Педагогические науки

К.п.н. Саєнко Н.В.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Методи контролю мовленнєвих навичок володіння іноземною мовою

Важливим елементом контролю засвоєння ІМ є показники сформованості мовленнєвих навичок та вмінь. Традиційно у якості об’єктів контролю обирають рівень комунікативних умінь говоріння, читання, аудіювання та письма. Ми пропонуємо деякі методики, розроблені психологами для діагностування мовленнєвих навичок [1], які ми відозмінили для наших цілей під час проведення експеримента з використання нових технологій навчання ІМ, і які довели свою ефективність.

Загальновизнаним показником сформованості навичок говоріння іноземною мовою є швидкість мовлення іноземною мовою. При вільному володінні ІМ, до чого ми прагнемо, темпи мовлення рідною й іноземною мовами практично збігаються. Швидкість, або темпо-ритмічні особливості мовлення відносяться до достатньо сильних психодіагностичних показників, які з давніх часів і до наших днів цікавлять багато дослідників. У нашому дослідженні ми скористалися спеціальною методикою, розробленою для вимірювання темпо-ритмічних особливостей мовлення.

Висловлюються припущення, часто експериментально підкріплені, що мовленнєва динаміка визначається властивостями нервової системи, темпераментом, активністю й емоційністю того, хто говорить. У той же час багато і більш обережних висловлювань, що вказують на зв'язок швидкісних особливостей мовлення зі складністю висловлюваної теми, ступенем обізнаності з тих або інших питань, знанням мовної структури (порівняйте швидкість власного мовлення рідною і нерідною мовами), віком (пригадайте сповільнене мовлення літніх людей), емоційним станом (сповільнене мовлення у стані туги і печалі і швидке, жваве - при радісному очікуванні).

Швидкість мовлення визначається за показниками кількості мовленнєвих сегментів за одиницю часу. Частіше за все у вигляді найстабільнішого сегмента обираються склади, а за одиницю часу обираються хвилини. У такому разі темп мовлення має такі показники: 120 складів за хвилину - повільний і дуже повільний; 250 складів за хвилину - середній; 350 складів за хвилину - швидкий; 400 складів за хвилину - надшвидкий.

Темп мовлення, крім тривалості звучання складів, включає в себе і паузи між словами і реченнями. Вони можуть бути нормальними лінгвістичними маркерами, які відділяють один сегмент від іншого. У таких випадках їх тривалість не перевищує 250 мс. Якщо ж тривалість пауз збільшується, то вони набувають іншого значення і стають паузами нерішучості, заповненими сторонніми звуками типу «м-м-м», «е-е-е» або навіть непотрібними словами типу «загалом», «ну, це» і т.п.

Для вимірювання параметрів мовлення необхідне устаткування для реєстрації часу чистого говоріння, часу пауз і кількості пауз, які перевищують кількість лінгвістичних. Для цього доцільно скористатися вимірювачем темпоральних характеристик, або, якщо умови не дозволяють, записати мовлення на магнітофон, що ми і робили в нашому експерименті. Студенти виконували такі завдання.

1. Вільна розповідь рідною мовою на довільну тему протягом однієї хвилини.

2. Вільна розповідь іноземною мовою на довільну тему протягом однієї хвилини.

Для кожного завдання реєструвалися три показники: час чистого говоріння, час пауз і кількість пауз. Показники порівнювалися між собою. При вільному володінні іноземною мовою темпові характеристики обох мовних систем збігаються. При недостатньо впевненій поведінці вони розходяться у бік збільшення кількості і тривалості пауз і зменшення часу чистого говоріння. Наш експеримент довів, що постійна залученість студентів до усної комунікації ІМ призводить до того, що темпові характеристики рідної мови і мови, яка вивчається, помітно зближуються.

Як об'єкт для оцінки сформованості навичок читання ми взяли читання «про себе», або мовчки (тихе читання). Зі всіх видів читання (ознайомлювального, пошукового, аналітичного і переглядового) ми обрали ознайомлювальне, при якому читач повинен розуміти основний зміст тексту і основну лінію доказів і аргументування автора - саме цьому виду читання віддають перевагу дорослі, які навчаються і ставлять на меті одержати перш за все інформацію з прочитаного матеріалу.

Читання «про себе» - складний вид мовленнєвої діяльності, окремими аспектами якої є сприйняття тексту і його розуміння, нерозривно пов'язане в єдине ціле у процесі читання. Важливою характеристикою уміння читати «про себе» є швидкість читання. Будь-який текст, у тому числі іноземною мовою, читається з якоюсь певною метою. Залежно від цієї мети варіюється точність, повнота та глибина сприйняття та смислової переробки інформації тексту, а також швидкість читання. Як стверджує С.К. Фоломкіна, швидкість є зовнішнім проявом ступеня автоматизованості операцій перцептивної та смислової переробки інформації, яка надходить у міру сприйняття тексту при читанні [2, с. 6].

Звичайно швидкість читання “про себе” в два-три рази вище за швидкість читання вголос. Читання «про себе» складає основу самостійної роботи з текстом, тому діагностика уміння читати важлива для подальшого удосконалення навичок читання і підвищення ефективності пізнавальної діяльності людини.

При вимірюванні швидкості читання ми використовували різноманітні тексти науково-популярного, суспільно-політичного або культурологічного характеру. Для роботи також були необхідні секундомір і папір для записів.

Для проведення експерименту студентам рекомендували зайняти зручне положення сидячи, в думках приготуватися до читання і, почавши читання, запускали секундомір. Читати потрібно було не відволікаючись, орієнтуючись на повне розуміння тексту (що легко перевіряється) протягом приблизно 2 хвилин. Потім секундомір зупиняли і записували точний час. Слід було виконати 2-3 такі спроби, використовуючи кожного разу новий текст.

Результати оброблялися таким чином. За кожною спробою підраховувалася кількість прочитаних рядків і обчислювалася кількість рядків, прочитаних за 1 хв. У процесі підрахунку неповні рядки перетворювалися у повні - половинні рядки зливалися у повний рядок. Далі, виходячи з суми рядків, прочитаних за три спроби, обчислювалася середня кількість рядків, прочитаних за 1 хв. Підраховувалася середня кількість літер в одному рядку прочитаного тексту (краще брати повний рядок із середини сторінки). Виходячи з середньостатистичного значення довжини слова, рівного 6,4 літери в англійській мові, обчислювався рядковий коефіцієнт за формулою:

К = В/6,4

де В - кількість літер у рядку.

Потім обчислювалася кількість слів, прочитаних за 1 хв, або середня швидкість читання

V = K*n

де n середня кількість рядків, прочитаних за 1 хв.

Аналізуючи результати, ми користувалися максимальною програмною нормою для студентів - 190 слів за хвилину. Потім складалася кількість слів, прочитаних усіма студентами групи, і сума ділилася на загальну кількість студентів групи.

Писемне мовлення ми пропонуємо оцінювати за його психографологічними характеристиками.

Писемне мовлення відноситься до більш пізніх видів мовлення, більш усвідомлених, контрольованих і обдуманих. У зв'язку з цим писемне мовлення може і не дати інформацію про того, хто пише в такій же мірі, як усне мовлення. Проте в умовах, максимально наближених до ситуацій безпосереднього спілкування, писемне мовлення підкріплює і поглиблює психологічні відомості про людину. Однією з таких умов є процес написання листів своїм друзям, близьким людям, записи в щоденниках, записниках і т.і. Ділові листи менше підходять для цієї мети, оскільки існують спеціальні регламентуючі правила ділового листування, достатньо одноманітні для всіх користувачів.

Змістовні характеристики писемного мовлення можна визначити за допомогою традиційних методів контент-аналізу та інтент-аналізу мовленнєвої продукції. Ці методи продемонструють кількість і характер описуваних тем, їхню спрямованість, частоту обговорення, плани і наміри того, хто пише.

У значній мірі інформація про людину міститься в аналізі способів виразу, тобто в тих психолінгвістичних категоріях, які свідчать про професійну та інтелектуальну компетентності, емоційний стан, загальну і мовнленнєву культуру.

З цією метою учасникам експерименту було запропоновано виконати таке завдання: написати листа своєму другові (подрузі), який не потребує особливо ретельної підготовки і перевірки (пишу так, як розмовляю). Лист повинен був бути достатньо довгим, розміром в 250-300 слів. Цей лист і був об'єктом психолінгвістичного аналізу. Для порівняння учасники одержували відомості про аналогічні зразки, взяті з авторитетних навчальних видань (зразків листа).

Для інтерпретації психолінгвістичних показників використовувалися наявні експериментальні підтвердження, одержані рядом дослідників як у нас, так і за кордоном.

Так, показник обсягу мовленнєвої продукції в словах свідчить про особистісні особливості автора, його комунікативність, ектравертованість - інтровертованість, позитивну або негативну мотивації. Ще більшою мірою цей зв'язок виявляється в усному мовленні. Крім того, збільшення обсягу мовленнєвої продукції може служити підставою для діагностики емоційної збудливості, напруженості психофізіологічного стану. Звичайно цей показник підкріплюється відомостями суб'єктивного характеру: чи охоче ви пишете листа, як часто, одному адресату чи різним і т.п.

Показник середнього розміру речень свідчить про особливості вербального інтелекту (прямий кореляційний зв'язок) або ж про різку зміну емоційного стану (негативний кореляційний зв'язок). Для тих, хто пише рідною мовою, цей показник звичайно відповідає величинам у 6-9 слів. Для порівняння - в листах Л.Н. Толстого нерідко зустрічаються речення в 30-35 слів, з великою кількістю підрядних і вставних речень.

Коефіцієнт словникової різноманітності є найсильнішим у мовленнєвій психодіагностиці. Він свідчить про особливості вербального інтелекту (прямий кореляційний зв'язок) або, як і попередній показник, про різку зміну емоційного стану (негативний кореляційний зв'язок). Звичайний показник коефіцієнта словникової різноманітності лежить у межах від 5 до 15 слів. Коефіцієнт підраховується за такою формулою:

К слов.різноманіт.= різних слів/2N усіх слів

Коефіцієнт логічної зв'язності також підраховується за формулою співвідношення загальної кількості службових слів (сполучників і прийменників) і загальної кількості речень. При величинах у межах одиниці забезпечується достатньо гармонійне поєднання службових пов‘язуючих слів і речень як синтаксичних конструкцій.

К лог.зв‘язн. = служ. слів/3Nречень

Запропоновані методики дозволяють порівнювати результати в контрольних та експериментальних групах під час проведення експериментів з використання нових технологій навчання ІМ та доказувати їхню ефективність або неефективність.

Література:

1. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб пособие / Под общей ред. А.А.Крылова, С.А.Мамичева. – СПб.: Питер, 2001. – 560 с.

2. Фоломкина С.К. Обучение чтению на иностранном языке в неязыковом вузе: Учеб-метод. пособие. – М.: Высшая школа, 1987. – 207 с.]