Економічні науки/12. Економіка підприємства

К.е.н. Трухан О.Л.

Житомирський державний технологічний університет, Україна

КОМПЕТЕНЦІЙНА БАЗА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ АПК

У сучасній економічній літературі, що присвячується проблемам виживання та стратегічного успіху агропромислових підприємств в умовах змін, велика увага приділяється ключовим ринковим факторам успіху або ключовим компетенція господарюючих суб’єктів.

До ключових факторів стратегічного успіху належить сукупність чинників ринково-ресурсної орієнтації, які можуть вплинути на формування довгострокової конкурентоспроможності агропромислового підприємства і, відповідно, на його стратегічний успіх.

Поява систем стратегічного управління на основі компетенцій викликала в останні роки не тільки хвилю ентузіазму, але і безліч проблем через новизну предмету і нерозуміння суті цієї моделі. Більшість проблем, пов’язаних з впровадженням компетенцій виникають через відсутність загального бачення того, що ж являють собою компетенції в загальній структурі корпоративного управління.

Будь-який бізнес – це система ресурсів, управління якими спрямоване на досягнення мети даного бізнесу. Чотири основні ресурси будь-якого аграрного підприємства – це клієнти, персонал, фінанси і бізнес-процеси. В деякому розумінні ці ресурси являють собою протилежності, що є, як відомо, рушійною силою будь-якого розвитку. У тому числі і розвитку бізнесу. Наприклад, фінанси – це внутрішній ресурс, а клієнти – зовнішній, так само, як персонал – це емоційні відносини, тоді як бізнес-процесси – це раціональні технології. Втім, саме баланс цих протилежностей робить менеджмент ефективним, а бізнес – успішним.

Ключові компетенції являють собою сукупність навичок і технологій, яка базується на явних та прихованих знаннях, забезпечує формування цінностей у системі клієнта, є оригінальною по відношенню до конкурентів і відкриває доступ до нових ринків. Їх складно імітувати та передавати. Ресурси підприємства АПК приймають форму ключових компетенцій, якщо відбір і комбінація ресурсів здійснюється краще, оригінальніше, швидше за конкурентів. Ключові компетенції повинні стабільно забезпечувати конкурентні переваги та ресурсну асиметрію відносно ринкових суперників. Можливість відтворення конкурентами ключової компетенції веде до її знецінення.

Виділяють наступні рівні організаційної компетенції:

1) окремих індивідів (професійні компетенції);

2) ролей, що виконують члени підприємства в проектних й інших групах у процесі господарської діяльності (рольові компетенції);

3) здійснення певних функцій у процесі виробництва та реалізації продукції (функціональні компетенції);

4) взаємопов’язаний набір навичок, здібностей та технологій, який забезпечує унікальність підприємства у певній галузі чи сфері та може застосовуватись у багатьох видах бізнесу (ключові компетенції).

До особливостей ключових компетенцій підприємств АПК слід віднести:

1. Ключові компетенції рідко спираються на досвід або діяльність одного відділу.

2. Формування і вдосконалення компетенцій – завдання вищого керівництва.

3. Для перетворення ключової компетенції підприємства в конкретні можливості, що забезпечать довгострокову конкурентну перевагу, підприємство повинно вкласти в їх створення і зміцнення більше зусиль, засобів і праці, ніж суперники.

4. Оскільки потреби клієнтів і ринкові умови змінюються часто і непередбачувано, компетенції підприємства мають бути достатньо гнучкими і широкими, щоб відповідати будь-яким вимогам майбутнього.

Компетенції агропромислового підприємства є невід'ємною складовою його стратегічних активів, яка віддзеркалює комплекс колективного знання, досвіду та здібностей підприємства, що в поєднанні з унікальною технологією дозволяє створювати (підтримувати) конкурентні переваги та забезпечувати неповторну відмінність підприємства у певному ринковому оточенні.

Формулювання і зміст компетенцій організації залежать від цінностей підприємства, тобто від ключових принципів її діяльності. Таким чином, формулювання компетенції здійснюється з урахуванням стратегії і цінностей бізнесу, але в структурі чотирьох кластерів системного менеджменту. Система компетенцій складається з чотирьох груп, які називаються кластерами. При цьому виділяють наступні чотири кластери: клієнти підприємства; люди (навчання і розвиток персоналу); фінанси підприємства; активи підприємства.

Чотири кластери по три компетенції – це дванадцять компетенцій, універсальних для всього аграрного бізнесу. Зрозуміло, що для полегшення свого власного розуміння менеджменту можна запропонувати і більшу кількість компетенцій, але суть системи управління від цього не змінюється. Так само, як і не змінюється вона від того, наскільки різняться назви компетенцій на різних підприємствах. Їх внутрішній зміст залишається незмінним і повинен відповідати збалансованій системі менеджменту.

Література:

1. Гурков И.Б. Стратегия и структура корпорации: учеб. пособие. – М.: Дело, 2006. – 320с.

2. Ковени М. Стратегический разрыв: Технологии воплощения корпоративной стратегии в жизнь / Майкл Ковени, Деннис Гэнстер, Брайан Хартлен, Дейв Кинг; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 232с.