Сухий Т. А., наук. керівник Підгорецька В. М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Фінансовий контроль: суть, значення та проблеми

Однією з найважливіших функцій державного управління є бюджетний контроль. Зважаючи на те, що бюджет виступає провідним інструментом економіки України, яка знаходиться в умовах тривалої кризи, що й далі загострюється, дослідження проблем бюджетного контролю є надзвичайно актуальним питанням в умовах сьогодення.

В умовах дефіцитності централізованих фінансових ресурсів держави питання посилення бюджетного контролю, який здійснюється органами державної влади, управління, спеціалізованими фінансовими службами та забезпечує прозорість і гласність бюджетного процесу, є актуальними як в теоретичному, так практичному плані [1].

Система фінансового контролю в Україні потребує удосконалення у відповідності до міжнародних норм та стандартів. Це питання знайшло відображення у роботах Сивульського М.І., Стефанюка І.Б., Іванової І.М., Басанцева І.В., Футоранської Ю.М., Рубан Н.І., Ловінської Л.Г., Калюги Є.В. та інших. Автори наголошують на необхідності зміни системи фінансового контролю, зокрема через вдосконалення законодавчого, нормативного та методичного забезпечення.

За своєю економічною сутністю державний фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [2].

Фінансова дисципліна - це чітке дотримання встановлених розпоряджень по утворенню, розподілу і використанню грошових коштів як держави, так і інших суб'єктів фінансової системи. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових відносин .

Мірою відповідальності за порушення правил фінансових операцій є фінансові санкції. Фінансове правопорушення являє собою дію або бездіяльність органів державної влади, суб'єктів господарювання усіх форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм [3].

Необхідність розробки дієвих механізмів контролю за формуванням і використанням бюджетних коштів викликана тим, що в бюджетній сфері, як свідчить практика перевірок, правопорушення повторюються з року в рік, набуваючи системного характеру.

У ході проведених фахівцями Рахункової палати в 2007 році контрольно-аналітичних та експертних заходів виявлено бюджетних правопорушень, тобто незаконного, у тому числі нецільового використання коштів Державного бюджету України та державних позабюджетних фондів на загальну суму майже 6,7 млрд. гривень.

Можна виділити такі основні групи бюджетних правопорушень:

1) використання коштів з порушеннями чинного законодавства (58%);

2) незаконне збільшення обсягів дотацій і субвенцій (9,8%);

3) використання коштів без належних нормативно-правових підстав (6,8%);

4) відволікання коштів бюджету у дебіторську заборгованість (4,2%) [4].

Ефективність фінансового контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на Державну контрольно-ревізійну службу [1].

Однак, у своїй діяльності органи державної контрольно-ревізійної служби стикаються з низкою проблем щодо ефективної організації фінансового контролю. Однією із важливих проблем можна вважати дублювання контрольно-ревізійних дій між органами, на які покладено здійснення контрольних функцій.

Для вирішення таких проблем доцільно провести низку заходів, серед яких:

1) чітко регламентувати функції, права і відповідальність фінансових органів при погодженні кошторисів витрат і штатних розписів, внесенні змін до них;

2) запровадити нові та вдосконалити чинні нормативи щодо планування видатків і використання бюджетних коштів та матеріальних цінностей;

3) визначити предмет і обсяг фінансового контролю, який стосовно бюджетних коштів мають здійснювати головні розпорядники бюджетних коштів, підрозділи відомчого контролю, фінансові органи та органи Державного казначейства, встановити відповідальність посадових осіб за невиконання або неналежне виконання цих функцій [2].

Отже, будь-яка система функціонує без значних збоїв і неполадок тільки в тому випадку, якщо налагоджений механізм контролю за її діяльністю. Перспективи удосконалення фінансового контролю залежать від його якості на всіх його етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та органів влади на результати подальшого контролю, тобто на виявлені факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів шляхом ужиття заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.

Література

1. Глухова В.І. Бюджетний контроль за використанням державних централізованих фінансових ресурсів (www.rusnauka.com/2008/Economics)

2. Борисенко М. В., Кулинич І. Ю. Напрямки удосконалення засад фінансового контролю (http://www.rusnauka.com/11_EISN_2008/Economics/)

3. Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 248 с.

4. Звіт Рахункової палати України за 2007 рік (//www.ac-rada.gov.ua)