Стенічева І.Б.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води

Людський капітал і інноваційна економіка

У вирішенні завдань виходу країни із кризи, забезпечення розвитку економіки першорядна роль належить інноваціям і інноваційній діяльності. Поняття “економіки, заснованої на знаннях”, або інтелектуальної економіки, відбиває визнання того, що наукові знання й спеціалізовані унікальні навички їх носіїв стають головним джерелом і ключовим фактором розвитку матеріального й нематеріального виробництва, забезпечення стійкого економічного розвитку. [1]

Сучасні технології змінюють не види діяльності, а їхню технологічну здатність використовувати в якості прямої продуктивної сили те, що відрізняє людину від інших біологічних створень - здатність обробляти й розуміти, генеруючи нове знання. Зміни структури сучасної економіки розглядаються сьогодні як глобальне структурне зрушення, що ознаменувало перехід від “матеріальної” до “інтелектуального” економіці, “економіці, що базується на знаннях” ( knowledge-based economy).

У суспільстві з інноваційною економікою повинне докорінно змінитися ставлення до головної продуктивної сили суспільства - людини високоінтелектуальної, високопродуктивної праці. Роль висококваліфікованих фахівців дуже велика й постійно буде зростати. Тому підготовка кадрів, здатних ефективно керувати інноваційними процесами, розробляти й впроваджувати інноваційні проекти, є пріоритетною для такого суспільства. У цьому зв'язку вживається поняття людський капітал - «сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною запас здоров'я, знань, навичок, здатностей, які доцільно використовуються в тій або іншій сфері суспільного відтворення, сприяють росту продуктивності праці й ефективності виробництва й тим самим впливають на ріст заробітків (доходів) даної людини» [2]. Людський капітал, як і всякий інший капітал повинен мати здатність відтворюватися, тобто, понесені на його створення витрати повинні принести ще більші доходи. Людський капітал є складовою соціального капіталу й передбачає, що продуктивні здібності людини є її невід'ємним особистим надбанням і набувають форми капіталу внаслідок розвитку суспільних відносин з приводу використання цих здібностей лише в певних умовах розвинутої ринкової інформаційної й інноваційної економіки на сучасному етапі розвитку цивілізації.

За останні 2 роки стан справ щодо вирішення проблеми людського потенціалу стосовно особливостей професійних вимог інноваційної економіки в Україні наступний: у січні-вересні 2008р. виконанням наукових та науково-технічних робіт займалися 1339 організацій та підприємств, у яких працювало 150,4 тис. працівників, що на 3,8% менше порівняно з відповідним періодом минулого року. Число безпосередніх виконавців наукових та науково-технічних робіт склало 122,3 тис. осіб (3,2%). Причому, майже 50% безпосередніх виконавців наукових та науково-технічних робіт зосереджено в організаціях галузевого профілю, 38,2% - наукових установах академічного профілю, 8,4% - вищих навчальних закладах та 6,5% відносяться до заводської науки. Число докторів та кандидатів наук, які виконують наукові та науково-технічні роботи, зросло на 1,4%, а їх частка в чисельності дослідників склала 27,6% проти 26,8% у відповідному періоді минулого року.

Загальні витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт зросли (у порівняльних цінах) на 27% проти відповідного періоду минулого року й склали 5367,4 млн.грн., у т.ч. на оплату праці на 25,2%, капітальні витрати на 50%. Фінансування загального обсягу витрат за рахунок держбюджету збільшилося на 27,7%. Також продовжує збільшуватися середньомісячна заробітна плата виконавців досліджень та розробок: у січні-вересні 2008р. вона становила 2117 грн. проти 1508 грн. у відповідному періоді минулого року.

За 9 місяців 2008р. обсяг виконаних власними силами наукових та науково-технічних робіт зріс на 21,8% порівняно з 9 місяцями 2007р. і становив 5691,4 млн.грн. Відбулися і певні зміни в розподілі обсягу наукових та науково-технічних робіт порівняно з відповідним періодом 2007р. у бік збільшення частки науково-дослідних (фундаментальних і прикладних) робіт на 1,4% та науково-технічних послуг на 0,5% і зменшення науково-технічних розробок на 1,9%. При цьому співвідношення фундаментальних, прикладних досліджень та науково-технічних розробок становило 26:20:54 (в економічно розвинених країнах це співвідношення складає 15:25:60).

Об'єктивна потреба інноваційного розвитку, становлення інноваційної економіки вимагають нових підходів до формування людського капіталу, в основу яких повинні бути покладені наступні принципи:

· становлення, розвиток і самореалізація творчої особистості;

· постійна націленість на генерацію перспективних науково-технічних нововведень, пошук шляхів і методів їхньої практичної реалізації в інновації;

· орієнтація на підготовку висококваліфікованих і високоінтелектуальних фахівців;

· розгляд навчання й підготовки кадрів як складової частини виробничого процесу, а видатків на підготовку кадрів - не як витрати на працівників, а як довгострокові інвестиції, необхідні для розширеного відтворення;

· створення системи безперервного навчання й підвищення кваліфікації кадрів, інтегрованої в систему виробництва інноваційної продукції;

· співробітництво університетів і інших вузів з передовими підприємствами, що реалізують інноваційні проекти, і діяльність підготовки фахівців вищої кваліфікації по перспективним науково-інноваційним напрямам.

Література

1. В.Л. Иноземцев. Теория постиндустриального общества как методологическая парадигма российского обществоведения//Вопросы философии. 1997. №10. С. 34.

2. Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, Е.Д. Цыренова. СПб.: Наука, 1999.

3. http: // ukrstat.gov.ua.