Педагогічні науки

Аспірант Крутько О. М.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ШКОЛІ

В 50-60-ТИХ РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

Застосування технічних засобів навчання (ТЗН) надає величезних можливостей для вдосконалення навчання, для створення умов активізації пізнавальної діяльності учнів.

Питання запровадження ТЗН у навчально-виховний процес в різні часи були предметом досліджень як українських, так і зарубіжних педагогів: І. Дриги, Л. Прессмана, М. Падія, М. Духовної, О. Міхнушова, О. Адаменко, В. Євдокімова, І. Федоренка, В. Паламарчука, М. Сазонова, Г. Редько, О. Яковлєвої, Л. Чашка, А. Сердюка, В. Волинського, Л. Литвинової, З. Шалік, В. Козіна, В. Писаренка та ін.

Метою статті є розгляд однієї з проблем технічних засобів навчання кінця 50-тих початку 60-тих років минулого століття – проблеми використання технічних засобів навчання при викладанні іноземних мов у середній школі.

Головним джерелом дослідження стали публікації часопису «Радянська школа» з 1950 по 1969 роки.

В 50-ті роки ХХ століття значна увага приділялась питанням використання технічних засобів у навчанні й вихованні молоді. Термін «ТЗН» ще не використовувався, йшлося про навчальне кіно, навчальне телебачення та статичну проекційну апаратуру [1, с.100].

На початку 60-тих років у школах було нагромаджено чималий позитивний досвід застосування технічного унаочнення на різних етапах навчально-виховного процесу. Майже всі середні школи мали кіноапарат і магнітофон, а восьмирічні – кінопроектор, фільмоскоп, патефон або програвач [2, с.75]. Близько 40 статей було опубліковано в часописі «Радянська школа» з проблем використання технічних засобів навчання [1, с.101].

Широке впровадження у навчання технічного унаочнення сприяло перебудові методики викладання іноземних мов.

Застосування кіноапаратів, магнітофонів, фільмоскопів на заняттях з іноземної мови давало змогу створювати різні мовні ситуації, які стимулювали необхідність висловлюватись, удосконалювати навички вимови, проводити вправи на тренування учнів в безперекладному розумінні мови, демонструвати мовні зразки, проводити лексичні і фонетико-орфографічні диктанти, озвучувати картини, діафільми, кінофільми тощо [2, с.75]. Корисними ставали магнітофонні записи при вивченні іноземної мови. Їх використовували як зразки з правильною вимовою слів, інтонацією. Звукозапис можна було використовувати і для самоконтролю: відповідь школяр записував на магнітофонну плівку, а потім прослуховував запис.

Вчителі іноземної мови середньої школи №43 м. Харкова разом з учнями самостійно виготовляли діафільми з текстом іноземною мовою, знімали та озвучували кінофільми іноземною мовою. Ці посібники відповідали вимогам програми, лексичному запасу учнів певного класу і водночас відображали життя своєї школи, колгоспу, рідного міста. Такі саморобні діафільми відрізнялися багатою тематикою та вибором сюжету [3, с.82].

Автори статей, опублікованих у «Радянській школі» в 60-ті роки ХХ століття вважали, що у практичному оволодінні іноземною мовою допомогу може надати навчальний кабінет, обладнаний сучасними звуковими і проекційними засобами. В ряді шкіл Львівської та Одеської областей вже було обладнано кабінети іноземних мов з необхідними технічними засобами навчання, кабіни з частковою звукоізоляцією, пульти керування вчителя [4, с.110].

Такі кабінети мали книжкові шафи для літератури, програвачі з пластинками, фонотеку, діа- та кінофільми. Над класною дошкою розташовувався екран для проектування діафільмів і кінофільмів. В кабінетах обладнувалися звукоізольовані кабіни для індивідуальної роботи учнів, які давали можливість слухати іноземну мову, записи на плівці, озвучувати навчальні тексти, робити звукозаписи з наступним відтворення власної мови.

Але в деяких школах республіки на той час класи-кабінети іноземної мови були організовані й обладнані незадовільно. Так, за результатами вивчення стану викладання та якості знань з іноземних мов у школах Львівської та Одеської областей Міністерством освіти УРСР було виявлено наступне. Жодного класу-кабінету не було в школах Сокальського та Городоцького районів Львівської області. На 101 школу Городоцького району було лише 8 магнітофонів і 38 патефонів. Чимало шкіл не мали літератури для самостійного читання іноземною мовою [4, с.110]. Автори статей 50-60-тих років ХХ століття вважали, що для вчителів необхідно організовувати практикуми і відкриті уроки для ознайомлення їх з методикою використання на уроках технічних засобів навчання; школи забезпечувати необхідними наочними посібниками (зокрема саморобними), а також технічними засобами навчання.

Застосування технічних засобів навчання стало запорукою успіхів у підвищенні якості викладання іноземної мови в середній школі. Надбання минулого з питань запровадження ТЗН необхідно використовувати в сучасній педагогічній теорії та практиці, відбираючи і переосмислюючи усе раціональне й цінне, що є актуальним і в наш час.

Література:

1. Адаменко О. В. Українська педагогічна наука в другій половині ХХ століття: Монографія. – Луганськ. – 2005. – 704 с.

2. Турбій Г. Г. Нове у викладанні іноземних мов // Рад. шк. – 1963. - №9. – С. 70-75.

3. Сулименко В. М. Озвучення кінофільмів і виготовлення діафільмів з текстом іноземною мовою // Рад. шк. – 1962. - №9. – С. 82-86.

4. В Міністерстві освіти УРСР. Про стан викладання та якість знань учнів з іноземних мов у школах Львівської та Одеської областей // Рад. шк. – 1963. - №10. – С. 110-112.