Н.Б. Побережець, аспірант

Уманський державний аграрний університет

СТИМУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Україна, зважаючи на природні умови та географічне розташування, має значний потенціал та переваги у виробництві сільськогосподарської продукції та розвитку її експорту. Міжнародна торгівля, зокрема експортна діяльність, відіграє важливу роль: впливає на загальний розвиток економіки країни, стан платіжного балансу та добробут населення. У сучасних ринкових умовах жорсткої конкуренції на стримування розвитку експортної торгівлі впливають ряд факторів, серед яких виділяють наступні:

¾ у більшості країн світу сільське господарство є одним із найбільш захищених секторів економіки нетарифними методами регулювання;

¾ важливими світовими експортерами сільськогосподарської продукції є промислово розвинуті країни (США та країни Європейського Союзу), які володіють значними фінансовими ресурсами для підтримки розвитку свого аграрного сектору;

¾ аграрний сектор зарубіжних країн достатньо захищений високими імпортними митними зборами;

¾ зростання конкуренції з боку країн, що розвиваються, та країн колишнього Радянського Союзу.

Для розширення експортної діяльності сільськогосподарською продукцією Україні необхідно застосувати ряд інструментів та заходів, які сприятимуть збільшенню збуту не тільки сировинної продукції, а й готових товарів. При цьому важливо застосовувати механізми стимулювання експорту.

Кожна країна використовує різні методи стимулювання експорту. В більшості випадків на це впливає стан економіки країни, етап її розвитку, політична та економічна ситуація у світі.

У міжнародній практиці стимулювання експорту здійснюється двома шляхами:

¾ формування сприятливого макроекономічного клімату;

¾ створення для виробників та експортерів необхідних передумов для виходу на експортні ринки.

Перший шлях є найбільш сприятливим для держав із ринковою економікою. У цих країнах діють правила регулювання торгівлі, які були розроблені і використовуються в межах міжнародних економічних організацій. Але за певних обставин, коли неможлива швидка зміна макроекономічної ситуації в країні, для створення сприятливого середовища виробникам, експортерам та інвесторам використовують другий шлях стимулювання експорту. У цьому випадку заходи щодо сприяння експорту здійснюються на державному рівні та на рівнях місцевого управління в рамках їх повноважень. У країні і закордоном створюються спеціальні фонди та центри для сприяння розвитку експортної торгівлі.

Основні методи стимулювання експорту, які застосовуються у сільському господарстві, зображено на рис. 1.

Рис. 1. Схема методів стимулювання експорту.

Вибір стратегії стимулювання експорту здійснюється на основі багатьох чинників, серед яких можна виділити такі:

¾ вибір стратегічної експортної політики на основі загальної макроекономічної політики в країні;

¾ визначення найбільш перспективних галузей господарства для експорту;

¾ формування зовнішніх бар’єрів для експорту;

¾ визначення конкретних товарів і країн, по відношенню до яких можуть використовуватись реальні схеми стимулювання експорту;

¾ ідентифікація внутрішніх перепон для розвитку експорту;

¾ порівняння майбутніх доходів із затратами, пов’язаними із стимулюванням певного експорту;

¾ визначення конкретної мети стимулювання експортних поставок.

В Україні на даному етапі розвитку для успішного просування експортної торгівлі необхідні наступні умови: наявність масштабного фінансування руху експорту, допомога держави у проникненні на ринки інших країн, гнучкість політики стимулювання експорту, залучення до зовнішньоекономічної діяльності спеціальних експортних агенцій.

Для реалізації будь-яких спеціальних заходів стимулювання експорту потрібні додаткові кошти. При цьому необхідно враховувати можливі втрати в короткострокових та довгострокових термінах. За умов відсутності у держави фінансових ресурсів на дані цілі, слід використовувати заходи, які спроможні забезпечити високу економічну ефективність експортної діяльності.