Педагогічні науки

Аспірант Бондар О.В.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Науковці та освітяни-практики 60-х років ХХ століття

про самостійну роботу з підручником

Підручник є основним джерелом знань для учнів. Від його якості залежить успішність засвоєння навчального матеріалу школярами, можливість застосування самостійної роботи з підручником. Тому завжди актуальною залишається проблема якості навчальної книги. Для вирішення цієї проблеми, уникнення помилок у подальшій практиці підручникотворення необхідно враховувати досягнення попередніх років.

Проблемам навчальної книги в різні часи приділяли увагу Я.А. Коменський, К. Ушинський, Н. Менчинська, Ю. Бабанський, В. Бейлінсон, Т. Габай, І. Зязюн, В. Краєвський, І. Лернер, М. Скаткін, В. Беспалько, Д. Зуєв, С. Шаповаленко, Н. Бібік, В. Мадзігон, Л. Занков, А. Полякова, О. Савченко, А. Фурман, Л. Чосік, Я. Кодлюк та ін.

Метою статті є розгляд проблеми самостійної роботи з підручником в 60-ті роки ХХ століття. Дослідження побудовано на аналізі змісту статей часопису «Радянська школа» з 1960 по 1969 роки.

В 60-ті роки ХХ століття чимало статей в «Радянській школі» були присвячені проблемі самостійної роботи учнів з підручником. Автори цих статей наголошували на тому, що мало уваги зверталося на прищеплення учням навичок самостійної праці з підручником, не всі учні уміли правильно використовувати навчальну літературу. Роботу над підручником школярі розуміли дещо спрощено і часто зводили її до механічного заучування і переказування тексту. Вказувалося, що такий метод вивчення матеріалу був поширений як у молодших, так і в старших класах [1;2].

Г. Поліщук та Р. Таращанська. зазначали, що підготовка учнів до життя вимагала таких форм і методів роботи в школі, які б забезпечували розвиток самостійності та ініціативи, виховання свідомого й відповідального ставлення до праці. Життя вимагало систематичного розширення ерудиції учнів, а для цього потрібні були відповідні навички і вміння самостійно набувати нових знань [3;4].

А однією з важливих умов формування інтелектуальних умінь школярів, умінь учитися, як вказувала Р. Таращанська, і була самостійна робота з підручником. Вона наголошувала на тому, що чим краще діти вмітимуть працювати з книгою взагалі, тим повніше розв’язуватимуться специфічні завдання викладання будь-якого шкільного предмета. За даними проведеного Р. Таращанською дослідження, питання застосування на уроці самостійної роботи учнів над текстом підручника розв’язувалося по-різному. Так, деякі вчителі помилково вважали, що в класі на уроці підручник завжди мав бути закритим. Інші, навпаки, додержувалися думки, що таке твердження було вірним тільки щодо опитування, але при викладі нового матеріалу, а тим більше при видачі домашнього завдання треба було звертати увагу учнів на ті чи інші місця в тексті, на підзаголовки, ілюстрації тощо. Інакше підручник залишався для школярів чужою книгою, в якій їм самим важко було розібратися [4].

Також дослідниця підкреслювала, що для правильного засвоєння навчального матеріалу при самостійній роботі з текстом багато значить оволодіння вмінням встановлювати нові зв’язки, перебудовувати раніше утворені (ми вважаємо, що ця думка актуальна й у наш час). Отже, на думку автора статті, рухливість знань – один з показників міцності їх засвоєння. Проте, як зазначала Р. Таращанська, автори підручників не приділяли достатньої уваги розвитку у школярів рухливості знань. Також для організації ефективної роботи школярів, на думку дослідниці, істотне значення мали якості самого підручника, його зміст і методична побудова. «Від методичної побудови залежить якість сприймання і розумової переробки учнями викладених у підручнику відомостей, успіх самостійної роботи, способи опрацювання матеріалу, а також самоперевірки засвоєння знань [4, с.22]. Р. Таращанська вказувала на те, що не завжди розробці методичного апарату підручників приділяли достатню увагу їх автори, зокрема, у підручниках для 5 – 8 класів запитання часто були розподілені нерівномірно, більшість запитань і завдань орієнтувала лише на просте пригадування і відтворення змісту тексту. А тих, що вимагали самостійної реконструкції матеріалу, його аналізу, порівняння чи узагальнення, була незначна кількість. Подібні недоліки збіднювали зміст роботи з підручником, негативно позначалися на розвитку в учнів активності і самостійності [4].

Науковці й освітяни-практики 60-тих років ХХ століття в своїх працях [1; 5; 6; 7; 8; 3; 9; 10;11; 4; 12] виділяли такі види і прийоми роботи з підручником: відшукування відповідей в тексті підручника на поставлені запитання, з яких необхідно було починати вироблення вмінь учнів працювати над книгою; підбір доказів певного положення; членування виучуваного матеріалу на його складові частини; зіставлення матеріалу з різних розділів підручника; аналіз змісту ілюстрацій до теми, тобто слід було вказати, яку частину тексту ілюструє кожен малюнок; самостійне складання текстових таблиць, схем, планів, тез, конспекту. На думку авторів вищезазначених статей, різноманітність у роботі з підручником дає можливість прищепити учням навички самостійної праці над книгою взагалі, піднести культуру розумової праці, забезпечити засвоєння ними знань, в основному, на уроці і цим самим уникнути перевантаження їх домашніми завданнями, а також подолати шаблон і формалізм у викладанні.

Вищесказане актуально й у наш час. Перспективними є дослідження різних видів самостійної роботи з підручником.

Література:

1. Андрущенко М.О. Організація виконання домашніх завдань // Рад.шк. – 1960. - №1. – С.56 – 58.

2. Шморгун В.Ф. Проблема розвантаження учнів – невідкладна // Рад.шк. – 1962. - №6. – С.57 – 62.

3. Поліщук Г.І. Вироблення у старшокласників навичок самостійної роботи // Рад.шк. – 1964. - №11. – С.73 – 76.

4. Таращанська Р.Ю. Умови ефективності самостійної праці з підручником // Рад.шк. – 1965. - №2. – С.20 – 24.

5. Дударенко Т.М. Використання на уроці ілюстрацій підручника // Рад.шк. – 1963. - №7. – С.72 – 74.

6. Карасенко І.О. Вироблення в учнів навичок самостійної праці на уроках історії // Рад.шк. – 1962. – С.53 – 60.

7. Кругляк М.І. Прийоми активізації мислення учнів при навчанні історії в V – VII класах // Рад.шк. – 1961. - №3. – С.37 – 44.

8. Онищук В.О. Різні методи на різних етапах вивчення нового матеріалу // Рад.шк. – 1962. - №10. – С.11 – 17.

9. Попова Н.О. Курс на розвиваюче навчання // Рад.шк. – 1969. - №12. – С.47 – 49.

10. Соколова О.Д. Про підручник для восьмирічної школи // Рад.шк. – 1960. - №3. – С.81 – 85.

11. Таращанська Р.Ю. Деякі умови формування умінь працювати з підручником // Рад.шк. – 1969. - №7. – С.31 – 34.

12. Федоренко І.Т. Виховання в учнів навичок самостійної роботи // Рад.шк. – 1960. - №10. – С.28 – 34.