація інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві;

6) виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (включаючи будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві);

7) збільшення статутних капіталів відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк" та відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк", у тому числі для іпотечного кредитування житла;

8) реалізація інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів;

9) реалізація інвестиційних проектів в енергетичній галузі, у тому числі на створення ядерно-паливного циклу в Україні;

10) виконання функцій столиці відповідно до Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", включаючи будівництво метрополітену [4].

Лише спільна робота уряду та Нацбанку, підтримана Верховною Радою, а також безпосередньо бізнесом, дозволить успішно пройти тест на зрілість української економіки в умовах світової фінансової кризи [3].

Необхідність активізації участі банків в інвестиційному процесі витікає з взаємозалежності успішного розвитку банківської системи і економіки в цілому. З одного боку, комерційні банки зацікавлені в стабільній економічній середі, що є необхідною умовою їх діяльності, а з іншої — стійкість економічного розвитку багато в чому залежить від ступеня надійності банківської системи, її ефективного функціонування. В той же час, оскільки інтереси окремого банку як комерційної освіти орієнтовані на отримання максимального прибутку при допустимому рівні ризику, участь кредитних установ в інвестуванні економіки відбувається лише за наявності сприятливих умов [1].

Вирішити завдання масованого збільшення інвестицій в реальний сектор економіки в рамках моделі інвестиційної діяльності, яка характеризується примітивністю і неефективністю, що склалася, проблематично. Для пожвавлення інвестиційної діяльності необхідно замкнути кругообіг фінансових коштів підприємств, грошових коштів населення і бюджетних ресурсів в національній економіці, розвернути фінансові потоки у бік промислового сектора, що передбачає істотне коректування сформованої моделі інвестиційного процесу [2].

Література:

1. Беликова А.В. Участие банков в инвестиционных процессах // Методический журнал «Инвестиционный банкинг». - 2006. - № 3(3).

2. Власова М.А. Причины и пути преодоления инвестиционного кризиса в реальном секторе Российской экономики // Вопросы экономики. – 2005. - № 36. – С. 57 – 62.

3. Данилишин Б. Світова фінансова криза — тест для України // Міністерство економіки України. - 24.10.2008. - http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=123069

4. Данилишин Б. Фінансування інвестицій в основний капітал та інноваційний розвиток підприємств є потужним важелем структурних змін в економіці // http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=127635

5. Феськів І.М. Іноземні інвестиції в Україні: чи готова Україна до боротьби за інвестиції у нових економічних умовах? // Виступ Голови Правління ВАТ «КРЕДОБАНК» на ІХ Економічному форумі «Україна-Польща» 28-29 жовтня у м. Донецьк - http://www.kredobank.com.ua/news/8465.html

6. Сайт Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу - http://www.uaib.com.ua/